Президент Володимир Зеленський повинен накласти вето на ухвалений Верховною Радою закон №13165-2, що стосується перевірки декларацій доброчесності суддів. Адже цей документ не зміцнює контроль за доброчесністю представників судової системи, а, навпаки, відкриває нові можливості для уникнення відповідальності, зазначають у статті «Коли реформи стають декорацією: урок закону про декларації доброчесності суддів» аналітики Фундації DEJURE Антон Зелінський та Карина Гасимова.
Автори нагадують, що посилення перевірки декларацій доброчесності було одним із зобов’язань України перед Європейським Союзом. Після викриття колишнього голови Верховного Суду Всеволода Князєва на хабарі у 2,7 млн доларів міжнародні партнери очікували від України розширення механізмів контролю за суддями, уточнення змісту декларацій та посилення відповідальності за порушення.
«Що зробив парламент? Практично все навпаки. За частиною важливих питань перевірку звузили до останнього року. Це прямо суперечить логіці вимоги щодо розширення періоду перевірки. Якщо суддя вперше подає декларацію у 2026 році, то частина ризикових подій, які відбулися раніше, як-от поїздка до РФ у 2024 році, просто випадає з поля зору», — зазначають автори.
До того ж, із декларацій прибрали майже половину змістовних питань: про відповідність рівня життя офіційним доходам, повноту і достовірність майнових декларацій, люстраційні обмеження, випадки конфлікту інтересів, ухвалення рішень щодо учасників Майдану, втручання в правосуддя.
Також автори звертають увагу на нову норму, за якою факт порушення вважатиметься непідтвердженим, якщо перевірку декларації завершать протягом шести місяців. У DEJURE називають такий механізм «автоматичною індульгенцією» для суддів. Адже він дозволяє уникнути наслідків у разі затягування перевірки.
Ще однією проблемою, на думку аналітиків, є збереження норми, згідно з якою відповідальність настає лише за умисне внесення неправдивих відомостей. Автори підкреслюють, що довести умисел у таких справах надзвичайно складно, тому судді й надалі зможуть пояснювати недостовірні дані помилкою або необережністю.
У DEJURE вважають, що ухвалення такого закону створює ризик імітації реформи замість реального виконання євроінтеграційних зобов’язань України. Саме тому, на переконання авторів, документ має бути повернутий до парламенту із пропозиціями президента.
«Цей закон має отримати президентське вето. Інакше про корупційні ризики в судовій владі напишуть ще не в одному звіті. Як у деклараціях доброчесності, так і у виконанні зобов’язань — завжди можна зробити вигляд, що не зрозуміли, про що йшлося, й просто помилилися. Головне, щоб тепер міжнародні партнери не помилилися і не зарахували нам цю імітацію як реформу», — підсумували автори.
Відповідний законопроєкт Верховна Рада ухвалила 9 червня. За нього проголосували 242 народні депутати. Депутати подали кілька сотень поправок до законопроєкту, однак левову частку із них профільний комітет відхилив, а народні обранці не підтримали у залі парламенту.