Скорочений парад у Москві 9 травня продемонстрував невдачі Росії на полі бою та її побоювання перед зростаючою ефективністю українських дальнобійних ударів. Вперше за три роки ініціатива у війні, здається, перейшла до Києва, зазначають у журналі The Economist.
“Після важкої зими, коли міста та енергетична інфраструктура майже щодня піддавалися атакам масованими російськими безпілотниками та ракетами, Україна тепер змінює хід подій. Вона нав’язує Росії дедалі більші витрати практично за всіма показниками”, — пишуть автори статті.
У виданні акцентували увагу на провалі російського весняного наступу: у квітні російські війська вперше з серпня 2024 року втратили більше території, ніж змогли захопити. Інститут вивчення війни (ISW) визначив фактори, що сприяли успіхам України: наземні контратаки та удари середньої дальності; припинення використання Росією терміналів Starlink; параноїдальне обмеження Кремлем месенджера Telegram.
“В цілому, це виглядає як переломний момент у війні. Якщо росіяни не зможуть продемонструвати результати своїх зусиль, я не здивуюся, якщо в деяких регіонах почнеться руйнування”, — зазначає Лоуренс Фрідман, почесний професор військових досліджень у Королівському коледжі Лондона.
На сьогодні російські втрати перевищують темпи набору нових солдатів. При цьому до минулого року співвідношення вбитих і поранених окупантів становило 1:2-1:3. Це погано, але приблизно відповідає попереднім конфліктам. Однак у березні президент Володимир Зеленський повідомив, що Росія втрачає майже двох загиблих на кожного пораненого. Це співвідношення зростає, ймовірно, завдяки FPV-дронам.
Крім того, розширюється й перенасичена дронами “кілзона” на фронті. Це має більший вплив на російські операції, ніж на українські, оскільки росіяни намагаються просуватися вперед. Українці стикаються з подібними проблемами у “кілзоні”, але вони значно більше цінують життя своїх солдатів, тому частіше використовують роботизовані наземні комплекси, зазначають журналісти.
Окрім цього, Росія зазнає зростаючих втрат від українських дронів середньої дальності (з дальністю польоту від 50 до 300 км). Їхні цілі включають склади боєприпасів, склади дронів, командно-управлінські пункти, пускові установки зенітно-ракетних комплексів, радари та пункти розгортання, де зосереджені бронетехніка та війська.
До цього додається збільшення масштабів, дальності та інтенсивності далекобійних ударів України. Минулого місяця Київ вперше перевершив Москву за кількістю атак дронів великої дальності. Наразі 70% населення Росії потрапляє в зону дії українських дронів. Росіяни не можуть захистити навіть важливі об’єкти через розміри країни та систематичну кампанію України, спрямовану на погіршення стану систем протиповітряної оборони РФ.
“Вони не можуть захиститися від атак безпілотників за допомогою зональної оборони. І в них немає точкової оборони в багатьох місцях, де вона їм необхідна”, — зазначає Сет Джонс, старший військовий аналітик Центру стратегічних та міжнародних досліджень у Вашингтоні.
У зв’язку з цим журналісти підкреслюють головне питання, яке наразі постає: чи є різні невдачі Росії свідченням того, що можливості Владіміра Путіна в Україні зменшуються? Професор Лоуренс вважає, що багато що залежить від найближчих кількох місяців, зокрема від того, чи зможе Росія протидіяти просуванню України в сфері безпілотників. Окремим фактором є ймовірність підготовки Москви до літнього наступу.
“Важко уявити, як ситуація може покращитися для Росії. Якщо робити звіти для Путіна, то картина досить похмура“, — зазначає аналітик Джонс.
Нагадаємо, 9 травня Путін вперше заявив, що війна в Україні наближається до завершення. Він також висловив готовність зустрітися з президентом України для фіналізації домовленостей.