Лідери Китаю та Росії стежитимуть за конфліктом на Близькому Сході з глибоким занепокоєнням, бо режим в Ірані виглядає дедалі слабкішим. Владімір Путін та Сі Цізньпінь через ізраїльські удари втрачають ключового партнера, який поділяє інтерес до протистояння “гегемонії США” в регіоні, пише старша іноземна кореспондентка британського видання The Telegraph Софія Ян.
Зазначається, що обидві країни підтримали Іран та засудили Ізраїль, який ліквідував іранських високопосадовців, вразив військові та ядерні обʼєкти. На думку кореспондентки, Москва втрачає ще одне місце, де вона могла б повернути собі верховенство на Близькому Сході після падіння режиму Башара Асада у Сирії.
“Вони справді поділяють презирство до західних цінностей і систем. Вони також навчаються один в одного та обмінюються технологіями щодо того, як придушувати власне населення”, — каже Тувія Герінг, спеціаліст з Китаю та Близького Сходу в Ізраїльському інституті досліджень національної безпеки.
Експертка з ядерної політики Фонду Карнегі Ніколь Граєвська вважає, що за іранські безпілотники Росія не турбуватиметься, бо вже налагодила власне виробництво (до 2700 одиниць на місяць). Проте Москва та Пекін занепокоєні, що Іран може використати напруження та вийти з Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Зазначається, що РФ та КНР не хоче бачити у Тегерана власну ядерну зброю, адже це означатиме менший контроль над Іраном.
Окрім цього, Китай є найбільший споживачем іранських нафтопродуктів, і він постраждає від нападів Ізраїлю на нафтогазові об’єкти Тегерану. У разі загострення конфлікту Іран може атакувати й американські обʼєкти у Саудівській Аравії та ОАЕ, які також є ключовими постачальниками енергії до КНР.
“Це ризик для енергетичної безпеки. Для країни, яка вже страждає від економічного спаду та торговельної війни [зі США], це не ідеальний сценарій”, — каже Герінг.
Також довгострокові санкції проти Ірану роблять Тегеран поганим торговим партнером, через що Китай не отримає стільки ж вигоди від інвестиційних проєктів, а Москва не матиме покупця на оборонні матеріали. Зазначається, що РФ та КНР невигідний слабкий Іран, бо вони “віддають перевагу стабільним авторитарним режимам зі схожими поглядами на міжнародну систему”.
Вказується, що реакція партнерів Ірану на перший погляд видається звичайною, але “бурхлива активність відображає поглиблення занепокоєння щодо того, що ситуація виходить з-під контролю”. Наприклад, Росія захотіла провести екстрене засідання ради ООН з нагляду за ядерною енергетикою через ізраїльські удари по іранських ядерних об’єктах, а Путін подзвонив лідерам Ізраїлю, Ірану та США, запропонувавши своє посередництво. Своєю чергою Сі Цзіньпін заявив, що “Ізраїль потрібно зупинити”. На думку Граєвської, бурхлива дипломатична діяльність РФ може свідчити про те, що “Кремль розглядає це як ситуацію, яка більше не піддається контролю”.
Нагадаємо, міністр закордонних справ Ірану Аббас Арагчі заявив, що атаки Тегерана на Ізраїль припиняться, як тільки Ізраїль зупинить свою військову кампанію проти Ісламської Республіки. У неділю, 15 червня, мав відбутися новий раунд переговорів США й Тегерана щодо іранської ядерної програми, однак Іран відмовився від участі після ізраїльських ударів. У Тегерані також не вірять у непричетність США до військової кампанії Ізраїлю.
Президент США Дональд Трамп заявив, що незабаром змусить Іран та Ізраїль укласти мир. Як доказ своїх слів він навів свою посередницьку роль у різних конфліктах, але про Україну промовчав. Та згодом американський президент зазначив, що Ізраїль та Іран можуть ще “повоювати”, перш ніж домовляться.
Чи може Ізраїль допомогти Україні послабити загрозу з боку Ірану, чи навпаки — цей конфлікт створить для нас додаткові ризики? У статті “Чи варто Україні радіти ударам Ізраїлю по Ірану?” член експертної ради Центру громадянських свобод В’ячеслав Ліхачов аналізує новий виток ескалації на Близькому Сході та його можливі наслідки для нашої країни.