Зять Трампа Джаред Кушнер став головним перемовником щодо війни – у CNN пояснили причини

Журналісти вважають, що присутність Кушнера на переговорах свідчить про розчарування Трампа через його нездатність швидко покінчити з війною.

Зять президента США Дональда Трампа Джареж Кушнер, який у складі американської делегації зустрічався з українськими посадовцями в Маямі, стає ключовою фігурою в адміністрації Білого дому щодо питання закінчення війни в Україні. Разом зі спецпредставником Стівом Віткоффом 2 грудня він має провести переговори з очільником Кремля Владіміром Путіним у Москві.

У Кушнера відсутня посада в уряді США. Він став відомим для громадськості під час переговорів про припинення вогню між Ізраїлем та угрупуванням ХАМАС, пише CNN.

У Білому домі та наближені до Кушнера кажуть, що не було конкретного моменту, коли прийняли рішення про залучення зятя президента до питань Росії та України. Натомість вони стверджують, що це було природним продовженням його роботи ще до того, як Трамп зайняв посаду, коли він консультував деяких посадовців перед президентськими виборами щодо питань Близького Сходу.

За словами джерел видання, Трамп вважає Кушнера своєю “найближчою людиною” у питаннях зовнішньої політики. Один зі співрозмовників описав його як того, хто вирішує складні завдання. Окрім того, він має рідкісну особливість, яка відсутня навіть у найвищому оточенні президента: повну довіру Трампа.

Зазначається, що ця довіра є ключовою для того, аби показати іноземним лідерам, що коли він бере участь, вони безпосередньо мають справу з Трампом. Однак покладання саме на таке обмежене коло, як це робить глава Білого дому, є небезпечним, зауважує колишній високопосадовець Державного департаменту.

“Ви робите помилки і не маєте достатньо людей, які можуть кинути вам виклик і показати протилежну точку зору. Так можна загнати себе у глухий кут, не розуміючи, яка могла бути альтернатива”, — сказав він.

Чиновник додав, що Трамп “вірить, що його посланці, незалежно від того, хто вони, мають значення, якщо їх вважають безпосередньо пов’язаними з ним”.

Як зауважують у CNN, присутність Кушнера в команді, що працює над миром в Україні, відображає зростаюче розчарування Трампа через його нездатність швидко покласти край війні і його бажання застосувати свій підхід під час угоди щодо Гази до Росії та України.

“Українські представники вважають, що Трамп бачить Кушнера як посередника. Вони сподіваються, що Джаред зможе подолати розбіжності. Але у Києві далекі від думки, що ми вже на фінішній прямій”, — цитують журналісти ще одного анонімного співрозмовника.

Однак деякі сумніваються у ролі Кушнера в переговорному процесі, оскільки адміністрація намагається укласти угоду з російською владою, яка, за словами самого Трампа, не зацікавлена у мирі.

Один європейський чиновник зазначив, що “незрозуміло, які повноваження у зятя американського президента”.

“Я чув, що він дуже швидко вчиться, але від члена переговорної групи очікується глибоке знання питань, що стоять на порядку денному, а не навчання на робочому місці. Очевидно, що присутність такої людини без офіційної посади є досить незвичайним явищем”, — зауважив дипломат.

Наприкінці жовтня Віткофф і Кушнер зустрілися в Маямі з російським спецпосланником Путіна Кірілом Дмітрієвим. Дмитрієв є випускником Гарвардської школи бізнесу і вже багато років знайоми із Кушнером. За словами джерела, близького до Білого дому, вони працювали разом під час першого терміну Трампа.

Через кілька тижнів після цієї зустрічі з’явився 28-пунктний “мирний план” для України, який європейські чиновники та члени Конгресу назвали капітуляцію перед Росією.

Нагадаємо, сьогодні, 2 грудня, у другій половині дня у Москві очікується початок переговорів між американською делегацією, у складі якої має бути Кушнер, та очільником Кремля Владіміром Путіним щодо мирного плану для України.

Експосол України в США Олег Шамшур у статті “28 пунктів Трампа: як продати Україну” попереджав: реальний мир вимагає не продажу інтересів, а надійних гарантій і сміливої європейської позиції, інакше сьогоднішні “мирні плани” можуть стати не припиненням війни, а запуском її європейського продовження.