Зеленський попередив парламентарів про можливу мобілізацію – у фракції Слуга народу зазначають, що це було неправильно витлумачено.
У фракції стверджують, що це була вирвана з контексту цитата.
Лідер фракції «Слуга народу» Давид Арахамія повідомив, що президент Володимир Зеленський у своїй заяві про наміри ініціювати зміни до законодавства, щоб депутати могли вирушити на фронт, не мав на увазі примусову мобілізацію народних обранців.
Відповідно до коментаря Арахамії «Українській правді», який надала пресслужба фракції, повна заява Зеленського звучала по-іншому, а до громадськості донесли «окремі фрагменти, слова, які були довільно інтерпретовані».
«Ми ознайомилися з висловлюваннями президента в повному обсязі. Він зазначив, що депутат або працює, або воює. Як і кожен громадянин України. Ми неодноразово обговорювали, що в Україні ти або працюєш, сплачуєш податки, приносиш користь обороні, або стоїш на захисті на фронті», – зазначив він.
За словами Арахамії, серед депутатів були запити щодо бажання приєднатися до ЗСУ, але законодавство цього не дозволяє.
«Є окремі колеги, які прикріплені до певних підрозділів, виконують там певну роботу, а в пленарні дні присутні в Раді. Але юридично вони не є військовослужбовцями, а депутатами парламенту. Очевидно, саме це і малося на увазі. Що президент готовий обговорювати з парламентом законодавчі зміни, які дозволять депутатам стати військовослужбовцями», – додав голова фракції.
Нещодавно Володимир Зеленський під час спілкування з журналістами зазначив, що «депутатам доведеться або служити в парламенті, …або я готовий обговорювати з представниками парламенту закон щодо змін до мобілізації, щоб депутати могли вирушити на фронт».
Трохи раніше перший заступник голови фракції «Слуга народу» Андрій Мотовиловець в інтерв’ю Forbes Ukraine повідомив, що близько 40 народних депутатів бажають скласти мандат.
Загалом у Верховній Раді України наразі діють 393 з 450 депутатів. Зокрема до фракції більшості «Слуга народу» станом на 16 березня входить 228 народних депутатів із 226 необхідних. Проте монобільшість вже давно не може ухвалювати рішення лише власними голосами.