Владімір Путін завжди був майстром маніпуляцій, і його останні маневри з президентом Трампом підкреслюють, наскільки вправно він вміє використовувати ситуації на свою користь. Нещодавня телефонна розмова між двома лідерами, яка нібито мала на меті знайти шлях до миру в Україні, в підсумку продемонструвала здатність Путіна перехитрити Трампа, отримуючи поступки, не поступаючись нічим по суті.
З самого початку Путін задав тон, змусивши Трампа чекати понад годину, перш ніж відповісти на його дзвінок. Затримка, під час якої Путін брав участь у телеконференції з російськими бізнес-лідерами, не була випадковою. Це була прорахована гра на випередження, яка зміцнила його домінування не лише над Трампом, а й над внутрішньою аудиторією в Росії, вважає Імран Халід, автор думок у газеті The Hill.
Як тільки розмова почалася, Путін швидко продемонстрував свою тактичну перевагу. Хоча Трамп і президент України Володимир Зеленський, як повідомляється, наполягали на повному припиненні вогню, Путін запропонував лише обмежену паузу в атаках на українську енергетичну інфраструктуру — далеко не те, що, ймовірно, передбачав Трамп.
Навіть цей напівзахід був сформульований неоднозначно: Кремль заявив, що пауза стосуватиметься виключно енергетичної інфраструктури, тоді як Білий дім припустив, що вона охоплює ширшу інфраструктуру.
Зважаючи на те, як Росія зазвичай трактує угоди на свою користь, майже немає сумнівів, що Москва дотримуватиметься своєї вузької інтерпретації. Ймовірніше за все, Путін сам склав цю пропозицію, знаючи, що це мінімальна поступка, яку він може зробити, зберігаючи залученість Трампа.
Цей хитромудрий “компроміс” дозволив Путіну продемонструвати готовність до співпраці, водночас забезпечивши Росії можливість продовжувати широкомасштабні військові операції в Україні, додає Халід.
Що робить цю ситуацію ще більш вигідною для Путіна, так це очевидна готовність Трампа піти на поступки, які послаблюють позицію України. У заяві Кремля після дзвінка підкреслюється, що прогрес у досягненні миру вимагатиме припинення західної військової допомоги та розвідувальної підтримки України.
Трамп вже продемонстрував свою готовність уповільнити постачання зброї та обмежити обмін розвідданими — крок, який безпосередньо відповідає російським інтересам. Підвішуючи можливість припинення вогню, Путін може утримувати Трампа в напрузі, домагаючись подальших поступок з боку США.
Крім того, підхід Трампа вже приніс Путіну низку перемог. По-перше, він розпочав прямі переговори з Росією без присутності України, підриваючи роль Києва у власній війні. По-друге, він практично зруйнував усі надії України на майбутнє членство в НАТО, послабивши її довгострокові безпекові перспективи.
“Для Путіна це не дрібні перемоги — це великі кроки на шляху до досягнення його воєнних цілей без необхідності йти на значні поступки”, — пише автор думок.
Стратегічне терпіння Путіна продовжує приносити дивіденди. Використовуючи трансакційний підхід Трампа до дипломатії, він зайняв позицію, яка дозволяє йому диктувати умови взаємодії, одночасно отримуючи поступки від США. Якщо Трамп розглядає свою обмежену угоду з Путіним як дипломатичний успіх, це лише зміцнює віру Кремля в те, що в майбутньому він зможе домогтися ще більш вигідних для себе умов, підсумував Халід.
Про те, чи наблизила розмова Трампа й Путіна до встановлення миру в Україні, у статті “Україна в “меню”. Про що говорили Трамп і Путін” аналізує Володимир Кравченко.