Іран наполягає на укладенні тимчасової угоди з США, яка б дозволила зменшити економічний тиск і стабілізувати ситуацію в країні, не зачіпаючи найчутливіші аспекти ядерної програми.
Згідно з інформацією джерел агентства та аналітиків, Тегеран просуває ідею обмеженої проміжної угоди з Вашингтоном. Її мета полягає в отриманні економічної паузи на фоні санкцій, військового тиску та погіршення внутрішньої ситуації.
Три іранських джерела, близькі до осіб, які приймають рішення, зазначили, що така стратегія відповідає традиційному підходу Ісламської Республіки: уникати незворотних поступок, вигравати час і зберігати простір для подальших переговорів.
Чому Ірану потрібна тимчасова угода
Після кількох місяців конфлікту на Близькому Сході та напруженості навколо Ормузської протоки Тегеран опинився під посиленим економічним тиском.
Іранські влади розглядають проміжну угоду як спосіб отримати доступ до частини заморожених коштів, пом’якшити обмеження на експорт нафти та знизити ризики для внутрішньої стабільності.
За словами джерел, Тегеран також прагне до припинення бойових дій у регіональних напрямках і поступового відновлення економічної активності без необхідності йти на принципові поступки в ядерній програмі.
Які питання хочуть відкласти
Згідно з інформацією Reuters, можливий меморандум про взаєморозуміння передбачатиме тимчасове послаблення окремих обмежень і поступове відновлення судноплавства через Ормузську протоку.
Водночас складні питання можуть залишитися поза межами угоди. Йдеться про обсяги збагачення урану, наявні запаси високообогащеного матеріалу та майбутні ядерні потужності Ірану.
Аналітики вважають, що для Тегерана головним пріоритетом наразі є не стільки військова ситуація, скільки стан економіки та ризик подальшого погіршення соціальної обстановки.
“Іранські лідери усвідомлюють, що час не завжди на їхньому боці… їхні розрахунки, здається, полягають у тому, що діалог, навіть обмежений, є кращим варіантом, ніж вступ у безкінечний період економічного виснаження та невизначеності”, – пояснив Алекс Ватанка, старший науковий співробітник Інституту Близького Сходу у Вашингтоні.