Цієї неділі, 7 червня, Вірменія обиратиме новий парламент. На кону – проєвропейський курс, якого країна дотримується протягом останніх років під керівництвом прем’єр-міністра Нікола Пашиняна.
Чи зможе Пашинян зберегти владу і як Росія намагається йому завадити – читайте в матеріалі журналіста РБК-Україна Романа Кота.
Головне:
- Трансформація курсу: Вірменія обирає новий парламент, щоб остаточно закріпити розрив з Росією після втрати Нагірного Карабаху.
- Розстановка сил: Партія Пашиняна “Громадянський договір” лідирує в соціологічних опитуваннях, випереджаючи три проросійські опозиційні сили.
- Гібридний тиск: Кремль розпочав “торгову війну” та енергетичний шантаж, погрожуючи підвищити ціну на газ.
- Західна альтернатива: На тиск з боку Росії Пашинян відповідає відкритою дипломатичною та економічною підтримкою з боку Європи та США.
- Обратний ефект: Спроби Москви покарати Єреван за курс на Захід лише прискорюють остаточний вихід Вірменії з орбіти Кремля.
“Голосувати за Пашиняна можна лише в стані сильного галюциногенного, наркотичного, грибного сп’яніння”, – ці слова російської пропагандистки Маргарити Симоньян, мабуть, є одними з найменш образливих у порівнянні з загальним тоном Кремля щодо чинної вірменської влади.
Сьогодні Нікол Пашинян остаточно став одним з головних “ворогів” Росії на пострадянському просторі. І для цього у Москви є вагомі підстави.
Сучасна Вірменія перебуває на етапі глибоких і болісних трансформацій. Після поразки у протистоянні з Азербайджаном у 2020 році та остаточної втрати контролю над Нагірним Карабахом – непризнаною республікою, де абсолютна більшість населення складали вірмени, – Єреван намагається остаточно помиритися з Баку.
Читайте також: Путін втрачає Кавказ. Як Вірменія та Азербайджан виходять з орбіти Москви
Ціна питання – вихід Вірменії з міжнародної ізоляції, а також з тіні Росії. Ще в 90-х, під час першого карабахського конфлікту, Єреван отримав контроль над регіоном, але налаштував проти себе ключових сусідів – власне Азербайджан і Туреччину.
В результаті країна потрапила в тотальну залежність від Москви – єдиного гравця, готового в той час підтримувати вірменську сторону. У цій грі Нагірний Карабах був своєрідним коротким повідцем на шиї Вірменії. Коли ж він зник, Єреван отримав довгоочікувану можливість менше оглядатися на позицію Кремля.
Тому в останні роки прем’єр-міністр Нікол Пашинян планомірно розгортав країну в бік Заходу. Найбільш помітним кроком у цьому напрямку стало призупинення членства Вірменії в Організації договору про колективну безпеку – російському аналогові НАТО.
Фото: політичний розворот – куди йде Вірменія (інфографіка РБК-Україна)
Далеко не всім у самій Вірменії це подобається. Опозиційні сили з проросійськими настроями та прямою підтримкою РФ намагаються зірвати цю переорієнтацію. На це накладаються значні труднощі в переговорах щодо фінального мирного угоди з Азербайджаном, який тисне з позиції сили.
Але щоб продовжувати обраний курс, Пашиняну необхідно ще раз доказати свою легітимність і забезпечити повноту влади на новий період.
“На виборах має бути вирішено кілька дилем: бути чи не бути вірменській державності; чи продовжиться мир у нашому регіоні; чи буде Вірменія продовжувати свій курс євроінтеграції, чи ж Путін його зірве”, – говорить РБК-Україна вірменський політолог, віце-президент партії “За республіку” Рубен Меграбян.
Розстановка сил
Соціологічні опитування свідчать, що партія Пашиняна “Громадянський договір” з відривом веде в рейтингах. Хоча ступінь її лідерства в дослідженнях різних компаній відрізняється в рази, ймовірно, в залежності від симпатій замовника.
Наприклад, згідно з опитуванням Міжнародного республіканського інституту (IRI), рейтинги правлячої партії серед тих, хто визначився з вибором, складають близько 30-32%. У свою чергу, за даними опитування Breavis, партія Пашиняна може отримати навіть 65% голосів.
Влада протистоїть одразу трьом проросійським силам, які мають шанси пройти в парламент.
Це “Сильна Вірменія” та “Цвітуча Вірменія” олігархів Самвела Карапетяна та Гагика Царукяна, а також Альянс “Вірменія” на чолі з екс-президентом Робертом Кочаряном.
Читайте також: В Росії влаштували істерію через європейський курс Вірменії
За даними IRI, найвищі показники серед опозиційного табору має “Сильна Вірменія” – 12-14% серед тих, хто визначився. За нею слідує альянс “Вірменія”, який стабільно набирає близько 8-10%, а “Цвітуча Вірменія” балансувала на межі прохідного бар’єра з 5-6% підтримки.
Фото: Нікол Пашинян та президент Франції Емманюель Макрон на мітингу в Вірменії (Getty Images)
Зовнішній вплив
Щоб допомогти проросійським силам взяти реванш, Кремль залучив проти команди Пашиняна весь свій гібридний арсенал.
Передусім йдеться про масштабну інформаційну кампанію в вірменському сегменті соцмереж, яку здійснюють російські ботоферми.
Також, за даними Reuters, у Кремлі обговорювали план масового організованого підвозу для голосування до 100 тисяч вірмен, які проживають і працюють у РФ.
Разом з тим, спроби Москви використати вірменську церкву як таран проти Пашиняна фактично провалилися – зараз цей фактор є малозначним, підкреслює в розмові з РБК-Україна вірменський політолог Степан Григорян.
Але, схоже, найбільшу ставку Москва зробила на сценарій “торгової війни”. Спочатку “Россельхознадзор” ввів тимчасовий заборону на імпорт вірменських томатів, огірків, перцю, полуниці та свіжої зелені. Це стало прямим ударом по тисячам вірменських фермерів.
Крім цього, під обмеження потрапили мінеральна вода “Джермук”, зрізані квіти та вірменський коньяк, який займає більше половини російського імпортного ринку в своєму сегменті. А останній економічний “привіт” від Кремля – повне блокування поставок вірменської живої риби.
Паралельно Кремль перейшов до відвертого енергетичного шантажу. Наприкінці травня Міністерство енергетики РФ направило Вірменії лист з попередженням про можливість розірвання двосторонньої угоди 2013 року.
Документ гарантує країні поставки газу, нафтопродуктів та необроблених алмазів без сплати російського експортного мита. Тому якщо угоду скасують, то ціна газу зросте з 177 доларів за тисячу кубометрів до ринкових 600.
“Зрозуміло, що це певну частину людей буде лякати. Вони будуть боятися голосувати за чинну владу, оскільки бачать, як Путін виступає проти Нікола Пашиняна”, – визнає Степан Григорян.
Проте Пашинян робить кроки в бік Москви все ще досить обережно. Наприклад, нещодавно лідери Росії, Білорусі, Казахстану та Киргизстану закликали владу Вірменії якомога швидше провести референдум і остаточно визначитися з вектором руху між Росією та ЄС.
У відповідь на це Пашинян заявив, що процес євроінтеграції країни ще не досяг тієї стадії, щоб пропонувати громадянам чіткий вибір. За його словами, Вірменія продовжить роботу в рамках Євразійського економічного співтовариства, поки вибір між двома союзами не стане неминучим.
Крім того, російському впливу Пашинян протиставляє підтримку Європи та США.
Діючому прем’єру, безсумнівно, додало політичних балів проведення саміту Європейського політичного співтовариства в Єревані 4 травня. На нього з’їхалися лідери Євросоюзу та європейських країн, які не входять до ЄС, включаючи участь президента України Володимира Зеленського.
В кінці травня Вірменію відвідав і Державний секретар США Марко Рубіо. Він підписав з Єреваном історичну угоду про стратегічне партнерство. Цей документ безпосередньо інтегрує Вірменію в транзитно-транспортний проект між Каспієм і Середземним морем (TRIPP).
Читайте також: Трамп приписав собі зупинку війни з Вірменією, переплутавши Камбоджу з Азербайджаном
Інтерес США в цій ситуації – прагматичний. Коридор раніше запустили за посередництва Вашингтона. Це дало можливість Дональду Трампу заявити про “припинення чергової війни” на планеті та заробити солідні політичні бали, а також потішити власне его.
“З допомогою Нікола ми піднімемо Сполучені Штати, Вірменію, Південний Кавказ і Центральну Азію на більш високі вершини, ніж будь-коли раніше”, – заявив Трамп 28 травня.
Проте вирішальне слово все ще залишається за вірменськими виборцями. А їхні настрої напередодні голосування залишаються неоднозначними.
Фото: Володимир Зеленський та Нікол Пашинян в Єревані (president.gov.ua)
Можливі результати
За словами Степана Григоряна, головною інтригою залишається те, чи зможе Пашинян знову отримати монобільшість.
“Чи буде більше 50% голосів, чи ні – це вже питання. Тому що йде важка боротьба, з урахуванням того, що Росія застосовує різні методи гібридної війни”, – говорить він РБК-Україна.
За опитуваннями, близько третини виборців досі не прийняли рішення.
“З одного боку, це ті, хто дійсно поки не визначився. Це аполітичні люди, які взагалі не беруть участі у виборах. Ну і це ті, хто визначився, але не хоче висловлювати свою позицію з тих чи інших причин”, – пояснює виданню Рубен Меграбян.
Політолог звертає увагу, що спроби Росії тиснути на Вірменію, навпаки, можуть мобілізувати проєвропей