Людство має можливість підвищити якість життя, зменшити нерівність та стримати глобальне потепління, відповідно до концепції виживання планети, запропонованої Світовою лабораторією нерівності (World Inequality Lab/WIL), повідомляє The Guardian.
Звіт WIL має на меті стати найвичерпнішою на сьогодні спробою подолати полікризу, яка штовхає світ до кліматичного колапсу, політичного екстремізму та зростаючої економічної та соціальної напруженості.
Дослідники пропонують ряд сміливих політичних ініціатив, зокрема значні податки на багатство для мільярдерів, суттєве скорочення робочого часу, зміну харчових звичок та переорієнтацію інвестицій з ресурсомістких секторів, таких як промисловість і гірничодобувна галузь, на освіту й охорону здоров’я.
Як зазначається у звіті, якщо ці та інші заходи будуть втілені в життя, доходи 89% світового населення можуть подвоїтися до 2100 року, а глобальне потепління буде утримано на рівні нижче 2°C у порівнянні з доіндустріальним середнім показником.
Автори стверджують, що їхня концепція є позитивною альтернативою похмурим прогнозам ультраправих технологічних експлуататорів, націоналістів та мільярдерів, які стверджують, що майбутнє неминуче принесе більше викопного палива, кліматичні катастрофи та нерівність.
“Зараз триває величезна культурна, інтелектуальна та політична боротьба”, — зазначив співдиректор WIL та професор Паризької школи економіки Томас Пікетті.
“Ідеологія, яку ми спостерігаємо у [президента США Дональда] Трампа та всіх тих малих Трампів по всій Європі та в усьому світі, просто не спрацює. Зрештою, нам доведеться перейти до моделі спільного перерозподілу ресурсів та влади, оскільки альтернатива призведе до катастрофічних наслідків як для довкілля, так і для клімату, а також у соціальному плані”, — додав він.
Звіт про глобальну справедливість, опублікований у четвер, 4 червня, намагається подолати недоліки основних підходів до багатовимірної кризи, включаючи надмірно матеріалістичний акцент традиційних лівих партій, сумнівну ефективність економічного скорочення, запропонованого багатьма екологами, та відсутність досліджень соціального впливу з боку Міжурядової групи експертів з питань зміни клімату ООН.
Звіт має на меті виправити ці обмеження шляхом включення досліджень нерівності, кліматичної науки та пропозицій створення політичної коаліції, здатної реформувати світову фінансову архітектуру.
Цей “план забезпечення рівності та процвітання” є результатом роботи 45 авторів на основі баз даних, зібраних понад 200 дослідниками з усього світу. В його основі лежить концепція достатності — ідея про те, що люди можуть вести заможне та здорове життя, не прагнучи постійно споживати чи накопичувати дедалі більше матеріальних благ, які руйнують природне середовище, від якого залежить усе живе.
Для досягнення цієї мети автори передбачають три кроки:
- скорочення середнього робочого часу більш ніж удвічі — з 2 100 годин на рік до 1 000 годин, що приблизно відповідає дводенному робочому тижню;
- заохочення людей до зменшення споживання червоного м’яса, яке є основною причиною знищення лісів та екологічного руйнування;
- переорієнтація економіки на види діяльності з низьким рівнем споживання шляхом збільшення видатків на освіту більш ніж удвічі — до 8 400 євро на людину, а на охорону здоров’я — до 14 400 євро.
“Один додатковий євро ВВП у сфері освіти й охорони здоров’я має утричі-вчетверо менший матеріальний слід та споживання енергії, ніж один додатковий євро ВВП у виробничому секторі. Ось чому секторальні зрушення надзвичайно важливі”, — зазначає Пікетті.
Боротьба з нерівністю є головною метою. Згідно з планом, до кінця століття середній валовий національний дохід на душу населення у світі має становити 5 000 євро на місяць — це означатиме зростання доходів майже для всіх, причому найбільше виграють країни Глобального Півдня. Виняток становлять надзвичайно багаті люди, які будуть сплачувати високі податки, оскільки саме вони несуть найбільшу відповідальність за кліматичну кризу. Частка світового багатства, що належить мільярдерам, які становлять лише 0,001% світового населення, зменшиться з 6% до 0,05%, тоді як частка світового багатства найменш забезпечених 50% зросте з 2% до 30%.
Іншим пріоритетом є зменшення кліматичних ризиків шляхом скорочення викидів до рівня, якомога ближчого до нуля. У звіті розглядаються три сценарії декарбонізації до середини століття, розроблені Міжнародним енергетичним агентством, та їхнє продовження до 2100 року. Згідно з найамбітнішим планом, капітал перенаправляється від найбагатших людей світу та інвестується у вітрову, сонячну й інші відновлювані технології для прискорення повної декарбонізації та електрифікації енергопостачання до 2050 року. Додаткове скорочення викидів буде досягнуто за рахунок скорочення робочого часу та зміни раціону харчування й економічної діяльності.
За розрахунками дослідників, це дозволить утримати глобальне підвищення температури на рівні 1,8 °C до кінця століття — що значно нижче за катастрофічні оцінки від 4 °C до 4,5 °C за сценаріями повільної декарбонізації та постійно зростання попиту на матеріальні блага. Це також краще, ніж 1,9 °C, прогнозовані за сценарієм загального економічного спаду.
Ключовим серед практичних кроків, необхідних для досягнення цілей звіту, було б створення глобального фонду справедливості для фінансування енергетичної трансформації та контролю за збільшенням витрат на освіту й охорону здоров’я до 38% світового ВВП, порівняно з 13% сьогодні. Цю роботу підтримував би світовий суверенний фонд, який повинен збалансувати глобальні запаси державного та приватного багатства, наблизивши їх до пропорцій, які востаннє спостерігалися у 1970 році.
“Створення придатного для життя та рівноправного суспільства у 21 столітті є цілком реальним. На заваді стоїть не технічна неможливість, а політичний вибір та важка, але надзвичайно важлива робота з формування коаліції, яка б його підтримала”, — йдеться у висновках звіту.
Співавторка звіту та координаторка з питань охорони довкілля в WIL Корнелія Морен визнала, що звіт є “далекоглядним і, можливо, утопічним”, але зазначила, що він необхідний, аби продемонструвати: існують й інші шляхи.
“Ми побачили, що це можливо, і ми також бачимо, наскільки це важко в умовах нинішньої політичної реальності”, — додала вона.
На думку Пікетті, історія показала, що цілі звіту є реалістичними. Такі країни, як Швеція та Норвегія, колись були надзвичайно розділеними в економічному плані, але досягли швидкого прогресу у зменшенні нерівності завдяки державній політиці та переорієнтації інвестицій на освіту й охорону здоров’я, тоді як тривалість робочого тижня в Європі скоротилася вдвічі з 19 століття, що відповідає меті, передбаченій у звіті.
Ключовим, додав він, є спільне вирішення проблем нерівності та придатності планети для життя. Без такого подвійного підходу уряди ризикують повторити помилки, що спричинили протести “Жовтих жилетів” у Франції проти податку на викиди вуглецю, який би більше вдарив по робітниках та середньому класу, ніж по багатих.
“Якщо ви не поставите це в центр свого аналізу і будете говорити про екологічну політику та навколишнє середовище абстрактно, це просто нічого не дасть”, — заявив Пікетті.
Звіт також буде представлений та обговорений на Всесвітній конференції з питань нерівності, яка відбудеться 4–6 червня в Парижі.
“Це важливе і своєчасне втручання. Все це технічно можливо — ми можемо забезпечити гідне життя для всіх у глобальному масштабі, але для цього потрібна організована політична боротьба”, — заявив старший науковий співробітник Лондонської школи економіки Джейсон Хікель.
Глобалізація більше не гарантує стабільності. Світ входить у фазу, де жоден центр сили не має повного контролю, а стара система правил уже не працює. Економічні союзи дробляться, безпекові гарантії переглядаються, технології стають зброєю. У статті “Світ у точці нестійкої рівноваги” доктор економічних наук Андрій Длігач пояснював, чому нинішній стан — не пауза, а нова норма.