Москва наближається до укладання угоди з новою владою Сирії про збереження своїх життєво важливих військових баз. Росія хоче, щоб її війська залишились у військово-морському порту у Тартусі та на авіабазі у Хмеймімі, передає Bloomberg з посиланням на джерела.
Агентство вказує, що угода про збереження своїх баз у Сирії є ключовою метою Кремля після падіння режиму Башара Асада. За словами російського представника, Міноборони РФ вважає, що має неофіційну домовленість про це з Хаят Тахрір Аль-Шам (ХТШ), угрупованням, яке очолювало наступ повстанців. Проте у Сирії вирує нестабільність і ситуація може змінитися, додає джерело.
Журналістам не вдалось перевірити інформацію у представників нової сирійської влади. Також речник Кремля Дмітрій Пєсков не відповів на прохання про коментар.
Порт у Тартусі є єдиним хабом Росії у Середземному морі. Аеродром у Хмеймімі росіяни використовують для забезпечення своїх операцій в Африці. Таким чином Москва демонструє свій політичний та економічний вплив, а також намагається відновити свій авторитет на континенті часів Холодної війни. Кремль домовився про 49-річну оренду баз у Сирії з режимом Асада у 2017 році, а за два роки до того надіслав йому на допомогу війська, аби зупинити повстанців.
Раніше Bloomberg повідомляв, що втікти з Сирії Асада підштовхнула РФ. За словами джерел, втечу організували агенти російської розвідки, які вивезли диктатора через свою авіабазу в Сирії. Своєю чергою Пєсков заявляв, що сирійська криза стала наслідком політики Асада, а Москва свого часу “сприяла стабілізації ситуації” в країні та “виконала свою місію”.
Нагадаємо, аналітики Інституту вивчення війни (ISW) вважають, що російська військова присутність навколо Сирії продовжує відображати нинішню обережну і нерішучу реакцію Кремля на падіння режиму Асада. Проаналізувавши супутникові знімки, вони дійшли висновку, що російські кораблі досі не повернулися до порту у Тартусі.
Про те, як падіння режиму Асада в Сирії може масштабно вплинути на Україну, в статті для ZN.UA розповідав член експертної ради Центру громадянських свобод В’ячеслав Ліхачов.