22 січня Європа вперше почула, що насправді думає про неї президент України Володимир Зеленський. У своїй промові на Всесвітньому економічному форумі український президент жорстко розкритикував континент.
Далі було гірше. Об’єктом гніву Зеленського стала якість підтримки, яку Європа надавала Україні протягом майже чотирьох років з моменту повномасштабного вторгнення військ російського лідера Владіміра Путіна. Він сказав, що континент “любить обговорювати майбутнє, але уникає вживати заходів сьогодні”, зазначає Ліза Хазелдін, редакторка газети The Telegraph.
Президент розкритикував схильність Європи говорити жорстко про оборону, Україну, Путіна і санкції проти Росії, а потім досягати дуже мало.
Мабуть, найболючішим було порівняння Зеленським дій Європи з діями адміністрації президента США Дональда Трампа в Америці. Він вказав на те, що Америка успішно почала захоплювати нафтові танкери, які є частиною тіньового флоту Росії і важливим джерелом фінансування військової машини Путіна, тоді як “російська нафта транспортується вздовж європейських берегів”.
“Попри всю риторику, європейські союзники України ніколи повністю не робили достатньо, щоб суттєво полегшити страждання, які Путін завдав країні з 2022 року”, — додає редакторка.
Дехто скаже, що різка промова Зеленського була недоречною, зважаючи на всю фінансову, дипломатичну та військову допомогу, яку європейські лідери надали Україні з лютого 2022 року. Але після майже чотирьох років постійного благання і необхідності домагатися значущої підтримки від Європи, чесно кажучи, його слова були цілком справедливими.
Континентальні союзники України мали безліч можливостей посилити тиск на Росію протягом цих років — чи то введення більш жорстких санкцій, чи то надання зброї, такої як ракети Tomahawk та винищувачі. Коли європейська допомога все-таки надходила, вона часто була занадто малою і запізнілою.
Оцінка Зеленським стану континенту була жорсткою, але цілком правильною. Ще до вторгнення Путіна Європа обіцяла Україні членство в НАТО та ЄС — обіцянки, які були тихо відкладені (у випадку ЄС) або відверто відхилені (у випадку НАТО). І це попри численні обіцянки європейських лідерів, зокрема британського політика Кіра Стармера, підтримувати Україну “стільки, скільки буде потрібно”.
Політичні потрясіння на континенті також явно не обійшли стороною Зеленського. Він точно охарактеризував європейське мислення як короткозоре, коли лідери обіцяють все, що допоможе їм перемогти на наступних виборах — обіцянки Стармера, Мерца та Макрона щодо зростання економіки та скорочення міграції є лише двома прикладами питань, на які він, ймовірно, посилався.
Питання, які Зеленський порушив у своїй промові, не є новими. Вони вже деякий час є предметом тихих розмов по всьому континенту, але це вперше, коли друг або союзник Європи висловив їх уголос.
“Український президент говорить це не для того, щоб образити своїх європейських союзників, а щоб вивести їх із сплячки, в якій вони перебувають, і яка веде до подальшої небезпеки та кризи. Якщо Зеленський не зможе змусити Європу прислухатися до нього, то ніхто не зможе”, — підсумувала редакторка.
Раніше у газеті The Times також висловилися щодо критики Зеленського у бік Європи в Давосі. Редакційна колегія заявила, що попередження Зеленського є своєчасним.