У рамках реформи держслужби в Україні мали зробити всім державним службовцям однакові умови оплати праці: оклад 70% і 30% премій. Однак, у Верховній Раді схитрували виконуючи умови реформи та виділили своїх держслужбовців з-поміж інших. І це може коштувати державному бюджету додаткових 400 млн грн, пишуть Олена Сокотюк та Ірина Федорів у статті «400 мільйонів під час війни: як зарплати в Апараті ВР перетворилися на «золоту лихоманку».
У ВРУ нещодавно ухвалили законопроєкт №8222, який вносить зміни до Закону «Про державну службу». Документ, який вже направили на підпис президенту, мав би зрівняти умови для всіх держслужбовців. Однак, працівники апарату все одно матимуть привілейований статус у держслужбі.
«Тут є очевидний конфлікт інтересів. Парламент визначає правила гри для функціонування свого апарату сам, робить усе під своїх. Постає запитання: чим гірша, скажімо, судова гілка влади? Мова навіть не про оплату праці, а про класифікацію посад. Чому тоді суд не може створити такий каталог для посад держслужби під себе? Виходить так, що всю держслужбу загнали в єдину рамку, окрім Апарату парламенту. Про яку рівність гілок влади тоді йдеться, якщо законодавча створила для себе виняткові правила гри? Ця гілка влади більш державна?», – пишуть авторки.
Водночас за їхніми словами, якщо ж брати формулу 70% окладу та 30% премій для українських держслужбовців, то зарплати працівників апарату ВРУ в абсолютному порівнянні зі збереженням цих виняткових правил завжди будуть вершиною олімпу. Авторки пояснили, що причиною цього стали надбавки, які є частиною окладу.
Зокрема, у законопроєкті №9748 протягнули поправку «слуги народу» Андрія Клочка, згідно з якою, тим, хто зараз працює в апараті Верховної Ради, гарантують значно більші, ніж 30%, надбавки за вислугу років. І мова йде саме про відсотки надбавки, а не премії. Водночас інші держслужбовці, згідно з тим самим законопроєктом, отримуватимуть максимум 30% надбавок. Законопроєкт із такою дискримінаційною нормою чекає, коли його розгляне президент.
За словами одного з народних депутатів, який побажав залишитись неназваним, ті, хто не підтримав поправку Клочка, отримали проблеми. Зокрема, декого із депутатів не випускали за кордон по робочих візах, коли організатори надсилали офіційні запрошення.
«Відправляли заяву на дооформлення відповідно до розпорядження спікера Стефанчука. Звісно, що у розпорядженні голови є поле для маневрів. Але навряд чи головну скрипку тут грає Стефанчук. Штучний, м’яко кажучи, дуже автономна фігура», – пояснив він.
Своєю чергою член регламентного комітету, депутат з «Європейської Солідарності» Олег Синютка зазначив, що зараз депутати ВРУ дійсно мають обмежене право на міжпарламентську діяльність. За його словами, без спікера Руслана Стефанчука та апарату парламенту питання відряджень дійсно не вирішити.
«Спільно з партнерами ми працювали над тим, щоб під час реформи держслужбовці мали належну систему мотивації. Апарат Верховної Ради отримує захмарні зарплати, і цьому сприяє більшість у регламентному комітеті, де перевага у голосах — у представників влади. Фактично голова комітету (Сергій Кальченко, СН. — Авт.) користується цією ситуацією і протягує потрібні рішення. Я неодноразово звертав увагу на непропорційну виплату працівникам Апарату та керівникам секретаріатів комітетів. Апарат сьогодні напряму працює з офісом президента і відіграє в структурі Ради більшу роль, аніж самі нардепи», – розповів Синютка.
Щодо впливу голови секретаріату апарату ВРУ Вячеслава Штучного на діяльність парламенту, то за словами Синютки, це зона відповідальності Стефанчука. При чому мова йде і про політичний вплив, і про бюджетні кошти.
«Особливі підходи до формування зарплат Апарату парламенту потребуватимуть додаткових витрат. І суми немалі — сягають понад 400 млн грн на рік. Такі цифри надані уряду апаратом ВР для реалізації запропонованих умов оплати праці. Ми звернулися по коментар до Вячеслава Штучного, але відповіді наразі не отримали», – пишуть авторки статті.
Варто зазначити, що коли минулого року Рада схвалила бюджет та створила особливі умови оплати праці власному апарату, різні бюджетні установи зрозуміли, що парламент грає нечесно. Зрозуміли це в апараті Верховного Суду і не лише там. Як наслідок, відділів ставало більше, з’являлися нові управління, а далі департаменти. Або ж у бюджетних установах створювалися самостійні підрозділи апарату. Таким чином збільшувалась кількість керівників, а також підвищувався рівень підрозділу. Всі ці зміни позитивно впливають на зарплату.
І тут, як пояснили авторки, спрацювала ланцюгова реакція. Адже якщо один орган має кращі умови, то ті, хто не трансформувався, втрачатимуть кадри. Люди просто переходитимуть туди, де краще.
«Зараз державних службовців більш як 150 тисяч осіб. — Торік через зміни до бюджету їх перевели на систему 70% окладу та 30% премії. І хоча парламент уже прийняв зміни до Закону «Про державну службу», який чекає на підпис президента, треба запровадити ще одне правило: обмежити максимальний рівень річної оплати праці. Система грейдів хоч і позбавила керівників на держслужбі деякого свавілля, водночас не прибрала із сталої заробітної плати держслужбовців таких складових, як доплати за вислугу років, за науковий ступінь кандидата або доктора наук тощо. Так зростає сума цих 70%. Це видно по зарплаті деяких голів комітетів, які отримують надбавки не за обсяг роботи, а за науковий ступінь. Це радянська деформація. Уявіть, що у нас була б прибиральниця зі званням доктора наук, то ми мали б платити їй за прибирання з бюджету більше, ніж за прибирання приміщень прибиральником, який такого ступеня не має», – зазначила голова парламентського комітету з питань соцполітики Галина Третьякова.
В Україні невирішеною залишається проблема із заробітними платами тих, хто працює на політичних посадах, та тих, хто обіймає посади держслужбовців. Народні депутати чи президент не можуть отримувати меншу зарплатню, ніж державні службовці, адже це руйнує систему мотивації й несе корупційні ризики. Попри це президент України Володимир Зеленський заробив минулого року 336 тисяч гривень зарплати, тоді як голова апарату ВРУ Вячеслав Штучний ледь не вдесятеро більше – 3,1 млн грн. Значний розрив у заробітній платі мають також очільники секретаріатів комітетів ВРУ та голови самих комітетів.