Росія продовжує використовувати викрадене українське зерно як інструмент економічного та політичного впливу, проте міжнародний тиск вже приносить конкретні результати.
Які результати дає боротьба з крадіжкою зерна
Як зазначив уповноважений президента з питань санкційної політики Владислав Власюк, вже є конкретні приклади, як це впливає на судові рішення.
За його словами, у випадку з сухогрузом “Caffa” у Швеції справа перейшла до реальних правових дій з конфіскацією судна, що свідчить про більш жорсткий контроль за дотриманням санкцій.
Ще одним прикладом стала ситуація з судном “Panormitis” в Ізраїлі. Після дипломатичного тиску та розголосу корабель не зміг розвантажитися.
Водночас реакція різна: частина країн відмовляється приймати такі вантажі, інші – продовжують імпорт, визнає Власюк.
“Потрібно системне посилення санкцій – з акцентом на судна, операторів, вантажовідправників і покупців, а також введення вторинних обмежень для всіх, хто залучений у торгівлю викраденим українським зерном”, – додає він.
Як РФ просуває крадене зерно в Африці
Директор ТОВ “Українсько-Африканська торговельна місія” Артем Гудков зазначив, що Росія активно використовує продовольство як інструмент геополітичного впливу в Африці.
“Як би важко це не було визнавати, але росіяни перетворили продовольство на такий же важіль впливу, як нафта і газ. На прикладі Африки вони стали одним з ключових гравців регіону – і мова йде не лише про обсяги постачань, а й про вибудовану політичну архітектуру”, – пояснив він.
Проблема в тому, що загальний обсяг світового виробництва не зріс, а населення зростає, і його потрібно годувати.
“Навіть ті африканські країни, які нас публічно підтримують і на нашій стороні, змушені купувати аграрну та продовольчу продукцію в Росії”, – розповів Гудков.
Крім того, тут досить ефективні й неринкові інструменти.
“Наш ворог використовує продовольство як інструмент впливу, іноді впроваджуючи політику “Все або нічого”. Тобто, якщо окрема африканська країна хоче докупити якийсь невеликий обсяг аграрної продукції у українських експортерів, то Росія погрожує анулюванням своїх експортних контрактів”, – пояснив він.
Водночас вільних обсягів в інших країнах за такою ціною, як у Росії, просто немає. Україна не може повністю закрити потребу великих африканських країн у продовольстві.
“Тому правильне питання – не як ловити РФ на недобросовісності, а як побудувати свою торгову дипломатію, в якій український бізнес не буде змагатися з державними машинами самостійно. Поки цього немає – конкуренція буде нерівною за визначенням”, – міркує Гудков.
Як український МЗС допомагає аграрним експортерам
У Міністерстві закордонних справ повідомили, що деякі результати вже є – через широкий спектр практичних інструментів.
Це і співпраця на рівні економічних відділів у посольствах, і участь у виставках, і сприяння у вирішенні проблемних питань.
“Серед конкретних результатів дипломатичного супроводу – у 2025 році спільно з Держпродспоживслужбою відкрито 19 нових ринків для української аграрної продукції, у 2026 році до них додалися Алжир, Кот-д’Івуар, Грузія та В’єтнам, всього в роботі знаходиться понад 300 напрямків”, – пояснили в МЗС у відповідь на запит видання.