Президент США Дональд Трамп відкрито визнав, що підписав тимчасову мирну угоду з Іраном через побоювання глобального економічного краху. Це зізнання виявило суттєву вразливість Вашингтона напередодні нового раунду двосторонніх переговорів у Швейцарії, що значно ослаблює позицію американської сторони, повідомляє Bloomberg.
Поступки США
Меморандум про взаєморозуміння, підписаний Трампом у середу, відновив судноплавство через Ормузьку протоку та передбачив скасування санкцій на продаж іранської нафти на світовому ринку. Реакція фінансових ринків була миттєвою: ціни на нафту знизилися, а американські акції показали впевнене зростання.
Про свої мотиви глава Білого дому особисто повідомив під час пресконференції у французькому Евіані. «Я не хотів бачити економічну катастрофу. Якби ми продовжували в тому ж дусі, це могло б статися», — зазначив Трамп.
Втрата переговорних важелів
Таке публічне визнання суттєво підриває дипломатичну позицію США перед початком недільних переговорів у Швейцарії. Згідно з підписаним документом, сторони мають 60 днів для обговорення обмежень ядерної програми Ірану та надання країні довгострокових економічних преференцій. Розуміння того, що Трамп не наважиться відновити військову кампанію через страх перед фінансовими потрясіннями, знімає з Тегерана будь-який тиск щодо швидкого завершення діалогу.
Більше того, ще до початку офіційної зустрічі, у суботу, Іран оголосив про чергове закриття Ормузької протоки у відповідь на загострення конфлікту між Ізраїлем та Ліваном.
Політична криза
Тиск на Білий дім продовжує зростати. Тривалий конфлікт може спровокувати найглибше уповільнення глобальної економіки за останні 40 років. Крім того, війна з Іраном є вкрай непопулярною всередині самих Сполучених Штатів. Згідно з опитуванням Університету Меріленда, 56% американців вважають, що ця кампанія негативно вплинула на інтереси країни.
З огляду на наближення проміжних виборів у листопаді, навіть соратники Трампа з Республіканської партії висловлюють серйозне занепокоєння, а Палата представників, очолювана республіканцями, на початку місяця взагалі проголосувала за припинення фінансування війни з Іраном.
Аналіз Меморандуму про взаєморозуміння (MOU), проведений Bloomberg Economics, виявив явний дисбаланс сил. Кріс Кеннеді, керівник напряму економічної дипломатії в Bloomberg Economics та колишній посадовець Державного департаменту США, зазначив, що 14 пунктів угоди надають Тегерану надзвичайно сильну переговорну позицію щодо ядерного досьє.
Аналітики розподілили пункти домовленості таким чином:
- 10 пунктів вигідні виключно Ірану;
- лише один пункт є вигідним для Сполучених Штатів;
- три пункти залишаються нейтральними.
Зокрема, США зобов’язалися негайно надати дозволи на відновлення експорту іранської нафти та відкрили шлях до повного скасування санкційних програм протягом 60-денного переговорного процесу. Також Іран отримує програму розвитку вартістю $300 мільярдів для повоєнної відбудови країни. Такі значні поступки вже викликали хвилю обурення серед американських законодавців-республіканців.
Позиція керівництва США
Натомість головна поступка самого Ірану полягає лише в тому, що він знову підтвердив зобов’язання ніколи не створювати ядерну зброю — обіцянку, яку країна вже давала в межах ядерної угоди 2015 року. Крім того, США нібито досягли відкриття Ормузької протоки, блокування якої раніше підняло світові ціни на енергоносії, проте цей водний шлях і так був відкритим до початку військової кампанії Трампа.
Попри попередні заяви офіційного Вашингтона про те, що ядерна програма Ірану є достатньою загрозою для початку війни, віцепрезидент Джей Ді Венс цього тижня висловив припущення, що її вже ліквідовано, та продемонстрував певну амбівалентність щодо необхідності досягнення прориву на перемовинах.
«Іран ослаблений, його ядерна програма знищена, його економіка в розпачі, і якщо вони змінять свою поведінку, для Ірану та для цієї війни відбудуться великі речі. Якщо ні — це не наші проблеми», — зазначив Венс.
Угода також передбачає, що запланований 60-денний термін переговорів може бути продовжений, що дозволить Тегерану затягувати процес на довгі місяці. Колишній посадовець Міністерства фінансів США з питань санкцій Міад Малекі, який зараз є старшим науковим співробітником Фонду захисту демократій, критично оцінив такі кроки Білого дому.
«Неправильно обмінювати ядерну програму на скасування санкцій, яке ви вже фактично отримали. США все ще можуть вдатися до військової ескалації, але вони повністю нівелювали свої важелі економічного тиску саме в той момент, коли вони найпотрібніші», — підсумував експерт.
Тимчасова угода Трампа з Іраном зазнала критики. У Вашингтоні навіть деякі республіканські союзники Трампа в Конгресі висловили сумніви щодо того, чи не пішов президент США на занадто великі поступки. Коли майже чотири місяці тому США та Ізраїль розпочали війну, Трамп казав, що метою є знищити іранську ядерну програму, позбавити Тегеран можливості завдавати ударів по сусідах, не дозволити Ірану підтримувати союзних бойовиків у регіоні та створити для іранців можливість повалити свій теократичний уряд. Президент США підписав тимчасову угоду, не досягнувши жодної з цих цілей.
Війна закінчилася, нафтові ринки зітхнули з полегшенням, танкери знову проходять через Ормузьку протоку. Але за зовнішнім умиротворенням ховаються питання: хто насправді вийшов переможцем із цього протистояння, і головне — а чи варто було взагалі розпочинати цю війну? Чому після військової кампанії та гучних заяв Трампа Іран зберіг великий простір для маневру, а США взяли на себе масштабні фінансові зобов’язання? Відповіді у статті «Трамп оголосив про перемогу. Чому угода з Іраном схожа на капітуляцію США» шукає член експертної ради Центру громадянських свобод В’ячеслав Ліхачов.