Володимир Зеленський звертається до Дональда Трампа мовою, яку американський президент може зрозуміти: якщо Трамп прагне закріпити своє ім’я в історії як миротворець і підвищити шанси республіканців на успіх на проміжних виборах, він повинен скористатися цим моментом, щоб завершити війну в Україні — найкривавішому конфлікті, який Європа пережила за останні кілька поколінь. Про це повідомляє американський журналіст Саймон Шустер у статті для The Atlantic, описуючи зустріч із українським президентом.
reNews наводить повний текст статті.
«Я вважаю, що для Трампа немає більшої перемоги, ніж зупинити війну між Росією та Україною», — цитує він Зеленського. «Для його спадщини це найважливіше».
Згідно зі словами Зеленського, це також шлях до успіху республіканців у листопаді.
«Найбільш вигідна ситуація для Трампа — зробити це до проміжних виборів», — зазначив він, говорячи про можливість завершення війни. «Так, він хоче, щоб було менше жертв. Але якщо ми говоримо як дорослі, то це просто його політична перемога».
Зеленський добре усвідомлює, що саме спонукає Трампа. Водночас він реалістично оцінює ймовірність того, що Трамп дійсно змусить росіян піти на компроміс. Протягом години, яку ми провели разом у його кабінеті, Зеленський демонстрував рису, яка багато років — навіть десятиліть — є ключовою в його характері: вперту, іноді норовливу звичку чинити опір зовнішньому тиску.
«Якщо сказати Зеленському, що він повинен щось зробити, він, найімовірніше, зробить навпаки», — розповів один із його давніх радників, який, як і інші, говорив на умовах анонімності. «Так було завжди».
Дехто з найближчого оточення Зеленського дедалі більше стурбовані, що можливість укладання угоди закривається, і що Україна ризикує роками залишатися у стані війни, якщо цього весняного сезону не буде досягнуто домовленості.
Але Зеленський сказав мені, що волів би взагалі не укладати жодної угоди, ніж змусити свій народ погодитися на погану. Навіть після чотирьох років інтенсивної війни він стверджує, що готовий продовжувати боротьбу, якщо це необхідно для досягнення гідного і тривалого миру.
«Україна не програє», — наполегливо підкреслив він, коли я попросив його оцінити ситуацію на полі бою.
Від початку російського вторгнення майже чотири роки тому багато військових протоколів у кабінеті Зеленського послабилися. Стільці та велосипедні стійки, які я пам’ятаю як барикади біля дверей на випадок очікуваного російського штурму в перші дні війни, давно прибрали. Світло в коридорах увімкнене — працівникам більше не потрібно пересуватися з ліхтариками.
За інерцією деякі сліди тих страшних тижнів 2022 року, коли ворожі війська стояли на околицях Києва, усе ж залишилися. Мішки з піском досі притулені до головних дверей комплексу на вулиці Банковій. Коли на прохання мого фотографа президент підходить до вікна свого кабінету, щоб відчинити жалюзі, його охоронець різко кидається вперед і зачиняє їх. Такі правила.
Зеленський не заперечує. Чотири роки — достатній термін, щоб звикнути майже до всього, і президент вважає, що Україна була успішною — як тут, у столиці, так і на сході, де війна завмерла в стані, близькому до глухого протистояння. Використовуючи армію безпілотників, щоб закривати прогалини у своїй піхоті, Україна сповільнила російський наступ на багатьох ділянках фронту, а на інших зупинила його повністю.
Загарбники майже два роки намагаються захопити місто Покровськ — залізничний вузол із населенням до війни близько 60 тисяч осіб — і досі не змогли повністю його взяти. За українськими оцінками, кожен квадратний кілометр, який Росія займає, коштує її армії понад 100 солдатів — убитими або тяжко пораненими, а середні щомісячні втрати сягають 35 тисяч військових.
Новопризначений міністр оборони України Михайло Федоров у січні оголосив план підвищити рівень російських втрат до 50 тисяч на місяць, що, за його словами, перевищить кількість нових солдатів, яких Москва здатна мобілізувати.
Попри це, Зеленський під час нашої розмови неодноразово підкреслював, що не погодиться на принизливі умови. Декого його впертість може дратувати, але інші вважають її віддзеркаленням стійкості всієї нації.
«Ми поспішаємо завершити війну», — сказав він. Але, наголосив, це не означає, що слід поспіхом укладати угоду за будь-яку ціну.
Трамп обрав інший підхід. Під час передвиборчої кампанії він обіцяв встановити мир в Україні протягом одного дня після вступу на посаду, і його невдача після року непослідовних дипломатичних спроб досі його дратує. Зеленський це відчуває — як і його вороги.
Американський виборчий цикл перетворився на цокотіння годинника в переговорних кімнатах, і росіяни також усвідомлюють, що увага Білого дому скоро буде поглинута виборами до Конгресу. До того моменту існує можливість.
«Росіяни можуть використати цей час, щоб завершити війну, поки президент Трамп справді зацікавлений у цьому», — сказав Зеленський. «Коли це для нього дуже важливо й цінно».
Після паузи він додав: «“Цінно” може звучати занадто комерційно для декого. Але давайте говорити чесно».
Наприкінці минулого тижня, після ще одного довгого дня переговорів в Абу-Дабі, українські представники зібралися навколо телефону, щоб зателефонувати своєму керівнику, який чекав у Києві на звіт. Найчутливіші деталі перемовин із росіянами — зокрема питання про поступки територією в обмін на мир — довелося відкласти до повернення команди додому. Вони не могли ризикувати, що розмову прослухають або перехоплять. Але базові проблеми вони передали: Кремль не відступає від своїх вимог щодо української території, а американські посередники втрачають терпіння.
Українці відчули, що час спливає. У найближчі тижні, коли передвиборча кампанія ще більше поглине увагу Трампа, він може вирішити, що переговори стають для нього політичним тягарем. Тоді він може відійти, поклавши відповідальність за провал дипломатії на непоступливість однієї або обох сторін конфлікту.
Уже майже рік — відтоді, як Зеленський у прямому ефірі вступив у словесну перепалку з Трампом і віцепрезидентом Венсом в Овальному кабінеті минулого лютого — українці намагаються продемонструвати готовність до компромісу.
«Тактика, яку ми обрали, полягає в тому, щоб американці не думали, що ми хочемо продовжувати війну», — сказав Зеленський. «Тому ми почали підтримувати їхні пропозиції в будь-якому форматі, який прискорює процес».
Українці фактично відмовилися від попередньої наполегливої позиції щодо того, що Владімір Путін і його генерали мають постати перед правосуддям за воєнні злочини. Зеленський погодився зустрітися з Путіним майже будь-де, окрім Москви, і без попередніх умов. Двоє його радників повідомили мені, що Україна може бути готова до найболючішої поступки з усіх — відмови від контролю над частиною території в Донецькій області на сході.
Щоб легітимізувати такий компроміс, вони розглядали можливість проведення цієї весни референдуму щодо мирного плану — щоб українці могли проголосувати за угоду, яка передбачатиме втрату території. Це можна було б поєднати з президентськими виборами — з надією надати Зеленському новий мандат уперше з 2019 року.
Зеленський сказав, що його влаштував би такий підхід, оскільки це підвищило б явку й ускладнило б росіянам можливість поставити під сумнів результати. Але, знову ж таки, наголосив він, угода має бути правильною.
«Я не думаю, що ми повинні виносити на референдум погану угоду», — сказав він. Ідея проведення виборів під час війни, за його словами, походить від росіян, «бо вони хочуть мене позбутися».
Незалежно від ризику втрати уваги Трампа як посередника, український лідер каже, що стоятиме на своїй ключовій вимозі: першим кроком до миру має бути гарантія від Сполучених Штатів і Європи, що після встановлення режиму припинення вогню вони захищатимуть Україну від будь-якої майбутньої атаки Росії.
Інакше перемир’я виглядатиме для багатьох українців беззмістовним — лише даючи Росії час підготуватися до нового вторгнення.
Проте на цьому напрямку переговорники досягли менше прогресу, ніж Зеленський раніше публічно заявляв. Наприкінці минулого місяця він сказав, що угода про гарантії безпеки зі США «на сто відсотків готова» до підписання. «Ми чекаємо, коли наші партнери підтвердять дату й місце, де ми її підпишемо», — заявив він журналістам на пресконференції.
Запрошення так і не надійшло, і під час нашої розмови Зеленський визнав, що базові питання щодо документа залишаються невирішеними. Чи буде, наприклад, США готові збивати ракети, які летітимуть на Україну, якщо Росія порушить мир і відновить бомбардування цивільних? «Це ще не зафіксовано», — сказав Зеленський. «Ми порушили це питання й будемо продовжувати його порушувати».
Поки що відповіді американської сторони були надто розмитими й непевними, щоб Зеленський міг їх прийняти. «Нам потрібно, щоб усе це було прописано», — сказав він.
Роками Зеленський чинив опір тиску з боку уряду США та багатьох своїх найближчих союзників в Україні, які вимагали звільнити керівника його Офісу Андрія Єрмака, який виконував роль головного переговорника України. Вольовий і схильний до демонстративності, Єрмак конфліктував із низкою західних дипломатів і практично з усіма у внутрішньому колі Зеленського.
Лише минулої осені, у день, коли слідчі провели обшук у домі Єрмака в межах антикорупційного розслідування, президент погодився його звільнити. Втім, у розмові зі мною Зеленський усе одно відмовився визнати, що саме розслідування змусило його ухвалити це рішення.
«У мене були свої причини», — різко відповів він, перервавши подальші запитання.
Наприкінці листопада, за день до звільнення, Єрмак зателефонував мені, щоб обговорити свій останній раунд переговорів зі Сполученими Штатами. Він щойно завершився планом припинення війни з 20 пунктів на умовах, прийнятних для України. Ця рамка, сказав Єрмак, «не суперечить нашим інтересам і враховує наші червоні лінії». Відтоді американські й українські переговорники використовують цей документ як основу для перемовин. Але росіяни відхилили кілька його пунктів — зокрема обіцянку, що США допоможуть гарантувати безпеку України.
До розчарування Кремля, план також не містить положення, яке змушувало б Україну відмовитися від території на користь Росії.
«Поки Зеленський президент, ніхто не повинен розраховувати, що ми віддамо територію», — сказав Єрмак. «Ніхто не може цього зробити, якщо не хоче піти проти української Конституції та українського народу».
Наступник Єрмака — генерал-лейтенант і керівник розвідки Кирило Буданов, який тепер очолює українську переговорну команду, — виявився більш відкритим до компромісів, навіть щодо територіального питання. Він проводив тривалі обговорення з помічниками президента щодо юридичних і практичних умов, за яких Україна могла б відступити з частини території Донецької області, не дозволивши росіянам просунутися далі й повністю її захопити.
«Вони справді підходять до цього творчо, шукаючи спосіб зробити це так, щоб люди прийняли», — розповів мені один із посадовців, який брав участь у цих обговореннях.
Тим часом Зеленський переконливо демонструє підтримку мирних ініціатив Трампа — навіть тоді, коли вони здаються нереалістичними або непродуманими. Він розглядав ідею перетворення частини Донецької області на «вільну економічну зону», яку не контролювали б ні російські, ні українські війська.
«Ми не були в захваті від цього», — сказав Зеленський. Але він погоджувався з американськими пропозиціями, намагаючись показати, що саме Росія, а не Україна, залишається перешкодою для миру.
«Іноді в мене виникає враження, що це виглядає так: що ще можна запропонувати українцям, аби подивитися, чи