Він міг стати новим Пеле, але обрав інстинкти замість дисципліни. Едмундо забивав у Серії A, лаявся з тренерами, бив суддів, давав алкоголь мавпі і потрапив у смертельне ДТП. Однак все одно залишився легендою. Чому ж його пам’ятають більше, ніж багатьох чемпіонів? Це історія, яка не вкладається в жоден футбольний сценарій.
Едмундо: початок футбольного шляху
Його історія почалась у нетрях Нітероя – передмістя Ріо-де-Жанейро. Його вулиця Тейшейра-де-Фрейтас знаходиться всього за 30 кілометрів від знаменитого пляжу Іпанема, але на той час між цими локаціями була величезна прірва.
Поки батько майбутньої зірки Рейнальдо, як і дід, працював перукарем, а мати цілими днями мила підлоги, малий Діньйо – саме так його називали рідні – з братом Луїзіньйо ганяли м’яча на пляжі. Футбол став їхнім сенсом і школою життя.
Едмундо не цікавився футбольною теорією, натомість з раннього віку демонстрував унікальні здібності: дриблінг, агресію, самовпевненість. Тітка Марія, яка наглядала за братами, стала першою людиною, яка повірила в його талант. І тоді вона почала водити Діньйо на тренування й матчі улюбленого клубу – “Васко да Гама”.
У 15 років його помітили в академії “Ботафого”, але пробув він там недовго – його вигнали після того, як він пройшовся територією тренувальної бази голим.
Та після шаленого гола в матчі юнацьких команд в 1991-му, коли він обіграв всю оборону суперника і голкіпера, тренери “Васко” запросили його назад.
Вже у січні 1992-го він дебютував за основу – й одразу в грі проти гранда “Корінтіанса” допоміг своїй команді перемогти 4:1. У тому сезоні “Васко” виграв чемпіонат штату, а Едмундо став новим улюбленцем місцевої публіки.
Успіх і скандали Едмундо
У 1993 році він створив потужний тандем із Бебето, а вже через рік перейшов у “Палмейрас” за шалені на той час два мільйони доларів. Разом із Рівалдо, Роберто Карлосом і Сампайо команда виграла два чемпіонати Бразилії та Кубок штату.
Але зірка Едмундо швидко втратила блиск: вилучення, конфлікти з партнерами, а тоді – бійка на полі під час матчу з “Сан-Паулу”, у якій він побив двох гравців, суддю і навіть власного тренера. Отримувати по 5 червоних карток за сезон для нього стало нормою.
Згодом Едмундо затримала поліція Еквадору: після невдалого пенальті в Копа Лібертадорес він вдарив місцевого оператора. Уникнути відповідальності йому вдалося тільки після втручання представників бразильського уряду.
Та найстрашніше сталося у 1995 році, коли він грав за “Фламенго”: після нічної вечірки під час карнавалу футболіст сів п’яним за кермо свого Jeep Cherokee й зіткнувся з Fiat Uno. Загинули троє пасажирів. Проти нього відкрили справу за ненавмисне вбивство, а клуб анулював з ним контракт. Едмундо залишився без клубу, під слідством і перспективою сісти до в’язниці.
Через 45 днів після трагедії шанс йому дав “Корінтіанс”, але Едмундо не провів там жодного матчу й пішов.
Тоді в гру знову вступив “Васко”. І саме у цьому клубі він показав найкращу гру в кар’єрі – 38 голів за сезон. Його розглядали як основного конкурента Роналдо на ЧС-1998. Тодішній тренер збірної Бразилії Маріо Загалло взяв його на мундіаль, але на поле випускав рідко. Едмундо дозволив собі скаржитися на наставника публічно, зокрема сам телефонував у прямі ефіри радіостанцій і критикував керівництво збірної.
Його трансфер у “Фіорентину” здавався новим початком. У парі з Габріелем Батістутою він вивів клуб на вершину турнірної таблиці Серії A. Але коли аргентинець травмувався, Едмундо замість того, щоб взяти гру на себе, полетів… на карнавал у Ріо, тому що “ніколи в житті не пропускав” цей захід. Без обох форвардів “фіалки” не змогли виграти чемпіонат і скотилися до “бронзи”.
Повернувшись до Флоренції, Едмундо першим ділом побився з Батістутою, викликавши гнів фанів, і посварився з Руєм Коштою. Тому тренеру Джованні Трапаттоні не лишалося нічого, як вигнати бразильця з команди.
Після цього футболіст повернувся назад у “Васко да Гаму”, де його головним ворогом став великий Ромаріо, якого тоді вигнали з “Фламенго”, а в “Васко” відразу ж вручили капітанську пов’язку. Посварилися вони через те, що якось у барі Ромаріо на стіні у туалеті намалювали карикатуру на Едмундо.
Едмундо весь час лютував, влаштувавши погроми в роздягальні. Пізніше вони з Ромаріо побилися прямо на полі, коли в одному з епізодів вирішували, кому бити пенальті.
Ворожнечу двох суперзірок футболу обговорювала вся країна. Навіть священик клубу не зміг їх помирити. Однак у тандемі вони разом знищили “Манчестер Юнайтед” на клубному чемпіонаті світу. Зокрема Едмундо забив фантастичний гол після обіграшу Сільвестра.
Скандал з шимпанзе і “вічне каяття”
Це мало б стати його тріумфом і “перезавантаженням” кар’єри. Але трапився новий скандал. У день народження свого сина форвард запросив на свою віллу бродячий цирк з клоунами і мавпами.
Звірі так сподобалися нападаючому, що з одним з них (шимпанзе на ім’я Педрінью) він вирішив випити на брудершафт, попередньо наливши мавпі в келих з шампанським пива. Звіра знудило від алкоголю, а Едмундо незабаром викликали до суду за звинуваченням у жорстокому поводженні з тваринами. В результаті футболісту довелося заплатити штраф у розмірі 100 тисяч доларів, а ще за ним закріпилося прізвисько “Звірюга”.
В подальшому Едмундо виступав в Японії за “Токіо Верді”, “Урава Ред Даймондс”, знову повернувся у “Васко да Гама”, потім – “Флуміненсе”, “Нова Ігуаку”, “Фігейренсе” та “Палмейрас”. Але ніде так і не заграв на тому рівні, який показував до цього.
Крім того, його підкосила родинна втрата. У 2002-му його брата Луїзіньйо знайшли мертвим у машині в Ріо. Едмундо навіть не знайшов у собі сили, аби піти на похорон.
У 2008-му сталося п’яте “пришестя” Едмундо до “Васко”, куди його покликав… Ромаріо, який був на той момент головним тренером “адміралів”.
“Я вже збирався вішати бутси на цвях. Але тут подзвонив Ромаріо і сказав, що був би радий бачити мене. Мені було страшенно приємно. Ми з Ромаріо давно забули про сварки, потиснули один одному руки. Упевнений, що в “Васко” у мене все вийде”, – казав журналістам Едмундо.
Але не вийшло. Клуб з Едмундо та Ромаріо не зміг зберегти прописку в еліті й уперше в своїй історії вилетів у Серію Б, після чого Діньйо припинив виступи на професійному рівні.
Едмундо в 2008 році (фото: Вікіпедія)
У 2011 році суд визнав, що у справі про ДТП минув строк давності. Він став вільним. Але каже, що не відчуває полегшення.
“Я вічно буду каятися. Це горе ніколи не мине”, – сказав він в одному з останніх інтерв’ю.
Едмундо – це приклад того, як талант, помножений на вибуховий характер, може стати прокляттям. Однак чи був він “загрозою для людства”, як писала бразильська преса? Чи просто – глибоко травмованою людиною, яка не впоралась із даром і темпераментом? Це питання не має простої відповіді. Але всі сходяться в одному: на полі футболіст Едмундо дійсно був генієм.