Вибори в Україні – для повоєнних виборів потрібен спеціальний закон

На фоні проблем з парламентськими повоєнними виборами виборча система на президентських виглядає значно стабільнішою.

Повоєнні вибори потребуватимуть не косметичних правок, а чітких рішень в рамках Конституції та принципів виборчого права, з підготовкою яких влада вже критично запізнюється. Зокрема, додаткові ризик пов’язані саме з парламентськими виборами. Як підготуватися до повоєнного голосування, розповів у статті «Після війни: які виклики стоять перед виборами і як їх подолати» експерт Центру політико-правових реформ та ексзаступник голови ЦВК Андрій Магера. 

«По-перше, треба ухвалити спеціальний закон для перших повоєнних парламентських виборів як доповнення до Виборчого кодексу, а не замість цього кодексу. Додаткові ризики пов’язані саме з чинною виборчою системою на виборах народних депутатів України. Запроваджена Виборчим кодексом пропорційна система з відкритими регіональними списками містить низку вразливих елементів, які в умовах повоєнних виборів лише загострюються», – пише автор.

Насамперед, пояснює Магера, мова йде про привілейоване становище перших дев’яти кандидатів загальнонаціонального списку політичної партії. Адже вони не закріплені за жодним із виборчих регіонів та отримують мандати пріоритетно. А це суперечить принципу рівного виборчого права кандидатів і спотворює логіку пропорційної системи. Аби це раціонально скоригувати, потрібно закріпити всіх кандидатів за виборчими регіонами. Це дозволить «електоральним лідерам» опинитися у тих самих умовах, що й інші. 

«Крім того, через відсутність окремого закордонного виборчого регіону виборці на закордонних дільницях не можуть надавати преференції конкретним кандидатам у партійних списках. Це створює нерівність виборців залежно від місця проживання, що є особливо чутливим в умовах мільйонної української еміграції, спричиненої війною», – додав Магера.

Новий закон про парламентські вибори, за словами автора, має врегулювати «особливі» повоєнні аспекти, а саме:

• визначення дня голосування та старту виборчого процесу;
• виборчу територіальну організацію (уточнення виборчих регіонів, округів, мережі дільниць);
• правила утворення окружних і дільничних комісій;
• формування списків виборців з урахуванням мобільності населення;
• висування й реєстрацію кандидатів, правила агітації та фінансування;
• порядок голосування (зокрема для військових, ВПО, закордонних виборців).

Тоді як основною умовою такого закону має стати політичний консенсус. Зокрема, над нормами має працювати не лише провладна партія, а й парламентська і позапарламентська опозиція. Це, як запевняє Магера, має підвищити довіру до правил гри не лише з боку тих, хто живе в країні, а й з боку міжнародних партнерів. Для останніх легітимність виборів має тісний зв’язок із підтримкою України.

«Важливо також дотриматися конституційних меж повноважень: ані парламент, ані президент не можуть «розширювати» свої повноваження щодо призначення перших повоєнних парламентських виборів поза тим, що визначено Конституцією. Водночас питання організації і порядку проведення виборів є сферою законодавчого регулювання, тож день голосування й початок процесу можуть бути встановлені законом, якщо це зроблено коректно та без підміни конституційних процедур», – пише автор.

Після того ж, як повоєнні вибори завершаться, спецзакон повинен втратити чинність. Замість нього далі має застосовуватися виключно Виборчий кодекс. Та як наголошує Магера, паралельно зі спеціальним законом не варто відкладати виправлення «вузьких місць» Виборчого кодексу, які створюють конституційні та політичні ризики саме для повоєнних парламентських виборів.

«На цьому тлі виборча система на виборах президента України виглядає значно стабільнішою й не потребує перегляду», – підсумував Магера.

Раніше президент України Володимир Зеленський заявив, що «завжди готовий до виборів» і додав, що за дотримання необхідних умов це можливо зробити упродовж 60-90 днів, але для цього необхідно забезпечити безпеку.

Редакторка відділу міжнародної політики reNews Тетяна Силіна у статті «Новий «мирний план Трампа»: до чого примушують Україну. Аналіз чотирьох документів» зазначала, що, якщо в попередніх варіантах «мирного плану» Україна мала провести вибори впродовж 100 днів, то в нинішньому — якомога швидше після підписання мирної угоди.

У Центральній виборчій комісії вказують, що за нинішніх умовах проведення голосування практично нереальне та може створити серйозні ризики для легітимності влади. За даними ЦВК, наразі функціональними є лише 75% дільниць, а майже мільйон українських військових перебувають на фронті без можливості голосувати без припинення бойових дій. Також понад 5,9 мільйона українців перебувають за кордоном, а ще 4,4 мільйона — внутрішньо переміщені особи, що означає необхідність масштабного оновлення реєстру виборців, що потребує значного часу, ресурсів і фізичного доступу до громадян.