У яких країнах досі є по батькові і де його не використовують зовсім (фото: Freepik)
Українці звикли до по батькові як до невід’ємної частини офіційного імені. Але у світі це явище радше виняток, ніж правило. В одних країнах по батькові досі фіксується в документах, в інших його вважають пережитком минулого або не використовують зовсім.
Де по батькові збереглося як норма
Україна, Росія, Білорусь, Казахстан, інші пострадянські країни
У документах по батькові вказується офіційно, і є частиною повного імені. У школах, на роботі, в юридичних чи банківських справах звертання на ім’я та по батькові вважається ознакою поваги або формальності.
Ісландія
Унікальна країна, де по батькові (а іноді й по матері) є частиною прізвища. Наприклад, син Йона – це Йонссон, а дочка – Йонсдоттір.
Прізвища як спадкове явище в Ісландії практично не існують. Людей в офіційних документах і в побуті називають на ім’я та по батькові, а не за родовими назвами.
Арабські країни
У багатьох мусульманських країнах (Єгипет, Саудівська Аравія, Ірак тощо) у паспорті чи посвідченні особи вказується кілька імен – ім’я особи, ім’я батька, діда, а іноді й прадіда.
Це не по батькові в нашому розумінні, але важлива частина ідентифікації людини в релігійно-культурному сенсі.
Індія
По батькові часто включають у повне ім’я, особливо в Південній Індії. Наприклад, ім’я може бути “С.Р. Рамасвамі”, де “С” – ім’я батька, “Р” – ім’я діда. Водночас у багатьох регіонах Індії взагалі немає прізвищ як таких – по батькові використовується замість них.
Де по батькові не використовують
США, Канада, більшість країн Європи
По батькові в документах не існує як окрема одиниця. У формальних контекстах використовуються ім’я та прізвище. Якщо є друге ім’я (middle name), воно не завжди вказує на батька.
Наприклад, у Джона Ф. Кеннеді літера “F” означає “Фіцджеральд” – це не по батькові, а друге ім’я, яке обирають самі батьки.
Франція
Жорстка політика щодо імен: держава не визнає по батькові як юридичного елемента. Усі офіційні документи – лише ім’я та прізвище. Прізвище в більшості випадків наслідується по лінії батька (хоч з 2013 року можна обрати й материнське).
Японія, Китай, Корея
Тут спершу вказується прізвище, потім ім’я. По батькові як окремої форми немає. Замість цього важливу роль відіграє родовід і династія, а в історичних документах або при шлюбах іноді фіксується ім’я батька, але не як офіційна частина імені.
Що пишуть там, де по батькові немає
У країнах, де по батькові відсутнє як офіційна складова, замість нього можуть використовувати:
Middle name (друге ім’я) – у США, Канаді, на Філіппінах.
Номер родинного коду або національний ідентифікатор – у Франції, Нідерландах, Німеччині.
Повторення прізвища батька як другого імені – у деяких арабських чи африканських країнах.
Чи залишиться по батькові в Україні?
Питання відкрите. З одного боку, українське законодавство визнає по батькові частиною повного імені.
З іншого – нові документи, як ID-картка, уже дозволяють обрати, чи включати по батькові. Також дедалі частіше в побуті звучить лише ім’я – без формальностей.
Проте поки що по батькові залишаються важливою ознакою офіційності, формальної ввічливості та культурного коду. Унікальний мовний маркер, який свідчить про приналежність до української традиції.