Малевич українській художник – чому варто подивтися фільм
Чому Малевич українській художник і чим вас вразить новий фільм про нього (фото: wikipedia.org)
Упродовж десятиліть світ знав Казимира Малевича як “російського авангардиста”. Так його називали у підручниках, так атрибутували його роботи у найбільших музеях світу. Але щоразу, коли ми відкриваємо архіви й читаємо його записи, постає інша картина. Сьогодні міжнародні інституції переглядають імперські кліше, і Малевич повертається у свій справжній контекст – український.
Народження і формування
Казимир Малевич народився у Києві 1879 року. Дитинство та юність минули в українських містах і селах, де він бачив життя селян, і саме ці образи лягли в основу його “селянського циклу”. Хоча родина мала польське коріння, культурне середовище, яке сформувало митця, було українським.
Київський період 1928-1930
Важливий, але довго недооцінений зріз біографії – київські роки Малевича. Він викладав у Київському художньому інституті, публікувався в журналах “Нова Генерація” та “Альманах-Авангард”, виступав із лекціями для студентів.
Саме ці тексти та ідеї згодом увійшли до його теоретичного доробку. Українська дослідниця Тетяна Філевська у своїх книгах відновила й систематизувала цей період, довівши, що без Києва зрозуміти пізнього Малевича неможливо.
Самоідентифікація
Документи свідчать, що у 1930 році, під час арешту, Малевич прямо вказав свою національність як “українець”. У різні роки він міг зазначати польське походження чи писати по-іншому в офіційних паперах, але саме факт народження, навчання і роботи в Україні не залишає сумнівів у його приналежності до нашої культури.
Міжнародне визнання
Після 2022 року провідні музеї світу змінили атрибуцію. The Metropolitan Museum of Art у Нью-Йорку, Stedelijk Museum в Амстердамі та інші вже подають Малевича як українського художника (часто уточнюючи польське походження). Це результат перегляду наративів, які десятиліттями формувала російська імперська школа мистецтвознавства.
Українські сенси в живописі
Малевич не просто експериментував із формою. У його полотнах відчутно українську основу: від колористики селянських циклів до мотивів іконопису та народного орнаменту. Навіть “Чорний квадрат”, який став символом модернізму, можна розглядати як радикальне осмислення духовних і культурних кодів, закладених у його середовищі.
Чому це важливо зараз?
Імперія десятиліттями привласнювала Малевича, намагаючись стерти українські контексти. Сьогодні повернення його імені Україні — це не лише питання мистецтва, а й акт культурної справедливості. Адже історія авангарду неможлива без українського коріння, і світ має знати про це.
З 11 вересня 2025 року українці матимуть нагоду побачити постать митця у новому світлі – у художньому фільмі “Малевич” режисерки Дар’ї Онищенко.
Це перша масштабна спроба розповісти історію художника з української перспективи: як людини, мислителя й викладача, а не лише “ікони абстракції”.