Еволюція сучасного конфлікту: як безпілотники трансформували бойові дії.

Розвиток безпілотних літальних апаратів та засобів радіоелектронної боротьби призвів до виникнення феномену «тотальної прозорості» на полі бою, що повністю підриває традиційні військові доктрини світових наддержав.

Служба в піхоті завжди була складною, але нинішні умови ведення бойових дій стали особливо жорстокими. У так званій «зоні знищення», створеній безпілотниками обох сторін на сході України, ризик потрапити в смертельну комп’ютерну гру є повсюдним. У лютому 2026 року українські військові, намагаючись дістатися до небагатьох побратимів у місті Мирноград, усвідомлювали: російські дрони, керовані добре замаскованими операторами, унеможливлюють використання будь-якої техніки. Бійцям доводилося обережно просуватися через лісові масиви — цей процес міг тривати тижнями, а вихід із позицій затягувався на місяці. Водночас на іншому кінці світу розгорталася альтернативна ситуація: американські та ізраїльські винищувачі безперешкодно бомбардували Іран, використовуючи найсучасніші сенсори, радари, супутникові системи та навіть злам вуличних камер у Тегерані для ліквідації лідера країни Алі Хаменеї. Незважаючи на величезну різницю у виконанні, обидва конфлікти продемонстрували єдиний визначальний технологічний тренд — початок епохи тактичної прозорості, зазначає The Economist.

Ілюзорна віра політиків

Світові лідери розпочинають війни, сподіваючись на легку перемогу, проте реальність дедалі частіше перетворюється на виснажливий позиційний глухий кут. Глобальна статистика свідчить про тривожний зсув у системі міжнародної безпеки:

• Програма даних про конфлікти в Уппсалі (авторитетний шведський інститут вивчення миру) зафіксувала 65 активних державних конфліктів у 2025 році — це найвищий показник з моменту початку ведення обліку в 1946 році.
• Серед них вісім воєн класифіковані як конфлікти між державами, а у двох із них річна смертність перевищила 1000 людей.
• Інститут дослідження миру в Осло підтверджує: попри певне зниження кількості смертей на полі бою у 2023 році, останні чотири роки стали найбільш насильницьким періодом на планеті з моменту завершення Холодної війни.

Суть тактичної прозорості зводиться до трьох основних елементів: розгалужена мережа якісних сенсорів, високоточна вогнева міць та цифрові мережі, які миттєво передають дані від перших до других. Спрощення цієї системи лише до поняття «дрони» є помилкою військових аналітиків. Безпілотник — це лише потужний аватар змін, що поєднує в собі розвідника та ліквідатора. Його виробництво інтегроване у цивільні ланцюги постачання електроніки, що дозволяє технологіям еволюціонувати щотижня. За словами британського віцемаршала авіації Саймона Стреджіна, оновлення коду безпілотних систем відбувається кожні кілька днів, масштабне оновлення програмного забезпечення — раз на шість тижнів, а повна зміна апаратної частини (заліза) — кожні шість місяців.

Еволюція безпілотників

Америка почала використовувати ударні БпЛА Predator та Reaper одразу після терактів 11 вересня 2001 року. Проте першим безпілотником, який змінив правила гри для країн, що не є наддержавами, став турецький Bayraktar TB2. Він довів свою ефективність проти бронетехніки в Лівії (2019), Сирії та Вірменії (2020), а в лютому 2022 року допоміг зупинити російські танкові колони на підступах до Києва.

Згодом, у 2024 – 2026 роках, на зміну поодиноким великим апаратам прийшло масове виробництво дешевих та смертоносних FPV-дронів. Разом із артилерією та фортифікаціями вони утворили так званий «пояс виснаження», глибина якого збільшилася з 5 кілометрів на початку війни до майже 30 кілометрів сьогодні. Роботизація торкнулася навіть побуту та логістики:

• Дрони-бомбардувальники тепер використовуються для доставки їжі та води на передові позиції обох сторін.
• Поранених евакуюють безпілотні наземні платформи (UGV) — лише за перші три місяці 2026 року українські сили використали їх у понад 24 тисячах місій.
• Щодня виробляються тисячі FPV-дронів, які ведуть полювання на живу силу в режимі сам на сам.

Страшна ціна прозорого поля бою

За оцінками видання, масове використання технологічних вбивць призвело до того, що загальні втрати Росії (загиблі та поранені) сягнули від 1.1 мільйона до 1.4 мільйона людей. Це еквівалентно кожному 25-му російському чоловікові віком до 50 років. Втрати України в абсолютних цифрах є нижчими, оскільки оборонятися дешевше, а Київ активно заміщує людей роботами. Проте в пропорційному вимірі українські втрати є важчими — вони становлять приблизно 1 із 16 чоловіків віком від 18 до 49 років, що перебували в країні до війни.

«Класична маневрена війна — коли армії швидко пересуваються, застосовуючи шоковий ефект, на противагу лобовим битвам на виснаження — наразі є недосяжною. Повернення до неї стане можливим лише тоді, коли війна перейде у формат протистояння роботів проти роботів на машинній швидкості», — наголошує ексголовнокомандувач ЗСУ та посол України у Великій Британії Валерій Залужний.

Проте не всі аналітики поділяють цю точку зору. Професор Колумбійського університету Стівен Біддл вважає, що масштаб революції сенсорів перебільшений. Рано чи пізно баланс зміститься завдяки лазерним системам збиття та засобам радіоелектронної боротьби. Ефективність американських снарядів Excalibur з GPS-наведенням через російські перешкоди вже впала з 70% до 6% всього за кілька місяців. Для обходу РЕБ у боях за Курську область Росія вперше масштабно застосувала дрони на оптоволокні, що тепер перейняли обидві сторони.

Провал концепції нищівного удару

Британське військове керівництво заявляло, що їхня модель війни відрізнятиметься від української завдяки досвіду Ізраїлю, який за одну ніч знищив усю ППО Ірану за допомогою високоточних ракет великої дальності та винищувачів п’ятого покоління. Проте військовий експерт Франц-Штефан Гаді попереджає: навіть абсолютна перевага в повітрі сьогодні дає набагато менше переваг. На висоті нижче 4000 метрів поле бою повністю відокремилося від того, що відбувається у височині. Цю зону назвали «повітряним літоралем» (аналог морського мілководдя біля берегів, де великі кораблі стають вразливими для мін та катерів). Великі військово-повітряні сили тепер змушені зважати на «мілководдя» внизу атмосфери, насичене тисячами дешевих дронів.

Досвід операцій Ізраїлю в Лівані підтверджує цю тезу. Маючи тотальне домінування в небі та найкращу розвідку, ізраїльська армія все одно була змушена зачищати села пішки, зазнавати втрат і визнати, що самі лише авіаудари не здатні вибити угруповання «Хезболла». Ба більше, нещодавно бойовики «Хезболли» також почали застосовувати дрони на оптоволоконних кабелях за українським зразком.

Аналогічно руйнується міф про «нищівний нокаут» з повітря в американській операції Epic Fury. Авіація США уразила понад 13 тисяч цілей в Ірані, проте американська розвідка визнає: Тегеран зберіг 75% своїх пускових установок для ракет та 70% крилатих і балістичних ракет, переховуючи їх у скелястих ущелинах великої країни.

Ерозія законів війни

Щоб підвищити ефективність, Пентагон намагається максимально прискорити «кіл-чейн» (ланцюг дій від виявлення цілі до її знищення). Наразі час від сенсора до пострілу в британській армії вже скоротився на 33%. Військові інтегрують систему штучного інтелекту Maven із великими мовними моделями (такими як Claude від Anthropic або французька Mistral), що дозволяє системі самостійно виявляти до 5000 цілей на добу — обсяг, який абсолютно виходить за межі людських можливостей. У 2022 році швидке оновлення цілей могло б змінити хід війни в Україні, якби Росія встигла відстежити передислокацію українських систем ППО в перші години вторгнення.

Паралельно з автоматизацією вбивств світ спостерігає страшну ерозію законів війни. Колишній заступник начальника штабу операцій головного військового командування НАТО генерал Метт Ван Вагенен заявляє, що його колеги перебувають у шоці від тотального нівелювання міжнародного гуманітарного права останніми роками. Погрози колективного покарання цивільної інфраструктури (мостів, електростанцій) стали нормою у риториці адміністрації Дональда Трампа та його міністра війни Піта Гегсета.

Ядерна тінь

Повернення великої війни зруйнувало популярну на початку 2020-х років тезу філософів про «глобальне замирення» людства. Ризики ядерної ескалації залишаються реальними: американські спецслужби оцінювали ймовірність застосування Росією тактичної ядерної зброї в жовтні 2022 року як 50 на 50, якби виникла загроза втрати Криму.

Найбільшим випробуванням для людства може стати потенційна спроба Китаю анексувати Тайвань. У разі вступу США у війну світ уперше за століття побачить зіткнення потужних флотів в умовах «тотальної прозорості» океану. Стратегія США полягає в ударах по «нервовій системі» армії Китаю для паралічу ухвалення рішень. Проте експерти застерігають: блискавичні атаки штучного інтелекту по китайських командних пунктах можуть випадково зачепити системи керування ядерним арсеналом Пекіна. Це створює колосальний ризик фатального прорахунку, оскільки політичні лідери досі перебувають у полоні небезпечної ілюзії, ніби новітні технології здатні забезпечити їм легку та швидку перемогу.

З перших днів війни кіберпростір став одним із фронтів протистояння з Росією. Як змінюються атаки супротивника, як Україна вибудовує й адаптує кіберзахист і чому цей досвід може стати моделлю для всієї Європи, у статті «Полігон цифрової оборони. Як Україна будує одну з найстійкіших систем кібероборони в Європі» розповідає журналіст Віктор Конев, який поспілкувався з експертами Держспецзв’язку.