Рішення, ухвалене на саміті НАТО в Бухаресті 2008 року, не допускати Україну і Грузію до Плану дій щодо членства (ПДЧ), продовжує викликати суперечки і критику. Тодішній канцлер Німеччини Ангела Меркель пояснила свою позицію низкою чинників, які, за її словами, були важливі для безпеки Альянсу.
“Я розумію бажання країн Центральної та Східної Європи якомога швидше стати членами НАТО. Але прийняття нового члена має принести більше безпеки не тільки їм, а й НАТО”, – заявила Меркель, аргументуючи своє рішення.
За словами ексканцлерки, одним із ключових чинників стали ризики, пов’язані з російським Чорноморським флотом, який базувався в Криму на підставі міжнародного договору.
“Такого сплетення з російськими військовими структурами не було в жодного з кандидатів на вступ до НАТО. Ба більше, на той час лише меншість населення України підтримувала членство країни в Альянсі”, – згадує Меркель.
Вона також зазначає, що надання ПДЧ не змогло б гарантувати захист України та Грузії від агресії з боку Росії.
“Я вважала ілюзією припущення, що статус ПДЧ захистив би Україну і Грузію від агресії Путіна, що цей статус мав би стримувальний ефект. Чи можна було припустити, що країни-члени НАТО відповіли б у військовий спосіб, втрутившись військами? І чи могла я, як канцлерка, отримати підтримку в Бундестазі для такого мандата?” – заявила Меркель.
Компроміс, досягнутий на саміті, став ударом по сподіваннях України та Грузії, визнає Меркель: “Той факт, що Грузія та Україна не отримали зобов’язання щодо ПДЧ, став “ні” їхнім надіям. Однак для Путіна обіцянка НАТО про майбутнє членство цих країн стала “так”, сприйнятою як оголошення війни”.