Вступ України до Європейського Союзу: коли запрацюють кластери та коли відбудеться членство.

Володимир Зеленський та Урсула фон дер Ляйєн

Незабаром процес євроінтеграції України зрушить з мертвої точки. Але навряд чи він буде відбуватися дуже швидко.

Про те, коли відкриють усі переговорні кластери, чи реально вступити в ЄС до 2030 року та чи варто очікувати сюрпризів від поляків – читайте в матеріалі РБК-Україна.

Головне:

• Процес триває: 15 червня Україна після тривалої паузи відкриє перший переговорний кластер “Основи”, який передбачає реформи у сфері верховенства права і вважається найважливішим у процесі вступу до ЄС.
• Зміна позиції Угорщини: Прем’єр Петер Мадяр погодився підтримати відкриття переговорів лише після консультацій і обіцянки України зайнятися захистом національних меншин.
• Польське питання: Незважаючи на побоювання та резонанс навколо історичних питань, Польща не буде блокувати відкриття переговорних кластерів.
• Терміни вступу: Оптимістичним терміном приєднання України до ЄС залишається 2030 рік, але подальший прогрес залежатиме від швидкості ухвалення реформ Верховною Радою та урядом для закриття всіх шести кластерів.

Через тиждень, 15 червня, Україна нарешті досягне формального прогресу на шляху до Євросоюзу після приблизно двох років паузи.

Очікується, що буде відкрито перший з шести так званих переговорних кластерів – сфер законодавства, в яких Україні потрібно буде провести реформи для вступу до ЄС.

І хоча головна, набридла всім проблема у вигляді угорського вето від Віктора Орбана нарешті усунена, не варто очікувати, що тепер Україна мчить до Євросоюзу на всіх парах і без жодних перешкод.

Євроінтеграція після Орбана

Упевнена перемога Петера Мадяра на виборах створила у багатьох українців надмірно завищені очікування – мовляв, як тільки Орбан впаде, всі вето автоматично будуть зняті, в тому числі й ті, що стосуються євроінтеграції.

Але Мадяр дуже швидко дав зрозуміти, що він точно не є “проукраїнським”, максимум – “проєвропейським” і вже точно – “провенгерським”. Отже, буквально на наступний день після перемоги він заявив, що права закарпатських угорців – серед його пріоритетів у відносинах з Україною.

І автоматично знімати вето Мадяр не збирався, погодившись зробити це лише після консультацій з українською стороною. Як пояснювали РБК-Україна обізнані співрозмовники, одна з причин такої лінії Будапешта – чисто внутрішньополітична. Новий прем’єр країни точно не хотів, щоб в опозиції знайшли хоч якийсь привід для звинувачень у надмірній “проукраїнськості”.

Петер Мадяр з Урсулою фон дер Ляйєн (фото: Getty Images)

Проте в позиціях Орбана та Мадяра є фундаментальна різниця. Для колишнього прем’єра тема закарпатських угорців була лише політичним інструментом, і насправді вирішувати їхні проблеми (реальні чи надумані) він не хотів. Тоді як Мадяр дійсно зацікавлений у конструктивному діалозі, як з Києвом, так і з Брюсселем.

Читайте також: 2027 рік під загрозою. Що заважає вступу України в ЄС і чого чекає Брюссель

І для нього було вкрай важливо обернути цю історію як свою перемогу. Україна пішла назустріч, давши новому прем’єру підстави заявляти, що Орбан, мовляв, роками не міг вирішити проблеми з Україною, а новий уряд зробило це за лічені тижні.

“Якщо це (взяття Україною зобов’язань щодо нацменшин, – ред.) відбудеться – угорський уряд підтримає відкриття першого раунду переговорів про вступ України”, – заявив Мадяр.

Україні при цьому було не так складно піти назустріч. Адже, по суті, всі обіцянки, які були дані Мадяру, Київ і так повинен був виконати в найближчому майбутньому, на шляху до ЄС, в рамках захисту прав національних меншин за європейськими правилами.

Коли відкриють кластери

Україна, особливо на хвилі зміни влади в Угорщині, активно просувала відкриття кластерів якомога швидше, навіть у травні. На шляху встала європейська бюрократія (прийняття будь-якого рішення по суті в ЄС вимагає величезної кількості дрібних технічних кроків), а також до кінця не вирішені проблеми з Угорщиною. Але не тільки.

Уже в травні в західних ЗМІ з’явилася інформація, підтверджена також співрозмовниками РБК-Україна в дипломатичних колах, що й у інших країн виникли певні зауваження до переговорного процесу.

Справа в тому, що довгий час в Європі всі розуміли, що подальший процес щодо України все одно намертво заблокований Орбаном – отже, могли не так уважно вивчати окремі бенчмарки (критерії виконання Україною реформ). Але коли проблема Орбана відпала, у окремих країн, здається, виникли додаткові побажання.

Зокрема, серед таких співрозмовники РБК-Україна називали Польщу та Францію. Для Польщі особливо важливим є питання сільського господарства – там відкрито побоюються, що вступ України до ЄС з її потужним аграрним сектором завдасть сильного удару польському фермерству.

Крім того, правоконсервативний польський виборець проживає саме в аграрних регіонах. А якраз ця частина польського суспільства і орієнтованого на неї політикуму особливо чутлива до спірних історичних питань з Україною.

І якраз у розпал підготовки до відкриття перших переговорних кластерів сталася резонансна історія з найменуванням одного з підрозділів ЗСУ на честь героїв УПА. З польської сторони це викликало неадекватний за масштабом резонанс.

Причому певним сюрпризом стало те, що цю тему почали активно коментувати не лише праві та ультраправі опозиціонери, але й значно більш поміркована польська влада.

Це одразу породило побоювання, що Польща може заблокувати або принаймні затягнути відкриття переговорних кластерів з Україною.

Тайминг європейської інтеграції України (інфографіка: РБК-Україна)

Але різні співрозмовники РБК-Україна, як у команді влади, так і в дипломатичних колах підтвердили: принаймні зараз “проблема Бандери” не стане перешкодою для відкриття кластерів, Польща нічого блокувати не буде.

В результаті, подальший план дій виглядає так. 15 червня буде відкрито перший переговорний кластер – “Основи”. Його завжди відкривають першим і закривають останнім.

Україна при цьому готова до того, щоб розпочати переговори і по всіх інших п’яти кластерах.

Слід нагадати, що слово “переговори” в даному випадку досить умовне. Йдеться не про переговори двох рівнозначних сторін, України та ЄС, а про те, як саме Україна буде виконувати те, що Євросоюз від неї вимагає. Простір для маневру, звичайно, є, але відкинути яке-небудь з важливих вимог Євросоюзу Київ априорі не може – адже це Україна хоче приєднатися до ЄС, а не навпаки.

Позиція Європейської комісії на чолі з Урсулою фон дер Ляйєн полягає в тому, що Україна та ЄС технічно готові до відкриття всіх переговорних кластерів, причому давно. Але рішення тут приймають не Єврокомісія, а держави-члени ЄС, завжди – одноголосно.

“Питання в тому, чи будемо ми рухатися з відкриттям кластерів послідовно чи паралельно. Усі рішення будуть приймати держави-члени Європейського Союзу. І ми з ними працюємо”, – сказав журналістам нещодавно віце-прем’єр з європейської та євроатлантичної інтеграції Тарас Качка.

За інформацією РБК-Україна, оптимістичний варіант – всі шість кластерів будуть відкриті до кінця липня. Песимістичний – цей процес завершиться приблизно восени.

“У вас дуже багато говорять про відкриття кластерів. Але справа не в тому, щоб їх відкрити, а в тому, щоб потім закрити”, – пояснював РБК-Україна один з європейських дипломатів.

А для закриття кластерів Україні потрібно буде виконати безліч критеріїв, щодо приведення свого законодавства у відповідність з правилами ЄС.

З практичної точки зору після відкриття кластерів фактично весь тягар відповідальності за подальший прогрес перекладається на Україну. Лише від Верховної Ради, уряду та інших органів залежатиме швидкість реформ. Відповідно – і виконання критеріїв на шляху до ЄС.

А з цим в останній час спостерігаються серйозні проблеми, в першу чергу, на рівні Верховної Ради.

Читайте також: Рада тріщить по швах. Чому “Слуга народу” не голосує за закони влади

“Напевно, в Україні так уважно не стежать за тим, як працює ваша Рада, як у Брюсселі”, – говорив РБК-Україна один з європейських дипломатів.

Найбільш важливим серед усіх кластерів є перший – “Основи”, зокрема, він передбачає реформи у сфері верховенства права, які в Україні зазвичай відбуваються під тиском.

У європейців є великі очікування, наприклад, щодо зміцнення незалежності САП і НАБУ, реформи ГБР, зміни процедури призначення генпрокурора тощо.

Поки політичної волі на це не спостерігається, хоча відповідні зобов’язання Україна офіційно взяла на себе ще в кінці минулого року. У найближчому майбутньому це може перетворитися на серйозну проблему.

Діло за Україною

Поки що оптимістичним терміном вступу України в ЄС є 2030 рік, коли може відбутися нова хвиля розширення Євросоюзу. Причому з залишеного часу, за підрахунками обізнаних співрозмовників РБК-Україна, 2-2,5 років може піти на ратифікацію договору про вступ України у всіх 27 державах-членах ЄС. Отже, до 2027-2028 року потрібно встигнути провести переговори (відкрити і, головне, закрити кластери), а також написати власне текст договору про вступ України.

Звісно, на таймінг можуть вплинути багато подій, наприклад, мирні переговори.

З одного боку, якщо війна закінчиться, це зніме побоювання ряду європейських країн щодо прийому в їх “клуб” воюючої країни. А також може надати великий політичний імпульс бюрократичним процесам, особливо якщо членство України в ЄС так чи інакше буде фігурувати в мирній угоді.

З іншого боку, особливість євроінтеграції в тому, що її не можна “швидко вирішити”. Умовно кажучи, навіть якщо Зеленський, Трамп, Путін, Мерц, Макрон і фон дер Ляйєн зберуться і домовляться, що Україна буде в ЄС – цей процес не закінчиться, поки останню формальну процедуру не завершать Мальта, Кіпр і Португалія. При цьому керівництво кожної з країн в першу чергу орієнтується на власний електорат, а не на рішення “великих держав”.

Крім того, в найближчі роки, з великою ймовірністю, зміниться влада у багатьох європейських країнах, у тому числі й ключових, таких як Франція