Завершення війни РФ проти України – Експерт проаналізувала риторику Трампа і назвала тривожні моменти

Завершення війни РФ проти України – Експерт проаналізувала риторику Трампа і назвала тривожні моменти 1 Автор Анна Бродські-Кроткіна завідувачка програми славістики в університеті імені Вашингтона та Лі у штаті Вірджинія (США), докторка філологічних наук, журналістка

Днями в інтерв’ю Fox Business майбутній спеціальний посланець із питань України й Росії Кіт Келлог заявив, що Київ і Москва готові до мирних переговорів: «Гадаю, обидві сторони готові. Уявіть собі бій у клітці: у вас є два борці й обоє хочуть припинити бій; потрібен рефері, щоб їх розняти. Гадаю, що президент Дональд Трамп зможе це зробити». «Обидві сторони мають зробити крок назад», — додав він.

Напевно, Келлог хотів підняти настрій своїм слухачам, але його слова викликають набагато більше занепокоєння, ніж оптимізму. Його порівняння Росії та України з двома борцями знімає з Росії відповідальність за агресію, а Україна в такому контексті перестає бути жертвою жорстоких і необґрунтованих воєнних дій.

Прирівнювання вбивці до жертви ігнорує порушення міжнародного права, применшуючи ключові принципи демократії — верховенство закону й захист слабких від сваволі сильних.

Як виникло таке прагнення зрівняти дві принципово різні сторони конфлікту?

Морально нейтральний погляд на війну в Україні потроху починав просувати колишній, а тепер і майбутній президент США Дональд Трамп. Іще під час своєї передвиборчої кампанії він неодноразово стверджував, що здатний зупинити війну за 24 години, подаючи це як прояв гуманістичного світогляду та глибокого співчуття до всіх учасників конфлікту. Так, на зустрічі CNN у форматі town hall у травні 2023 року Трамп сказав: «Вони помирають, росіяни й українці. Я хочу, щоб вони перестали помирати. І я це зроблю — я зроблю це за 24 години».

Згодом у промовах Трампа дві сторони, Росію і Україну, стало практично неможливо розрізнити, й співчуття до жертви злилося зі співчуттям до агресора: «А тепер погляньте на всіх цих мертвих людей. Усі ці міста зруйновано. Приємно (курсив мій. — А.Б-К.) говорити, що вони хочуть повернути свою землю, але міста здебільшого зруйновано. Вони залишили Київ, можливо, тому що хочуть використати його або окупувати, але вони цього не зробили. Вони завдали багато шкоди, але порівняно з іншими містами — відносно мало. Але багато з цих міст зникли».

Звісно, Трамп на прес-конференції імпровізує у відповідях, слова його не виважені й не перевірені спічрайтерами. Проте важко не помітити, що мертві люди в його описі не мають національної приналежності й що він не ставить під сумнів незаконне прагнення Росії «повернути свої землі», а лише вважає це прагнення нераціональним у контексті нинішніх руйнувань.

Як магната нерухомості Трампа особливо засмучує руйнування будинків, але водночас він плутає Україну із Сирією й, мабуть, приписує Україні будівлі Алеппо: «Ці гарні вежі, ці прекрасні будівлі, які в них були, тепер лежать зруйновані, повністю знищені. Башточки й усі прекрасні структури віком тисячу, дві тисячі років, які були дуже міцними, стерті на порох. Ви дивитеся на деякі з цих міст — жодного цілого будинку. Тож коли ви говорите «захопити країну», то захопити що? Захопити що? На відновлення піде сто років. І вже ніколи не можна буде зробити так, як було». Руйнування, спричинені діями Росії, й непридатність захоплених міст для житла здаються майбутньому президентові вагомим аргументом, аби схилити Путіна відмовитися від претензій на ці території та припинити війну.

Аналогічний доказ Трамп навів і відповідаючи на запитання про те, чи вважає він, що Україна має поступитися частиною своїх територій Росії. Україні, вочевидь, не варто прагнути повернення втрачених територій через складнощі, пов’язані з їх відновленням: «Якщо ви поглянете на те, що там сталося… Я маю на увазі, є міста, де не залишилося жодного цілого будинку. Це просто місце руйнувань. Тому люди не можуть повернутися до цих міст. Там нічого немає. Лише руїни».

Трамп не заглиблюється в деталі воєнних дій або нюанси можливих переговорів. Та це не означає, що роль його невелика: це він ставить спільні завдання і задає своїй команді морально-етичний вектор.

Деталями ж у заданих ним рамках займатимуться його радники — Кіт Келлог і Майкл Волц, призначений на роль радника з національної безпеки.

У своїх виступах і літній статті про війну Кіт Келлог уже виклав загальний план дій і своє бачення подій.

На відміну від Трампа, Келлог не вважає, що розмови Путіна про «повернення своїх територій» заслуговують бодай на якусь увагу. Так, просторікування російського диктатора в лютому 2024 року під час інтерв’ю журналісту Такеру Карлсону Келлог назвав «безглуздим викладом російської і української історії», а заяви про те, що вторглася в Україну для боротьби з нацизмом, — «абсурдними». Проте Келлог, як ми вже бачили, не тільки повністю підтримує деполітизацію дискурсу, пов’язаного з Путіним і його агресією, а й дає такому підходу раціональне пояснення. Келлог засуджує Байдена за «ліберальний інтернаціоналістський» підхід, «який просував західні цінності, права людини й демократію». Такий порядок денний Келлог називає «інтересом глобальної еліти» і вважає непродуктивним. «Байден не був зацікавлений у співпраці з Путіним. Він хотів читати йому нотації й ізолювати його», — критикує президента Келлог.

Підхід Трампа Келлог вважає перспективнішим. Він нагадує, що саме Трамп першим відправив зброю Україні «як знак американської сили й підтримки дружньої держави». Але водночас, наголошує Келлог, Трамп був готовий підтримувати «співпрацю з Росією і діалог з Путіним». У такий спосіб Трамп, на думку Келлога, відроджує принципи комунікації з Росією часів холодної війни: «Трамп висловлював повагу до Путіна як світового лідера й не демонізував його у своїх публічних заявах. Політичні опоненти Трампа критикували його за це, але підхід Трампа не відрізнявся від того, як багато президентів США взаємодіяли з радянськими лідерами під час холодної війни», — заявляє Келлог.

Безперечно, виключення «західних цінностей» із обговорення війни дає змогу команді Трампа налагодити діалог із російським диктатором та іншими авторитарними лідерами. Унаслідок такого підходу Віктор Орбан, відомий тісними зв’язками з Росією, вже зустрівся з Трампом у резиденції Мар-а-Лаго в компанії Майка Волца й Ілона Маска. Зв’язки Орбана з Путіним ця команда розглядає як перевагу, що не викликає засудження, недовіри або просто гидливості: «Орбан регулярно спілкується з росіянами, і в нього явно хороші стосунки з президентом Трампом», — сказав Волц у програмі «Face the Nation із Маргарет Бреннан». Показово, що, підтакуючи Трампу та Келлогу, Волц теж днями описав війну як «різанину», а не як воєнну агресію злочинного режиму проти уразливішого сусіда.

Ідею мирних переговорів, де немає моральних цінностей, відображено в словах Трампа про необхідність укласти «угоду» між Росією й Україною. Поняття «угода», яке так любить майбутній президент, не пов’язане з гуманістичними цінностями, але все-таки передбачає взаємну вигоду. Келлог вбачає потенційну угоду в заморожуванні конфлікту, за якого Росія здобуде тимчасовий контроль над уже захопленими територіями, а Україна — масивну підтримку зброєю, що дасть їй змогу захиститися від подальшої російської агресії. Хоча Келлог називає страх Росії перед загрозою «параноєю», однак пропонує припинити обговорення прийняття України до НАТО. Розглядає він і ослаблення санкцій як іще один пряник для Путіна. «Угода» Трампа, не обмежена моральними принципами й нормами демократії, може призвести до надмірного улещування Путіна й завдати шкоди майбутній безпеці України.

На щастя, до Трампа і його соратників прийшло розуміння, що війна Росії з Україною — це не регіональна проблема, як наплив мігрантів на південному кордоні США, а глобальний конфлікт, здатний дестабілізувати Європу й Америку: «Погляньте, що зробили ці дурні, — дозволили Росії, Китаю, Ірану, Північній Кореї та іншим об’єднатися в групу, в це неможливо повірити», — сказав Трамп в одному зі своїх передвиборчих виступів.

Келлог теж зазначає нову вісь Росія——Іран—Північна Корея. На його думку, Китай і Росія сподіваються використати цю вісь не лише у війні в Україні, а й для того, щоби кинути виклик нинішньому світовому порядку на чолі зі США й американському долару як світовій резервній валюті.

Хочеться сподіватися, що усвідомлення глобального масштабу цієї війни змусить не лише Трампа, а й республіканців, які раніше не підтримували допомоги Україні й тепер не цікавляться захистом демократичних цінностей за кордоном, зрозуміти: поступки Путіну не тільки призвели б до катастрофічних наслідків для України, а й стали б серйозною стратегічною помилкою для США.

 

Джерело

Цей веб-сайт використовує файли cookie, щоб покращити ваш досвід. Ми припустимо, що ви з цим згодні, але ви можете відмовитися, якщо хочете. Прийняти Детальніше

Політика конфіденційності