Україна має спостерігати за ексгумацією жертв Волинської трагедії, заявив Алфьоров

Україна має спостерігати за прозорістю процесу ексгумації жертв Волинської трагедії. Це необхідно, щоб уникнути маніпуляцій.

За словами Алфьорова, який брав участь у переговорах президента України Володимира Зеленського з президентом Польщі Каролем Навроцьким, обидва лідери погодилися, що ексгумацією жертв Волинської трагедії мають займатися Інститути нацпам’яті двох країн.

Україна і Польща домовилися, що роблять цей процес з міркувань християнських і європейських цінностей.

“Я переконаний, що наступного року, коли формуватимуться польські експедиції для того, щоб здійснювати пошуки, Український інститут національної пам’яті отримав бюджет, який дасть змогу здійснити не тільки пошуки в Польщі, а й здійснити нагляд за пошуками”, – сказав Алфьоров.

Чому потрібен нагляд

За словами голови Інституту нацпам’яті, проблема пошукових робіт часто буває дуже категоричною. Наприклад, щоб визначити стать знайдених останків, потрібен антрополог, а ще надійніше – генетичне дослідження. І тут виникає питання, яке, на жаль, теж може ставати об’єктом маніпуляцій.

Він уточнив, що в населеному пункті Пужники серед останків дорослих людей чоловіків виявилося більше, ніж жінок. І це попри те, що на той час як радянська, так і німецька армії проводили мобілізацію. Це викликає питання.

Алфьоров додав, що існує й ризик недобросовісних дій: у поховання можна щось підкинути або, навпаки, вилучити. Якщо, приміром, знаходять німецькі монети, які не були в обігу на цій території, це може вказувати на прямий контакт із німцями. Водночас радянський ґудзик ще не означає, що людина була радянським громадянином – одяг міг бути знятий з військовополоненого. Обставини бувають дуже різними.

Також ненадійними можуть бути й усні свідчення, оскільки вони часто призводили до завищених цифр.

“Тобто, є різні-різні обставини. Тому під час цих пошукових робіт необхідне спостереження, необхідні свої звіти, щоб ця історія була якомога прозорішою”, – наголосив він.

Очільник Інституту нацпам’яті сказав, що українська сторона ґрунтується насамперед на метричних книгах, де є конкретні записи про загиблих і похованих, на оголошеннях у газетах, а також на археологічних даних і документованому дослідницькому процесі.