Не секрет, що Дональд Трамп давно захоплюється Владіміром Путіним. За останні п’ять тижнів його адміністрація зробила кроки, вигідні Кремлю, від підтримки позиції Москви щодо врегулювання війни до протистояння критиці Росії в Організації Об’єднаних Націй.
Крім того, в оптимістичному повідомленні Білого дому про телефонну розмову між двома лідерами було сказано, що вони погодилися, що поліпшення двосторонніх американо-російських відносин “має величезні перспективи”.
Деякі припускають, що у Трампа є геополітична мета: кинувши Україну та зменшуючи взаємодію зі союзниками США в Європі, він намагається зблизитися з Путіним і відштовхнути його від президента Китаю Сі Цзіньпіна. Про таку мету говорив державний секретар Марко Рубіо, пише Стівен Пайфер, співробітник Центру міжнародної безпеки та співробітництва Стенфордського університету, офіцер дипломатичної служби США у відставці та колишній посол США в Україні.
Якщо це правда, то адміністрація Трампа сильно помиляється щодо відносин Путіна та Сі. Вони оголосили партнерство “без обмежень”. Росія Путіна залежить від Китаю, і він не відмовиться від Сі на користь Трампа, який непередбачуваний і не буде на посаді через чотири роки.
Якщо Вашингтон дотримуватиметься цього курсу, це призведе до передбачуваного результату. Через кілька років Сполучені Штати зіткнуться з китайсько-російським тандемом, але з меншою кількістю союзників і друзів. Якщо Трамп залишить Європу сам на сам з Росією, він навряд чи зможе розраховувати на те, що європейці відгукнуться на американські прохання про підтримку у відносинах з Китаєм.
Інша мета може бути зосереджена на контролі над ядерною зброєю та її розповсюдженням. На Всесвітньому економічному форумі в січні Трамп заявив, що “ми хотіли б бачити денуклеаризацію”.
Щоправда, поліпшення відносин може призвести до відновлення переговорів про стратегічну стабільність і ядерні ризики, які перервалися після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, вважає Пайфер.
Іншою метою може бути відновлення економічних відносин.
У найближчій перспективі конкретні результати співпраці між Трампом та Путіним виглядають у кращому випадку мізерними, у гіршому — ілюзорними. Вони навряд чи виправдовують відвернення США від України та Європи, підсумував Пайфер.
Раніше колумніст The Washington Post Девід Ігнатіус зазначив, що Путін вже отримав найважливішу поступку з боку США — повернення Росії зі статусу вигнанця до того, що Кремль назвав угодою Трампа про “нормалізацію двосторонніх відносин”.