Всі звикли до образу кременчуцьких вантажівок як самоскидів чи артилерійських тягачів, але виявляється, були і гоночні КрАЗи. Разом з журналістами РБК-Україна Авто пригадуємо про дакарівські боліди з берегів Дніпра.
При тому що Кременчуцький автозавод випускав найбільше у Європі самоскидів та всюдиходів, він мав і власну спортивну програму. Частиною якої були марафонські моделі.
Марафонські КрАЗи
Як це заведено в авторитетних виробників вантажівок, холдингова компанія “АвтоКрАЗ” одного разу вирішила взяти участь у найпрестижнішому ралі-рейді наших днів – знаменитому “Дакарі”. Кременчуцькі конструктори чудово уявляли, що являє собою цей грандіозний марафон, тому програма підготовки була розрахована на кілька років. Стартував проект ще у 2002 році і включав кілька етапів. Врешті решт у 2009 році планувалося представити завершений бойовий зразок — КрАЗ “Самум” (названий на честь сильного пустельного вітру).
Розуміючи, наскільки серйозним викликом є ця гонка, інженери вирішили створити машину з нуля — повністю оригінальний спортивний болід. Який, як це прийнято в цьому виді спорту, мав небагато спільного з серійними КрАЗами.
КрАЗ для “Дакара”
Для найвідомішого марафону наших днів конструктори проектували КрАЗ-5173 РЕ – двовісний повнопривідний вантажний автомобіль капотного типу з колісною формулою 4х4. Важливою особливістю моделі стала незалежна підвіска всіх коліс, на той момент такої не було навіть у “КамАЗів”, багаторазових чемпіонів “Дакара”. Працювати над ходовою частиною конструкторам з Кременчука допомагали спеціалісти військового КБ, добре знайомі з торсіонною підвіскою схожого призначення – як на бронетранспортерах.
Для “Самума” планували два варіанти двигуна: більш доступний 400-сильний дизель V8 марки ЯМЗ або потужніший Deutz BMF 1015 CP на 740 к.с. і крутним моментом 3150 Нм – двигун, який тоді вже застосовувався іншими командами “Дакара”. Ключовими для пустелі перевагами “Дойца” були вдосконалена система очищення повітря та два інтеркулери, що забезпечували ефективне охолодження повітря, яке надходило до паливної системи.
Трансмісію обрали з перевірених варіантів, теж популярних серед учасників ралі: 13-ступінчаста коробка передач Eaton у парі з двоступеневою роздаткою ZF Steyr. Особливу увагу приділили колесам — для цієї машини передбачили шини Michelin 14.00 R20 з “піщаним” протектором, встановлені на міцних кованих дисках. Загалом машина мала шість коліс: чотири робочі й дві запаски, які перевозилися в алюмінієвому кузові.
Згідно з розрахунками, повна маса самого КрАЗ-5173 РЕ мала становити 10 тонн плюс 6 тонн корисного вантажу – зокрема, 900 кг пального, якого вистачало на дистанцію до 850 км. Максимальна швидкість повнопривідної машини оцінювалася у 165 км/год – дуже хороший показник для такої техніки. Зрозуміло, що ралі-трак був розрахований на рух дорогами всіх видів та в різних кліматичних умовах, при температурі за бортом від –45 до +55 градусів. Машина годилася для роботи в горах, на перевалах висотою до 5 км над рівнем моря, а також могла долати броди та річки півтораметрової глибини.
Де тепер КрАЗ “Самум”
На жаль, “Самум” так і не був втілений у серійному зразку. Після глобальної фінансової кризи 2008 року участь у ралі стала не на часі для підприємства.
Проте один автомобіль з Кременчука все ж дістався до старту “Дакара”. Йдеться про машину забезпечення, так звану технічку, підготовану на заводі в якості проміжного, дослідного зразка – КрАЗ-5233ВЕ-086-Д10. Але стартувати їй не судилося – власне, як і усім іншим учасникам “Дакару-2008”.
Скасований “Дакар”
У 2008 році традиційне ралі “Дакар” мало стартувати, як завжди, на початку січня — цього разу з португальського Лісабона. Усі 550 заявлених екіпажів вже прибули на місце та пройшли технічний контроль. Проте 4 січня, буквально за день до старту, організатори несподівано скасували гонку.
Маршрут довжиною понад 9200 км пролягав через Португалію, Іспанію, Марокко, Західну Сахару, Мавританію та Сенегал. Найбільшою проблемою стала Мавританія, де планувалося провести 8 з 15 етапів — тобто понад половину дистанції (понад 3800 км). Саме на цій ділянці учасникам почали загрожувати потенційні теракти немов з боку місцевого осередку однієї впливової організації. Через масштаб мавританської частини змінити маршрут було неможливо, і в результаті гонку скасували.
Це мав бути ювілейний, 30-й “Дакар”, але замість нього світ побачив несподіваний поворот в історії — з того часу європейсько-африканський марафон більше ніколи не проводився в Африці.
При підготовці статті були використані матеріали Autocentre та Motor.