Зустріч між Дональдом Трампом та Сі Цзіньпіном закінчилася суперечкою, що виникла через питання, пов’язані з Японією.

Лідер Китаю під час дводенного саміту з президентом США перейшов до особистих звинувачень та необґрунтованої емоційної критики Токіо.

Голова КНР Сі Цзіньпін під час офіційної зустрічі з президентом США Дональдом Трампом у Пекіні висловив різку та емоційну критику на адресу прем’єр-міністерки Японії Санае Такаїчі, звинувативши Токіо у «ремілітаризації». Цей випадок став найбільш напруженим моментом дводенних переговорів між лідерами двох наддержав, викликавши подив серед американських високопосадовців, оскільки японська тематика не була запланована у порядку денному зустрічей, повідомляє Financial Times, посилаючись на сімох осіб, які безпосередньо знайомі з перебігом переговорів.

Реакція Трампа

Під час спалаху гніву Сі Цзіньпіна щодо збільшення оборонного бюджету Японії, Трамп відповів, що Токіо змушене займати більш активну позицію у сфері безпеки. Основною причиною американський лідер назвав пряму військову загрозу з боку КНДР. Наразі залишається незрозумілим, чи згадував Трамп у цьому контексті сам Китай, який є найбільшим безпековим викликом для японської сторони.

Колишній високопосадовець Білого дому з питань Японії Крістофер Джонстон зазначив, що така агресивна та уїдлива поведінка китайського лідера є абсолютно неефективною. За його словами, спроба Сі Цзіньпіна скористатися прагненням Трампа до стабільних американо-китайських відносин лише підтвердила правильність курсу Токіо на самостійне зміцнення безпеки.

«Брак самоусвідомлення у Сі Цзіньпіна просто вражає. Його власні дії прискорюють формування значно сильнішої Японії. Антияпонська риторика Пекіна не має підтримки за межами самого Китаю. Токіо наразі успішно зміцнює оборонні зв’язки з партнерами по всьому регіону, включаючи Австралію, Філіппіни і навіть Південну Корею. І всі вони більше хвилюються через агресивний Китай, ніж через “ремілітаризовану” Японію», — підкреслив Крістофер Джонстон.

Чому Токіо нарощує військову потужність

У офіційних щорічних оборонних документах Японії загроза з боку Китаю вже тривалий час займає перше місце, випереджаючи навіть небезпеку від ядерної програми Північної Кореї. Починаючи з 2023 року, офіційне Токіо прямо позначає військову активність та зовнішньополітичну позицію КНР як «найбільший стратегічний виклик».

У проєкті оборонної білої книги Японії на 2026 рік особливу увагу приділено останнім випадкам китайської військової експансії. Крім того, японський уряд висловлює серйозне занепокоєння через активне поглиблення військової співпраці між Пекіном та Москвою.

Мова йде про спільні патрулювання стратегічних бомбардувальників та військово-морські маневри РФ і Китаю поблизу японських кордонів, що змушує Токіо відмовлятися від суто пацифістської доктрини минулого століття.

Історія погіршення відносин

Відносини між Пекіном та Токіо різко погіршилися у листопаді минулого року. Причиною стала жорстка реакція Китаю на заяву прем’єрки Такаїчі щодо Тайваню. Вона підкреслила, що потенційний напад Китаю на Тайвань може становити «екзистенційну загрозу» для самої Японії, що надасть юридичні підстави для розгортання та застосування японських збройних сил. Незважаючи на те, що ці слова не змінювали офіційну оборонну політику країни, Пекін виступив із хвилею засудження.

Відтоді Китай проводить постійну інформаційну та економічну атаку на Японію, підкріплюючи погрози реальними санкційними кроками:

• Запровадження жорстких обмежень на експорт рідкісноземельних металів;
• Офіційні звинувачення з боку МЗС Китаю, яке заявило, що Японія збільшила свій військовий бюджет на 9,7% у 2025 році;
• Риторика про те, що маска «мирної країни» з Японії нібито спадає, і вона скочується до «неомілітаризму». При цьому Пекін ігнорує той факт, що японський оборонний бюджет зростає послідовно вже 14 років саме як реакція на китайську загрозу.

Водночас у Пекіні воліють не згадувати власні масштабні витрати. За даними Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем миру (SIPRI), Китай є другим за величиною військовим спонсором у світі. Минулого року КНР збільшила свої оборонні витрати на 7,4%, довівши їх до колосальних $336 мільярдів. Це стало 31-м поспіль щорічним збільшенням військового бюджету Китаю. Для порівняння, оборонні витрати Японії склали лише $62 мільярди.

Тривога у Токіо та фактор Тайваню

Після своїх резонансних заяв щодо Тайваню Такаїчі не отримала публічної підтримки від Трампа або його адміністрації. Це викликало серйозне занепокоєння в Японії напередодні китайсько-американського саміту — японські дипломати остерігалися, які саме домовленості за їхньою спиною можуть укласти Вашингтон та Пекін.

Під час перельоту назад до Вашингтона на борту Air Force One Трамп зателефонував Такаїчі. Проте ані Білий дім, ані японський уряд досі не розкрили жодних деталей цієї розмови.

Японія продовжує нервувати через майбутнє союзу із США з кількох причин:

• Введення Трампом торговельних мит, які зачепили навіть найближчих союзників США;
• Побоювання, що американська система військового стримування Китаю слабшає через відволікання ресурсів Вашингтона на війну в Ірані;
• Серйозні затримки у постачанні озброєння. Сполучені Штати офіційно попередили Японію, що постачання 400 крилатих ракет Tomahawk (замовлених Токіо у 2024 році для створення сил «зустрічного удару» проти Китаю) затримується на невизначений термін.

Окрім того, азійські союзники США занепокоєні долею Тайваню. Під час перебування в Пекіні Трамп публічно заявив, що запланований рекордний пакет продажу зброї Тайваню на суму $14 мільярдів є хорошою «розмінною монетою» або «чипом для переговорів» із Китаєм. На тлі цього Пекін заблокував візит головного чиновника Пентагону з питань політики Елбріджа Колбі до того часу, поки США чітко не визначаться, чи схвалять вони цей пакет озброєння для Тайваню.

Офіційні представники Білого дому, посольство Китаю у Вашингтоні, а також офіс прем’єр-міністра Японії наразі утримуються від офіційних коментарів щодо деталей розмови Сі Цзіньпіна та Трампа.

Пекін зустрів Дональда Трампа не як прохача, але й не як рівного. Один лідер прибув із багажем конфліктів, тарифних провалів і тріщин у відносинах із союзниками. Інший — із рекордним торговельним профіцитом, новими фінансовими союзами без долара та репутацією держави, яка навчилась отримувати вигоду зі світового безладу. У статті «G2 без ілюзій: що насправді вирішили Трамп і Сі в Пекіні» Надзвичайний та Повноважний Посол України Сергій Корсунський пояснює, чому цей саміт не став проривом і чому після нього світ не став стабільнішим.