Речник Міністерства закордонних справ України Георгій Тихий наголосив, що фіналізована редакція рамкової угоди про рідкісноземельні копалини не є остаточним документом і ще може зазнати змін.
“Під час переговорів вдалося суттєво покращити текст угоди. Важливо, що у фінальній версії відсутні будь-які згадки про боргові зобов’язання – ні про 500 мільярдів доларів, ні про інші суми. Наша позиція чітка: допомога, яку Україні надавав Конгрес США, не розглядалася як кредит”, – зазначив Тихий на брифінгу в Києві, передає “Інтерфакс-Україна”.
За його словами, з документа прибрали пункт про компенсацію майбутньої допомоги в розмірі 2 долари за 1. Натомість передбачено створення спільного інвестиційного фонду, який сприятиме розвитку співпраці між Україною та США у сфері видобутку стратегічних ресурсів.
“Цей документ слід сприймати як базовий, що визначає загальні рамки взаємодії. Це не фінальна версія, а лише початковий етап великого процесу”, – підкреслив Тихий.
Крім того, він зазначив, що під час візиту президента Володимира Зеленського до США 28 лютого, ймовірно, обговорюватимуть подальшу підтримку України. “Очікується, що сторони говоритимуть про наступні кроки у співпраці, розвиток безпекових домовленостей та створення фонду. Цей текст погоджений, але його ще доповнюватимуть іншими угодами”, – пояснив речник.
Також стало відомо, що Кабінет Міністрів України уповноважив віцепрем’єрку – міністерку економіки Юлію Свириденко або міністра закордонних справ Андрія Сибігу на підписання угоди зі США.
“Хто саме поставить підпис під документом, стане відомо завтра. Остаточне рішення ухвалюватиметься в ході візиту”, – додав Тихий.
Нагадаємо, президент Володимир Зеленський підтвердив, що між США та Україною погоджена рамкова угода щодо природних копалин, яка не потребує ратифікації. Водночас він заявив, що в угоді немає положень про фонд у 500 мільярдів доларів та повну власність США. Рада не змогла проголосувати за те, щоб розглянути текст угоди в сесійній залі.
Про перемовини Росії і США та чим загрожує Україні стамбульська угода пише у статті “Стамбул-2 уб’є Україну” Володимир Кравченко.