Верховна Рада України відправила у відставку з поста міністра юстиції Германа Галущенка, який до цього впродовж чотирьох років керував міністерством енергетики та є одним із основних фігурантів розслідування Національного антикорупційного бюро про масштабну корупцію в енергетиці на основі «плівок Міндіча». За відповідне рішення на засіданні 19 листопада проголосували 323 народні депутати.
Віцепремʼєр-міністр з питань євроінтеграції Тарас Качка, який в парламенту представляв позицію Кабміну щодо звільнення міністра, заявив, що розслідування НАБУ щодо корупції є достатньою причиною для відставки Галущенка з уряду.
Відразу ж після голосування ВРУ голова парламенту Руслан Стефанчук підписав постанову.
Герман Галущенко роками працював в уряді спочатку Дениса Шмигаля, а потім Юлії Свириденко, куди перейшов із посади віцепрезидента НЕК «Енергоатом». Ще на цій посаді він став фігурантом низки журналістських розслідувань. Згодом, після його призначення на пост міністра, скандали про різні корупційні схеми в системі енергетики стали чи не системними.
З «Енергоатомом» Галущенка пов’язує довга історія. Там він почав працювати ще у 2013 році як виконавчий директор із правового забезпечення, де пропрацював приблизно рік. Призначення уже відставленого міністра на цю посаду пов’язують із Андрієм Деркачем, ексдепутатом-регіоналом, якого підозрюють у державній зраді. Це прізвище фігурує і у розслідуванні НАБУ – в квартирі Деркачів знаходилась така собі «пральня» – офіс, де члени злочинної організації легалізовували кошти. Примітно, що знаходився він у самому центрі Києва, неподалік від головного управління СБУ.
У 2020 році Галущенка раптово призначили віцепрезидентом «Енергоатома». При цьому що досвіду управління енергетичними компаніями у нього не було. Тоді ж на аналогічну посаду призначили Якоба Хартмута (останнього днями Кабмін відсторонив від посади на фоні операції «Мідас»). Обох в ЗМІ називають «людьми Деркача», який продовжував впливати на енергетичну галузь України.
Після приходу Галущенка до «Енергоатому» компанія вперше за кілька останніх років стала збитковою та зменшила обсяги виробництва енергії на АЕС, що змусило Україну імпортувати великі обсяги електроенергії з Росії та Білорусі (тоді ще Україна входила в спільну енергетичну зону із східними сусідами).
Також у цей період «Енергоатом» продавав великі обсяги електроенергії за зниженими цінами компаніям олігархів Ріната Ахметова та Ігоря Коломойського, на чому заробляли останні. (У 2023 році НАБУ викрило махінацію із продажу електроенергії фірмі Ігоря Коломойського United Energy у 2020 році, яка завдала збитків державі на майже 100 мільйонів гривень).
А ще ж був скандал навколо будівництва централізованого сховища для відпрацьованого ядерного палива з атомних електростанцій у Чорнобильській зоні відчуження.
Прихід Галущенка в Міненерго пов’язували із іншим «куратором енергетики», також давнім другом Володимира Зеленського Сергієм Шефіром. Після цього скандалів в енергетиці ще побільшало.
З початком повномасштабного вторгнення РФ Міненерго по суті не впоралось із відновленням енергосистеми після низки російських атак по інфраструктурі, а піком скандалу навколо Галущенка стало його лобіювання добудови Хмельницької атомної електростанції, для чого він запланував закупити у Болгарії російські реактори.
Також на посаді міністра енергетики Галущенко планомірно займався звільненням «чужих» та призначенням «своїх» людей у всі державні енергетичні компанії, навіть коли ці компанії формально знаходилися в управлінні Кабінету Міністрів України. Про такий вплив днями заявив і екскерівник НЕК «Укренерго» Володимир Кудрицький. Деякі з його протеже мали зв’язки із Деркачем.
Врешті НАБУ оголосило низки підозр чиновникам Галущенка, як от його заступнику Олександру Хейлу на хабарі у пів мільйона доларів, ексзаступникам Галущенка Максиму Немчинову через збитки державній «Центренерго» та Юрію Власенку у справі аукціону Міненерго щодо продажу скрапленого газу «Укрнафті».
На посаду міністра юстиції Германа Галущенка подавали як юриста із досвідом у міжнародному арбітражі для захисту державних інтересів України, однак на практиці він зосередив вплив на відразу два міністерства – мінюсту та міненерго.
Як пишуть журналісти, Тімур Міндіч завжди захищав Германа Галущенка перед президентом і називав його «єдиною його опорою і чесною людиною в енергетиці». На записаних НАБУ плівках останній навіть радився із Міндічем, як говорити із Зеленським та що йому обіцяти.
Водночас, попри те, що роль Галущенка у справі начебто очевидна, НАБУ ще не оголосило йому підозри.
НАБУ та САП викрили масштабну корупційну схему впливу на високому рівні на стратегічні підприємства держсектору, зокрема на “Енергоатом”. Її організатори отримували 10-15% вартості контрактів компанії у вигляді хабарів, а “відкат” сплачували контрагенти, яких їм навʼязували учасники схеми. Загалом фігурантам вдалося “відмити” 100 мільйонів доларів, легалізуючи їх через окремий офіс в центрі Києва, який належав родині колишнього депутата Андрія Деркача. І саме Тімур “Карлсон” Міндіч контролював відмивання грошей.
Як писало ZN.UA, навіть затяті опоненти НАБУ в спецслужбах називають операцію “Мідас” блискучою. Але… Чому головний фігурант розслідування — давній друг президента Тимур Міндіч не сидить на лаві ВАКС? Чи був злив інформації про майбутні обшуки? На які ще сфери монетизації влади впливав Міндіч? Що і хто може зупинити подальше розслідування? І головне: що має зробити президент і що робити країні? Про це у статті “Операція “Мідас”. Шлях абсолютної влади довжиною в долар” розповіла Інна Ведернікова.