Валерій Бондар в інтервʼю РБК-Україна про Шахтар, збірну України, війну і особисте життя
Як змінився український футбол під час війни, як легіонери “Шахтаря” адаптуються в країні під обстрілами, а також про хейт Маріно Пушича від хайпожерів і особисте життя – в інтерв’ю РБК-Україна розповів центральний захисник “гірників” і збірної України Валерій Бондар.
– Валерій, як ти оцінюєш поточний сезон “Шахтаря”? Чому у вас бувають то хороші відрізки, то не дуже?
– Я думаю, що кожна команда має якийсь період у сезоні, де вона гарно виступає і де інколи є результати, які незадовільні для клубу.
До того ж до нас прийшло дуже багато нових молодих гравців, бразильців, яким треба час на адаптування. Вони дуже молоді і приїхали з іншої країни. Зараз тут війна йде, а для них все нове. Тому їм треба також трішки зрозуміти наш чемпіонат, як тут грають. І що легко тут зовсім не буде.
– А логістичні аспекти наскільки впливають на результати?
– Не хочеться жалітись. Але, звичайно, ми були в дорозі 12-14 годин, потім верталися і через день-два у нас гра чемпіонату… Це таке було важке навантаження. Але я думаю, що нам гріх жалітись на це. Хотіли видати максимум з результату, але не все виходило так, як планували.
– Можливо, знаєш, чому клуб обрав місцем проведення домашніх матчів у Лізі чемпіонів Німеччину? Чи не було варіантів з Польщею, наприклад, щоб зменшити логістичне навантаження?
– Я думаю, це питання треба ставити до наших керівників, адже вони детально зможуть розказати всі ці такі моменти, які спонукали нас їхати до Німеччини і грати саме там матчі.
Загалом, це непоганий вибір був, тому що було багато вболівальників, завжди ми відчували підтримку на кожному із матчів. Було багато наших людей, було багато людей з Німеччини, які нас підтримували.
– Як тобі новий формат Ліги чемпіонів? Чи стали матчі більш видовищними, як те декларували в УЄФА ще до змін?
– Я думаю, що так. Була група, і ти граєш 6 матчів. Зараз в тебе 8 матчів, і ти граєш кожен раз з іншим суперником. Завжди в тебе повинна бути нова якась тактика до суперника – це такий цікавий формат.
Думаю, що і для вболівальників цікаво. І зараз також можна побачити, що в Лізі чемпіонів часто зустрічаються між собою такі великі топові команди, як “Арсенал”, “Реал”, “Інтер”, “Баварія” та інші. За цим дуже цікаво спостерігати. Цих матчів стало більше. Звісно, для вболівальників завжди цей інтерес був, але зараз він ще більший став.
– Хто, на твою думку, виграє Лігу чемпіонів цього сезону? За кого особисто вболіваєш?
– Особисто вболіваю за “Барселону”, тому що ще коли я був маленький, то завжди любив цю команду. Думаю, вони дійсно заслуговують стати тріумфаторами цієї Ліги чемпіонів. Вони показують дуже сильний сезон з новим головним тренером і це також можна побачити в ЛЧ зокрема.
Фото: Бондар на тренуванні (t.me/shakhtar_news)
– Який матч у сезоні був найважчим і найбільш емоційним для тебе, якщо брати до уваги і Прем’єр-лігу, і Кубок, і Лігу чемпіонів?
– Найважчим був матч проти “Аталанти”. Нам дуже важко було з ними грати, від самого початку не дуже пішла добре пішла гра. І знаєш, ця команда не зупиняється навіть, коли зробила рахунок 2:0, 3:0… Вони все одно атакують та пресингують, а з такими суперниками завжди важко грати.
Найбільш емоційними були матчі Ліги чемпіонів, зокрема перемоги проти “Бреста” та “Янг Бойза”.
Ну, а найбільшим розчаруванням я б назвав матчі проти “Динамо”.
– Як ти оцінюєш рівень конкуренції у Премʼєр-лізі цього сезону? Що думаєш про такі команди, як “Олександрія” та “Полісся”?
– Хочеться похвалити клуби, тому що вони вкладають гроші у свій розвиток. Я думаю, що можна побачити, як після початку повномасштабної війни, перший рік “Дніпро-1” боровся за високі місця, потім “Кривбас” також до зими був на першому місці. Зараз “Олександрія” також бореться за високі місця. Кожен рік у нас є нова команда, яка бореться за високі місця, і це, звісно, супер, що у нас є такі амбітні клуби.
Сподіваюся, що з кожним роком наша Премʼєр-ліга буде тільки зростати, розвиватися з хорошими виконавцями та буде рости наш коефіцієнт у Європі. Цей етап дуже важливий для нашої країни й для команд.
– Чи є теперішній чемпіонат найсильнішим, якщо говорити про всі сезони від початку вторгнення?
– Зараз грає багато легіонерів. Є дуже кваліфіковані іноземці, які приїхали до нас. Але всі вони потребують часу на адаптацію. Ми повинні до цього ставитись з розумінням, бо коли приїжджаєш до іншої країни, іншого чемпіонату – для тебе все нове.
Маємо й дуже багато кваліфікованих гравців в нашому клубі. Сподіваюся, що вони це покажуть також на футбольному полі. Але найголовніше, що всім треба час на адаптацію і на те, щоб вони звикли саме до чемпіонату.
– На якому рівні зараз у “Шахтарі” взаєморозуміння між українцями та легіонерами? І наскільки ви згуртовані?
– На дуже гарному рівні. Є перекладачі, та й “футбольна мова” є, тому, слава Богу, з порозумінням все добре. Вони дуже гарно ставляться до нас, до наших традицій, до нашої країни. Ми зі своєї сторони також намагаємось їм допомагати. З адаптацією теж все добре, вони розуміють, який у нас чемпіонат, що він представляє собою. Тобто у нас з ними гарна комунікація.
– Як бразильці адаптуються в Україні?
– Я думаю, що погода – це найголовніше. От коли там вже трішки похолодає і випадає сніг, то вони не сильно адаптовані до цієї погоди. І їм до цього треба звикати. Як і до самого чемпіонату. Знаєш, у нас більш такий силовий футбол і у багатьох команд дуже хороша оборона, а це не схоже на їхній чемпіонат.
– Що кажуть легіонери про війну в Україні? Як реагують на тривоги та обстріли?
– Звісно, вони дуже переживають, дуже хвилюються стосовно цього питання. Тому, коли там буває декілька прильотів, то наступного ранку вони питають: як люди, чи є загиблі? Вони теж хочуть, щоб ми жили в безпечній країні, щоб ніхто не стріляв, а ми могли грати спокійно. Ну і звісно, щоб люди робили свою роботу без страху за своє життя.
– Взимку лідер команди Тарас Степаненко покинув клуб. Хто зараз зайняв його місце у “Шахтарі”?
– Клуб вирішив організувати так звану “групу капітанів”, яка буде допомагати тренеру і у роздягальні, і на полі, бути прикладом. Сюди входять Коля Матвієнко, Судаков, я, Марлон і Педро Енріке. Ми повинні бути прикладом і допомагати як тренерському штабу, так і футболістам. Я думаю, що інколи також є інші хлопці, які беруть на себе цю відповідальність і намагаються бути прикладом на футбольному полі.
– Зараз на головного тренера “Шахтаря” в інтернеті виливається чимало хейту, зокрема зі сторони блогерів та журналістів. Що думаєш з цього приводу?
– Якщо хтось хоче вирвати щось та хайпонути на цьому, то можна говорити завжди про “Шахтар”, про гравців, про те, що взагалі відбувається з нашим клубом. Для так званих блогерів це можливість про себе заявити. Вони завжди будуть підіймати цю тему, тому що це завжди цікаво для вболівальників.
Можу сказати, що за результати завжди відповідає вся команда, а не лише тренер. Однак, багато хто намагається маніпулювати фактами довкола нашої команди.
– Сам слідкуєш за блогерами?
– Блогерів я взагалі не дивлюся, хіба якщо хтось з друзів або родичів щось скине. Але цей контент більше призначений для вболівальників.
– Можеш порівняти роботу Маріно Пушича у “Шахтарі” з іншими тренерами?
– У містера такий європейський підхід. Він від нас завжди вимагає, щоб ми грали агресивно, пресингували, закривали команду суперника на їхній половині поля. Він хоче, щоб ми через пас грали та показували красивий атакувальний футбол, який подобається нашому президенту та нашим вболівальникам. Нам це подобається, тому що у нас є підбір футболістів, які можуть та вміють це робити.
Завжди є різні варіанти підходу, як виходити з білдапу, як треба діяти в середній зоні, як треба діяти в третій зоні, фінальній зоні, що треба робити на полі. Багато наших футболістів можуть робити в третій зоні все, що захочуть, а це також їм допомагає розкриватися і показувати себе з іншої сторони. Тобто не тільки робити те, що кажуть, а й показувати свою майстерність.
– Яку неправдиву інформацію чи чутку про себе ти чув у мережі?
– Багато. Є такі моменти, але я не хочу згадувати. Багато хто що каже, але воно не відповідає взагалі дійсності.
Можу іноді Вацка подивитися або щось, що мені з нього скидують. А інших взагалі не дивлюся, не читаю і не слухаю. Ну, я думаю, з цього можна зробити висновки.
Фото: Бондар у збірній (uaf.com)
– Стабільно ти викликаєшся до збірної України, однак не завжди вдається виходити в стартовому складі. Як гадаєш, чому так виходить?
– Велика конкуренція. Для мене велика радість, що я викликаюся у збірну, маю честь захищати національні інтереси України. Але на моїй позиції грає Ілля Забарний. Це гравець АПЛ з дуже великим потенціалом, який, я думаю, буде гравцем великої команди. Я сподіваюсь, що у нього все вийде і він обовʼязково буде у топовій команді.
– Збірна України влітку зіграє на турнірі Canadian Shield. Які очікування від матчів проти Канади та Нової Зеландії? І що тобі відомо про цей турнір?
– Взагалі нічого не чув про нього. Тільки знаю, що будуть матчі з Новою Зеландією і Канадою. Нам треба буде відкривати візи. А так, в принципі, про самий турнір взагалі нічого не знаю.
– Як ставишся до ідеї Александера Чеферіна повернути російські клуби до європейських турнірів?
– Вважаю, що це взагалі неприйнятно з боксу УЄФА, адже росіян та російські клуби потрібно максимально відсторонити з усіх змагань!
– Що б ти відповів людям, які сьогодні говорять, що “спорт поза політикою”?
– Ну, хай прийдуть до Кривого Рогу на майданчик, там де вбили 9 дітей. Хай приїдуть до Сум, там де вбили також багато людей. І потім ми будемо з ними спілкуватися. Це люди, які не бачили, які не знають, яка в нас ситуація, та що відбувається в Україні. Якщо б вони поїхали туди і побачили це своїми очима – то їхня думка змінилася б.
Фото: Бондар на тренуванні (facebook.com/fcshakhtar)
– Кілька питань про особисте. Ваша з Дашею Савіною пара зараз одна з найбільш популярних в українському футболі. В чому секрет вашого сімейного щастя?
– Насправді ніякого секрету немає. Просто ми кохаємо один одного і насамперед стараємося бути хорошими людьми.
– Ви маєте якісь цікаві сімейні традиції?
– Сімейна традиції, якщо так можна сказати, – збираємось сім’єю раз в місяць. До нас приїжджають батьки і ми сидимо, проговорюємо щось, розказуємо якісь історії. Святкуємо, якщо є якесь свято.
– Багато хто з українських пар кажуть, що не готові народжувати дітей, доки триває війна. У вас у цьому питанні як?
– Так, насправді думаємо, але нічого наперед не хочу казати.
– Зараз дуже популярна тема дієт і лайфстайлу. Так от. Що їсть Валерій Бондар, щоб тримати себе у формі?
– Коли знаходимося на базі в Emily у Винниках, то тут у нас є і вечеря, і обід, і сніданок. Зазвичай, на сніданок я стараюся їсти щось білкове, наприклад, яєшня або омлет. Також у мій раціон входять лосось, авокадо, томати чері. Ну а на вечерю я готую собі салати та їм більше вуглеводів. Це може бути рис та гречка. Ще я їм рибу та мʼясо.
– Цей сезон вже підходить до завершення. Які твої особисті і клубні амбіції та завдання на сезон 2025/2026?
– Скажу зараз, що на цей сезон наша ціль – виграти Кубок України і робити все для того, щоб досягти успіхів у чемпіонаті, не дивлячись на те, що зараз у нас не найкраще турнірне становище. І, звісно, на наступний сезон – це виграти чемпіонат і взяти Кубок. “Шахтар” завжди ставить собі такі цілі.
Також, ми хочемо щонайменше вийти з групи в єврокубках, потрапити у ті 24 команди, чи скільки там буде, і вже там крок за кроком йти від гри до гри.
Ну і, звичайно, хочу, щоб війна закінчилася. Дуже-дуже хочу, щоб не вбивали дітей, бабусь, дідусів і всіх наших людей, які зараз знаходяться на нашій рідній землі.