Загроза з боку Росії для НАТО та Європи – чому вона мінімальна
Автор вважає, що військова загроза з боку Росії перебільшена.
Подальші зустрічі та обговорення з низкою британських політиків, високопосадовців у сфері оборони та військових, а також науковців були досить гнітючими з кількох причин, які, можливо, менш помітні по той бік Атлантики.
Уряд лейбористів на чолі з Кіром Стармером, намагаючись одночасно переконати британську громадськість і вирішити дві нерозв’язні проблеми, запровадив незвичний термін — “оборонний дивіденд”. Йдеться про те, що заплановане на 2027 рік збільшення оборонних витрат до 2,5% ВВП має створити мультиплікативний ефект і стимулювати економічне зростання. Це підвищення також покликане посилити військовий потенціал у відповідь на зростаючу російську загрозу для Європи в контексті її агресії проти України.
Реальність така, що збройні сили Великої Британії скоротилися до частки того, що було колись — армія зменшилася до 70 тисяч осіб, Королівський флот має шістнадцять великих надводних військових кораблів, а ВПС — близько 140 реактивних винищувачів Typhoon. І, як повідомляють в приватних розмовах кілька діючих і відставних старших офіцерів, це зростання витрат недостатнє для утримання навіть нинішньої чисельності, не кажучи вже про її збільшення, зазначає Харлан Уллман, старший радник Атлантичної ради.
Улман додає, що те, що Україна мужньо веде нерівну війну проти російської агресії, є шляхетним, сміливим і надзвичайно дорогим. Мало хто у Великій Британії може це заперечити. Однак реальність полягає в тому, що російська армія була виснажена та ослаблена в цій війні, й згідно з оцінками, близько мільйона росіян загинули й були поранені. Тому так зване зміцнення обороноздатності Британії спрямоване на відновлення звичайного стримування проти цієї тепер вже зменшеної загрози.
Оскільки відновлення довіри та здатності армії США після поразки у В’єтнамі зайняло близько десяти років, немає підстав вважати, що Росія зможе швидше відновити свої сили. Тому російська звичайна військова загроза для НАТО та Західної Європи є мінімальною.
“Крім того, коли Владімір Путін вперше загрожував застосуванням ядерної зброї в Україні, його армії було приватно повідомлено, що США можуть знищити більшість його сил в Україні. Хоча немає прямих доказів, здається, що Росія усвідомила, що в разі потреби США можуть виконати таку погрозу”, — пише Улман.
На думку Улмана, загроза з боку Росії не полягає у звичайному військовому нападі на Захід чи навіть у захопленні кількох островів у Балтійському морі або в Арктиці, що є частиною території, яка належить державам НАТО. Путін не має необхідних засобів і не буде ризикувати, оскільки це не принесе нічого, окрім роздратування союзників. У нього є кращий план.
Автор вказує на ядерні сили Путіна та заходи, які він використовує, щоб підірвати Захід через загрозу інфраструктурі й реальні кібератаки; дезінформацію та вміле використання дипломатичних і комунікаційних навичок, щоб змінити західне мислення і ставлення.
“Що ж робить Велика Британія та Захід, щоб протидіяти цим атакам? І скільки з 2,5% збільшення оборонних витрат насправді йде на те, що Ленін називав “активними заходами”, старим, але хитрим і часто ефективним способом ведення війни без застосування збройної сили?”, — додає Улман.
Коли США збільшували свої витрати на оборону під час воєн, які вони програли у В’єтнамі, Афганістані та Іраку, це не стимулювало економічний зріст, а лише посилювало інфляцію. Причина, чому ВВП не зростав, полягає в тому, що ці кошти могли бути спрямовані на інші сфери для реального економічного зростання.
Автор підсумовує, що на жаль, невдачі у В’єтнамі, а для Великої Британії також в Афганістані та Іраку залишили довгі тіні на тому, як і коли громадськість буде довіряти своєму уряду. Поки уряди не будуть готові бути об’єктивними і сприймати реальність такою, якою вона є, а не такою, якою вона має бути, важко уявити, як відновити довіру суспільства.
Раніше Генеральний секретар НАТО Марк Рютте заявив, що переконаний, що РФ, якщо й наважиться на агресію проти Альянсу, зазнає нищівної поразки. Він додав, що усі знають, наскільки потужним є оборонний потенціал Альянсу.