В Україні чергова серія "прем’єріади" – політики пліткують про звільнення голови уряду Дениса Шмигаля та кількох міністрів. РБК-Україна з’ясувало, що стоїть за цими розмовами та чи є причини у Володимира Зеленського кардинально міняти команду влади.
Головне:
- Чи справді Зеленський вирішив звільнити Шмигаля і які причини цього?
- Які ще перестановки очікуються в Кабміні – повний список
- Хто виграв, а хто програв кулуарну боротьбу в оточенні Зеленського?
У політичних колах вже кілька тижнів наполегливо курсують чутки про велике оновлення урядової команди. Почалось все з того, що кілька нардепів та блогерів повідомили – ледь не як про факт – що президент вирішив звільнити прем’єр-міністра Дениса Шмигаля та поставити на цю посаду Юлію Свириденко, чинну віце-прем’єрку – міністерку економіки.
Деякі співрозмовники видання у владі побачили риси інформаційної кампанії проти Шмигаля та спочатку дещо саркастично поставилися до подібних заяв. Тим більше, що схожі історії обговорювалися ледь не кожного літа, але щоразу закінчувалося нічим. “Діма Разумков накинув “інсайдів”, а ті, хто симпатизують Юлі, почали розганяти цю тему і десь комусь нашіптувати, що Свириденко вже скоро – наступний прем’єр”, – пояснював РБК-Україна співрозмовник у владі кілька тижнів тому.
Чергова прем’єріада?
Але чутки почали набувати нових, більш впевнених форм. І питання щодо можливої відставки прем’єра поставили безпосередньо президенту. На зустрічі з журналістами трохи більше тижня тому Володимир Зеленський не став ані спростовувати, ані підтверджувати наміри міняти голову уряду, висловивши при цьому повагу Шмигалю.
“Ми все-таки багато років працюємо. Так ось, у мене з ним (Шмигалем, – ред.) розмови не було. Я дійсно його поважаю, особливо за ці роки повномасштабної війни. Безумовно, і за той досвід, і просто по-людськи”, – сказав Зеленський.
Шмигаль – дійсно один з небагатьох політиків, хто залишився з президентом у перші години та дні російського вторгнення. За багато років спільної роботи у Зеленського ледве були причини ставити питання про звільнення очільника уряду. “Денис не завжди подобався Єрмаку, зокрема й через близкість до Арахамії (голова фракції “Слуга народу”, – ред.). Час від часу тиск в сторону Дениса був”, – каже один зі “слуг”.
Як розповів один зі співрозмовників РБК-Україна, розмова президента з прем’єр-міністром минулого тижня все ж була, але не стосувалася безпосередньо питання відставки останнього. На ній Зеленський повідомив зокрема й про наміри особисто відвідати конференцію з відновлення у Римі, яка запланована на 10-11 липня, давши зрозуміти прем’єру, що обом їм там робити нічого.
Втім, за словами іншого джерела, розмова насправді відбулася ще деякий час тому, було вирішено, що до Риму поїде президент, а не прем’єр, тим паче, вдвох на закордонні заходи вони не їздять. “Це звичайна справа, не якась виняткова ситуація”, – сказав співрозмовник, нагадавши, що і минулого року прем’єр не їздив на аналогічну конференцію у Берлін, але брав активну участь в її підготовці.
В будь-якому разі, разом з президентом в Італію поїде віце-прем’єрка Свириденко, що може сприйматися як презентація партнерам майбутнього прем’єра. “Це будуть ще одні “оглядини” перед нашими партнерами”, – припустило одне з джерел.
Свириденко, яку у владі називають близькою до голови Офісу президента Андрія Єрмака, має прем’єрські амбіції і особливо їх не приховує. Кілька поінформованих джерел РБК-Україна відзначають, що спроби пробитися у прем’єрське крісло в неї були й раніше, але десь стримувалися й самим головою держави, який, можливо, не був впевнений у її кандидатурі.
“У Юлі бувають складні комунікації з колегами по уряду, зокрема зі Стефанішиною, якщо це стосується якихось питань по наших зобов’язанням перед ЄС. Вона інколи дуже особисто сприймає робочі суперечки і займає позицію ображеної сторони, президент таке не любить”, – розповідає співрозмовник у команді влади.
Ще під час попередніх “спроб” замінити Шмигаля на Свириденко РБК-Україна доводилося чути про те, що перша віце-прем’єрка досить болісно ставиться до критики та публічних атак на неї. А для роботи на чолі уряду стресостійкість та готовність витримувати тиск є дуже важливими рисами, на що звертають увагу співрозмовники видання.
“Свириденко – чудовий прем’єр на після війни, коли треба буде займатися відновленням, показувати презентації партнерам та красиво підписувати угоди та меморандуми. Вона сама розуміє, що наразі її чекають дещо інші перспективи з браком грошей, атаками по енергетиці та рештою проблем”, – розмірковує одне з джерел у владі.
Інший співрозмовник у депутатському корпусі звертає увагу на важливий нюанс, про який мало хто говорить в контексті заміни уряди. Річ у тому, що чинне законодавство забороняє припинення повноважень органів державної влади під час воєнного стану, зокрема і Кабміну. Позаяк відставка премʼєра тягне за собою відставку всього уряду, то юридично це зробити зараз неможливо, без змін закону. Варто зазначити, що законопроект з відповідними змінами (№ 13407) група депутатів з різних фракцій наприкінці червня вже внесла до Ради.
Інші можливі зміни в Кабміні
При підготовці цього матеріалу РБК-Україна поспілкувалося з багатьма представниками команди влади, але й так не отримала остаточного підтвердження, що президент вже ухвалив рішення про зміну голови уряду. Деякі оцінюють таку ймовірність у “понад 50%”, хтось – навіть у 70%. Але фактично всі сходяться на думці, що цього разу все виглядає серйозніше, ніж під час усіх попередніх серій “звільнення Шмигаля”, перші з яких обговорювались чи не в 2020 році.
“Проблема ж не у Шмигалі, а у загальній потребі випустити пару та збити хвилю негативу, яка несеться з усіх сторін – фронт, обстріли, всі дуже втомлені. На додачу окремі міністри своїми діями чи бездіяльністю створюють президенту проблеми. Тому як би не вирішилось питання по Шмигалю, якісь відставки нас все одно чекатимуть. Якщо це не станеться в липні, то трохи пізніше”, – каже в розмові з РБК-Україна один з впливових “слуг народу”.
Як приклад співрозмовник вказує на віце-прем’єра – міністра з питань національної єдності Олексія Чернишова, який ледь не влаштував скандал з поверненням із відрядження з-за кордону, а також отримав підозру у справі про корупцію кількарічної давності. Зеленському та Шмигалю довелося навіть публічно обіцяти, що Чернишов повернеться.
Зрештою, так і сталося, віце-прем’єр зміг уникнути ганебного оголошення в розшук чи арешту, однак іміджева пляма на центральній владі все одно була занадто помітною. Тож доля і самого Чернишова, і, можливо, його міністерства в цілому можна назвати вирішеною. І цей скандал джерела РБК-Україна у владі називають одним із факторів, який прискорив кадрові перестановки в цілому.
“Певна напруга дійсно відчувається. І ці чутки про відставки не тільки Шмигаля, а й інших міністрів, не сприяють роботі уряду. Але малоймовірно, що до середини липня ми матимемо якусь конкретику. До конференції з відновлення прем’єра точно не звільнять, далі ніхто гарантій не дасть”, – розмірковує у розмові з виданням один з урядовців.
Так, джерела видання називають кількох міністрів, які відверто “стоять на вихід” в будь-якому разі, через відсутність результатів (в розумінні Банкової), претензії з боку профільної галузі, скандали чи все це разом. Міністерські портфелі можуть втратити міністр освіти Оксен Лісовий та міністр соцполітики Оксана Жолнович – до них, за словами джерел РБК-Україна, є чимало претензій і у нардепів.
Потенційні перестановки в українському уряді, звичайно, викликали неабиякий інтерес серед посадовців Євросоюзу – і це напевно теж вплинуло на таймінг. Зокрема, в Брюсселі РБК-Україна чуло нарікання на те, що незадовго до минулорічної Ukraine Recovery Conference було звільнено профільних українських топ-чиновників: віце-прем’єра з відновлення Олександра Кубракова та голову відповідного агентства Мустафу Найєма. І, як зазначають в ЄС, на користь справі це точно не пішло, тож цього року сподіваються, що якісь суттєві перестановки відбудуться вже після конференції в Римі.
Декілька співрозмовників видання у СН розповіли, що спочатку депутатів хотіли зібрати для голосування кадрових питань на 7-8 липня. Але коли стало зрозуміти, що ані нардепів, ані голосів в ці дні зібрати не вдасться, це питання начебто відклали щонайменше до 15-17 липня, зазначає джерело.
“Наразі ситуація заспокоїлась, але не вирішилась. До цієї розмови можуть повернутися вже у середині липня”, – погоджується ще один із співрозмовників у владі.
Є кілька конфігурацій, як можуть розвиватися події. Якщо на посаду прем’єра у разі відставки Шмигаля варіантів рівно один – Свириденко, то по решті урядовців опцій значно більше.
“На місце Свириденко у Мінекономіки можуть поставити Олексія Кулебу (віце-прем’єр з відновлення), або ж його призначать у Міненерго у разі звільнення Галущенко. На Мінвідновлення замість Кулеби можуть поставити Микиту з Офісу президента. Але наразі це дуже не певна конфігурація”, – каже інформований співрозмовник видання.
Поки мова не йде про заміну міністра оборони Рустема Умєрова, попри чутки про його можливе переведення на дипломатичну роботу. Разом з тим, у дипломатичному корпусі певні зрушення все ж будуть, хоча й не зовсім зрозуміло коли саме. Майже напевно свою каденцію у США завершить посол Оксана Маркарова, у якої не склалися стосунки з новою адміністрацією Трампа.
“Спочатку був такий сценарій, щоб на місце Маркарової відправити Умєрова, якого дуже позитивно сприймають у нинішній команді Трампа. З іншого боку, ця його перевага потрібна і на його нинішній посаді. Тож, наскільки я розумію, від цієї ідеї вирішили відійти”, – сказало ще одне з джерел у команді влади.
Зараз, за даними РБК-Україна, на Банковій розглядається інший варіант, за якого послом у США можуть відправити нинішнього міністра культури Миколу Точицького, який нібито і сам був би не проти повернутись до дипломатичної роботи.
Ще по кількох міністрам рішення лишається неприйнятим. Наприклад, невідоме подальше майбутнє міністра охорони здоров’я Віктора Ляшко, який нібито і сам би хотів піти у відставку після чотирьох років на посаді. Незрозуміла подальша доля і нинішнього міністра молоді та спорту Матвія Бідного. Також ходять розмови про можливе призначення голови бюджетного комітету Ради Роксолани Підласої на пост міністра фінансів замість Сергія Марченка. Хоча, як сказав один із співрозмовників у СН, західні партнери та донори категорично проти його звільнення.
Обговорюються і зміни у Міністерстві ветеранів, яке очолює Наталія Калмикова. “З одного боку, Калмикова ніби як не “дає результат”, як його хочуть бачити. З іншого боку, ніби є розуміння, що тут справа не в прізвищі, на це міністерство кого тільки не призначали, і все одно нічого не виходить”, – розмірковує один зі співрозмовників РБК-Україна у владі.
Двоє джерел видання також припустили можливість переведення голови МВС Ігоря Клименка на посаду віце-прем’єра, хоча водночас зазначають, що це рішення не остаточне.
Певні зміни можуть відбутися і на рівні голів парламентських комітетів, що, втім, не матимемо особливого резонансу та розголосу у разі великих кадрових ротацій в уряді.
*** Якоїсь конкретної об’єктивної причини, чому необхідно міняти уряд, і чому саме зараз, РБК-Україна від співрозмовників так і не почуло. Вірніше, почуло про інші причини – а саме про боротьбу між різними впливовими фігурами в президентському оточенні. І, як і фактично всі попередні раунди, цей залишився за головою Офісу президента Андрієм Єрмаком.
З одного боку, він, схоже, нарешті зумів зламати спротив, який звільненню Шмигаля роками чинив голова фракції СН Давид Арахамія (і, по суті, значною мірою рятував прем’єра від відставки). “Єрмак “доїв” Давида. Або Давид дав себе доїсти, так коректніше”, – говорить поінформоване джерело. З іншого боку, остаточне рішення щодо Шмигаля все ж не прийнято – тому і констатувати перемогу голови ОП як доконаний факт все ж зарано.
Паралельно Андрій Єрмак зумів потіснити і давнього президентського друга, менш публічного, але впливового бізнесмена, співвласника “95 кварталу” Тімура Міндіча. Деяких з урядових кадрів, які ризикують позбутися посади цього разу, якраз і вважають наближеними до Міндіча, наприклад, міністра агрополітики Віталія Коваля, до якого тим паче, є питання у представників галузі.
Новий сезон “прем’єріади” стартував попри складну ситуацію на фронті, туманні перспективи допомоги від партнерів у наступному році та абсолютну невизначеність з підготовкою до опалювального сезону у разі повторення атак по енергетичній інфраструктурі. Не виключено, що зовнішні та внутрішні ризики зрештою стримають Володимира Зеленського від фінального рішення міняти уряд, відклавши це питання хоча би на менш бурхливі часи.
Над текстом працювали: Мілан Лєліч, Уляна Безпалько, Ростислав Шаправський