Удари Сполучених Штатів по Ірану – Пентагон визнав невідповідність цій дії стратегії Дональда Трампа.

Заступник міністра оборони США опинився під шквалом запитань у Сенаті: як удари по Ірану узгоджуються з доктриною, що зобов’язує союзників самостійно захищати себе від Тегерану?

Головний стратег Пентагону потрапив у складну ситуацію: йому довелося пояснювати, чому масштабна військова операція США проти Ірану суперечить тій самій оборонній доктрині, яку він нещодавно представив. Заступник міністра оборони США з питань політики Елбрідж Колбі у вівторок дав свідчення на засіданні Комітету з питань збройних сил Сенату. Формально слухання були присвячені новій Національній оборонній стратегії (NDS) адміністрації Трампа — але швидко перетворилися на допит щодо американо-ізраїльських ударів по Ірану, повідомляє Bloomberg.

Колбі визнав: операції проти Ірану не відповідають задекларованим планам адміністрації, згідно з якими союзники та партнери США мають самостійно брати на себе більшу частину відповідальності за колективну безпеку. Проте він наполягав, що це «не гамівна сорочка» і що стратегія залишає можливості для дій США, коли цього вимагають обставини.

При цьому Колбі уточнив: поняття «первинна відповідальність» у новій стратегії стосується переважно Європи та Південної Кореї, а не Близького Сходу. Іншими словами, саме ці регіони мають взяти на себе більше зобов’язань — але не обов’язково Перська затока.

Підстави для атаки

Відповідаючи на запитання щодо підстав для ударів, Колбі посилався на заяви, зроблені напередодні міністром оборони Піт Хегсетом та головою Об’єднаного комітету начальників штабів генералом Деном Кейном. За їхніми словами, США і Ізраїль відреагували на «неминучу загрозу» з боку Ірану. Колбі пояснив, що метою операцій було «обмеження здатності Ісламської Республіки проєктувати військову силу» проти США та їхніх союзників. Однак щодо конкретних деталей він неодноразово відсилав сенаторів до закритого брифінгу, запланованого на той же день.

Закритий брифінг для законодавців — стандартна практика у США, коли деталі операції містять секретну розвідувальну інформацію. Публічні засідання у таких випадках надають лише загальну картину, а всі чутливі подробиці обговорюються за зачиненими дверима.

Стратегія одна — дії інші

Критика оборонної стратегії на слуханнях виявилася двопартійною.

Сенатор-демократ Джек Рід, старший представник меншості в комітеті, зазначив, що NDS «вже була застарілою» на момент публікації у січні 2025 року. «Я б підкреслив найфундаментальнішу проблему цієї NDS: вона жодним чином не відображає те, що ця адміністрація реально робить», — наголосив Рід.

Рід також процитував сам документ: згідно з NDS, Пентагон має «уповноважити регіональних союзників і партнерів взяти на себе першочергову відповідальність за стримування Ірану та його проксі і захист від них». У контексті цього, наголосив сенатор, США «щойно розпочали найбільшу військову кампанію з моменту вторгнення до Іраку у 2003 році».

Голова комітету, республіканець Роджер Вікер зі штату Міссісіпі, також висловив серйозне занепокоєння, але з іншого боку. Він зосередився на тому, що, на його думку, адміністрація Трампа недооцінює загрози з боку Китаю, Росії та Північної Кореї і недостатньо взаємодіє із союзниками для їх нейтралізації.

Говорячи про Україну, Вікер назвав конфлікт «нещадною війною Путіна за власним вибором в Європі» і наполіг: США не повинні делегувати відповідь на неї європейським партнерам.

Позиція Вікера відображає ширший розкол усередині Республіканської партії: частина консерваторів вважає, що «стратегічна автономія» Європи у питаннях Росії — це ризик, а не перевага, оскільки без участі США союзники можуть виявитися нездатними стримати Москву.

Назад, до спадщини холодної війни

Заступник міністра оборони відповів, що стратегія застосовує «реалістичну перспективу» щодо ядерних загроз з боку Росії. Він також згадав про нещодавні поїздки до Аляски, Південної Кореї та Європи як свідчення активної дипломатичної роботи.

За словами Колбі, Європа «активно долучається» до плану, згідно з яким вона братиме на себе більшу відповідальність за протидію Росії. Колбі назвав це «поверненням до благородної спадщини холодної війни», коли альянси будувалися на принципі розподілу тягаря.

Концепція «розподілу тягаря» (burden-sharing) — ключова в НАТО з моменту його заснування: кожен союзник мав робити внесок у колективну безпеку пропорційно своїм можливостям. США давно критикують партнерів за те, що ті витрачають на оборону менше цільових 2% ВВП.

Нагадаємо, уранці, 28 лютого, ізраїльські війська завдали низку ударів по Ірану. Зокрема у Тегерані прогриміли вибухи. Також під атакою опинилися об’єкти терористичного угрупування “Хезболла” у Лівані. У відповідь Іран запустив по Ізраїлю “десятки” балістичних ракет та вдарив по американській базі у Бахрейні. ЗМІ також повідомляють, що численні вибухи чули в ОАЕ, Кувейті та Катарі, де розташовані американські бази.

Міністерство закордонних справ України закликало українців утриматися від поїздок до Ізраїлю та нагадало дійсну рекомендацію утриматися від поїздок до Ірану і залишити його територію. Після звернення декількох країн провести термінове засідання Ради Безпеки ООН з приводу ситуації на Близькому Сході, вирішено таке засідання провести у суботу. Глава МЗС Ірану Аббас Арагчі заявив, що Іран готовий до деескалації і атакує лише американські військові бази в регіоні Близького Сходу, а не «американців на їхній землі». Також Іран готовий до переговорів після закінчення ударів США та Ізраїлю.

Колишній міністр закордонних справ Павло Клімкін заявив, що бойові дії США та Ізраїлю проти Ірану вплинуть на поставки зброї для України, оскільки США прагнутимуть відновити запаси після атак. А прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан, в рамках тільки йому зрозумілої логіки, заявив, що конфлікт на Близькому Сході «подвоює значення» нафтопроводу «Дружба» та знову закликав Україну відновити постачання нафти до Угорщини.

Пізніше голова Об’єднаного комітету начальників штабів генерал Ден Кейн заявив, що війна США проти Ірану не буде «однією операцією за одну ніч», а Сполученим Штатам слід очікувати більших втрат зі свого боку. Нагадаємо, що збройні сили Кувейту помилково збили три американські винищувачі F-15 над територією своєї країни. Об’єднані Арабські Емірати та Катар просять союзників, щоб ті допомогли їм переконати президента США Дональда Трампа скоротити тривалість військової операції проти Ірану. Однією з причин є обмежені запаси ракет для ППО.

Будь-яке силове рішення в цьому регіоні відкидає довгу тінь — на енергоринки, альянси та поточні війни. Питання не тільки в тому, хто відповість, а й у тому, хто зможе обернути ситуацію на свою користь. Коли на Близькому Сході лунають вибухи, у Києві також мають враховувати наслідки. Чи відволіче нова війна увагу союзників? Чи зміниться баланс сил між США, Іраном та їхніми опонентами? У статті «Після удару по Тегерану: хто виграє від переділу регіону?» член експертної ради Центру громадянських свобод В’ячеслав Ліхачов аналізує, хто посилюється, а хто ризикує втратити більше, ніж очікував.