Найбільш поширеними житловими моделями в країнах з розвиненою економікою є оренда та найм, іпотека, лізинг та позичка, соціальне відшкодування витрат на житло. Натомість в економіках, що розвиваються, ставку свого часу було зроблено на приватизацію нерухомості, а також на впровадження приватної власності як єдиного способу вирішення житлового питання.
За її словами, як свідчать дані дослідження, типовою історією не лише для України, а й для більшості країн колишнього соціалістичного табору є перевага права приватної власності над орендними відносинами. Це є наслідком масштабної приватизації житла у 90-х роках, внаслідок якої державний житловий фонд фактично було втрачено.
Однак, у країнах ЄС відсоток приватної власності значно нижчий через те, що ефективно працює одразу декілька інструментів вирішення житлового питання. Загалом йдеться про чотири типи проживання громадян у помешканнях: проста приватна власність, власність з іпотекою, оренда за ринковою ціною, оренда за зниженою ціною або безкоштовно.
Ба більше, зауважила Шуляк, однією з найбільш показових тенденцій у сфері житлової політики в країнах ЄС є інтеграція таких ринкових інститутів, як суспільний сектор житла, житлова допомога, дотації житлового будівництва, субсидування квартирної плати, формування іпотечних державних корпорацій. Це, акцентувала Шуляк, повністю відповідає курсу житлової реформи, яка розпочалася з ухваленням у першому читанні законопроекту “Про основні засади житлової політики” (№12377).
“Як свідчать результати наведеного дослідження, в Швеції в приватній власності перебуває 7,2% нерухомості, обтяжене іпотекою або кредитом – 41,4%, по 17% – у приватній та соціальній оренді та 17,4% – у наймі на правах володіння. У Нідерландах житло розподілено таким чином: 7,7% – приватне житло, 60,1% – обтяжене, 7% житла перебуває в приватній оренді та 25,2% – у соціальній. Примітна практика Данії, де за 14% приватної власності, 46,9% іпотеки та 39% простої оренди заохочується відмова від особистого майна шляхом запровадження високих податків на землю та безподаткових платежів за її продаж”, – зауважила Шуляк.
Вона повідомила, що результатом житлової реформи в Україні має стати поява одразу кількох інструментів вирішення житлового питання, які, власне, вже багато років ефективно працюють у ЄС. Йдеться, зокрема, про декілька державних іпотечних програм, лізинг, і, звісно, появу соціального житла, яке можна буде взяти в соціальну оренду та скористатись можливістю оренди з правом викупу.
“По-перше, це логічна частина нашої євроінтеграції. По-друге, це наше зобовʼязання перед ЄС у межах програми Ukraine Facility, за якою ми отримуємо 50 млрд євро. Тому зрозуміло, що ми адаптовуємо успішний європейський досвід, ефективність якого була доведена на практиці”, – зазначила Шуляк.
Парламентар нагадала, що наразі триває активне відпрацювання правок до ухваленого в першому читанні законопроекту №12377 – на базі Комітету створено відповідну Робочу групу. Очікується, що законопроєкт до другого читання буде готовий уже восени, оскільки за умовами Ukraine Facility дедлайном є 4 квартал 2025 року.
“Паралельно триває робота над створенням законопроєкту про соціальне житло, з якого воно надаватиметься в соціальну оренду. Для цього законопроекту в Ukraine Facility і стоїть дедлайн 4 квартал 2025 року. Однак, усе це лише перші кроки до реформи, але без них, тобто без якісного законодавчого підгрунтя, нам не вдасться її реалізувати”, – резюмувала Шуляк.