Українські святкові традиції що пережили репресії та заборони
Як українці виборювали право на традиційні свята попри радянську владу (фото: Getty Images)
Від Різдва до Івана Купала український календар рясніє святами, що поєднували розваги, релігійні обряди та культурну ідентичність. Проте різні історичні періоди приносили заборони. Радянська влада називала їх “релігійним дурманом”, а імперська – “небезпечним проявом етнічної окремішності”.
Різдво Христове – святе, що забороняли
У радянські часи святкування Різдва переслідувалося як “прояв релігійного мракобісся”. Замість Вифлеємської зірки на ялинках ставали п’ятикутні, а замість Ісуса – Дід Мороз.
Проте у селах люди продовжували колядувати, готувати кутю та ходити з вертепом. Навіть під контролем влади святкова традиція жила завдяки родинним обрядам та спільним святкуванням у громадах.
У 1972 році навіть були випадки, коли колядників та маланкарів на Різдво затримували та відправляли під арешт. 12 січня КДБ заарештувала учасників коляди у Львові та Києві й серед затриманих опинилися поет Василь Стус, публіцист В’ячеслав Чорновіл, поетеса Ірина Стасів-Калинець, філософ Євген Сверстюк та мисткиня Стефанія Шабатура.
А у Криворівні гуцули робили таємну “коляду” – так, щоб ніхто їх не бачив. Деколи доводилося навіть тексти колядок переписувати, замінюючи Ісуса на Леніна.
Вертеп та колядники на Різдво (фото: Getty Images)
Зелені свята та Івана Купала – язичницьке “зло”
Свято Трійці (Зелені свята) і особливо Івана Купала вважалися залишками “поганських обрядів”. Радянська ідеологія прагнула викорінити їх.
Проте молодь продовжувала плести вінки, стрибати через вогонь, збиратися в лісах. Ці ритуали втратили пряме релігійне значення, але зберегли живу культурну традицію та символіку української весни.
Поминальні дні – “релігійні залишки”
Відзначення проводів і поминальних неділь також забороняли. Карали за “масові зібрання на кладовищах”.
Та українці йшли до могил рідних, несучи паски, рушники та молитви. Навіть формально це могли називати “прибиранням” чи “відвідинами”, але традиція зберігалася. Саме відтоді з’явилася звичка масового “прибирання” на цвинтарях у певні дні.
Спас, Маковій, Покрова – “занадто національні”
Освячення меду, яблук і маку, а також Покрова, шанована козаками, сприймалися владою як прояв українського етнорелігійного опору.
На Покрову забороняли хресні ходи, але в багатьох регіонах день продовжували відзначати вдома, молячись та підтримуючи родинні традиції.
Освячення яблук на Спаса в церкві (фото: Getty Images)
Маланка – карнавал, що вижив
Маланка з переодяганнями, музикою та сатирою тривожила владу, бо дозволяла критику, сміх і волю.
Попри репресії, на Західній Україні її святкували щороку – часто під виглядом “театральної вистави” чи “фольклорного гуртка”.
Чому українці святкували попри заборони
Свята були не просто розвагами. Вони допомагали зберігати родинну пам’ять, мову, віру.
Для багатьох це була форма тихого протесту, спосіб зберегти гідність і єдність. Навіть підпільне святкування давало відчуття нормального життя в умовах репресій.