Трамп не зміг завершити війну в Україні – він не доклав достатньо зусиль для цього
Президент США мав можливість тиснути на Путіна щодо України, але не зробив цього.
Цілком логічно бути розчарованим або стурбованим — результатом телефонної розмови Дональда Трампа з Владіміром Путіним 19 травня, але не здивованим.
З першого дня він зосередився на тому, щоб досягти перезавантаження відносин з Росією, яке принесло б США економічну вигоду. Американська участь у війні була перешкодою, яку потрібно було усунути до того, як це станеться, і зробити це через мирне врегулювання, а не через відмову від України, виглядало краще. Однак це не було вирішальним, зазначає Марк Чемпіон, колумніст Bloomberg Opinion.
“Це була європейська ситуація, і вона повинна була залишитися європейською. Отже, з цим розібралися, що тепер?”, — заявив Трамп.
По-перше, якщо Конгрес не змусить Трампа діяти, він може залишити довгу й невдячну справу посередництва у мирному врегулюванні Папі Римському, президенту Туреччини Реджепу Тайїпу Ердогану чи будь-кому іншому, хто захоче цим зайнятися. Тим часом він зможе зосередитися на зароблянні грошей.
“З погляду Москви, усе могло завершитися навряд чи краще. Путін зробив нову нечітку пропозицію розпочати прямі переговори з Україною і викласти свої вимоги в меморандумі. Можна досить точно здогадатися, що саме в ньому буде, адже Кремль неодноразово озвучував свої умови миру. Тепер, коли Трамп вийшов з гри, у Путіна менше причин іти на поступки: Україна повинна буде передати не лише окуповані території, які Росія формально анексувала, а й неокуповані, відмовитися від зв’язків із НАТО і демобілізувати більшу частину своїх збройних сил”, — стверджує Чемпіон.
Тому, на думку колумніста, українці не мають іншого вибору, окрім як боротися далі.
“Без майбутньої здатності захищати себе їхня країна більше не існуватиме як суверенна держава”, — додає Чемпіон.
Для прихильників “реалістичної” зовнішньої політики все це — неминучість: Росія — велика держава, а Україна — ні. Продовження війни, з підтримкою США чи без неї, означає для України щоденні жертви й втрату територій, можливо, протягом ще кількох років.
“То навіщо це робити? Чи зможе Україна утримати хоча б поточний рівень оборони, не кажучи вже про наступ, — або ж зазнає катастрофічного прориву через брак зброї та боєприпасів — тепер залежить від Європи”, — вважає колумніст.
Чи зможе цей багатий, але розділений континент проявити політичну волю і мобілізувати промисловий потенціал, щоб забезпечити українську армію всім необхідним? Українці знають, що станеться, якщо вони здадуться: це вже траплялося на окупованих Росією територіях — показові суди, переписані шкільні програми та ідеологічна промивка мізків дітей. Але італійці та іспанці не відчувають такої екзистенціальної загрози.
Проста відповідь на обидва питання — ні. Європейські лідери знали про ймовірність виходу США з конфлікту з моменту обрання Трампа. Вони говорили правильні слова, але — за винятком прифронтових країн, таких як Польща та країни Балтії, — їхні дії значно не збігалися із заявами. Але це песимізм, а не реалізм. Те, що станеться далі, — це вибір, так само, як для Трампа було вибором не використовувати наявні в його розпорядженні інструменти для тиску на Путіна, або для США забезпечити безперервне існування Південної Кореї з 1950-х років.
“Українські війська, без сумніву, перебувають у поганому становищі, але вони продовжуватимуть воювати, бо мусять. А Велика Британія, Франція, Німеччина і більшість країн Північної й Східної Європи визнають, що захист України — це значною мірою і їхній власний захист”, — додає Чемпіон.
Ці країни мають фінансові можливості. Чого їм бракує, так це промислового потенціалу, щоб заповнити порожнечу, яку залишить після себе вихід США, а також колективного відчуття нагальної потреби зробити все необхідне, щоб це виправити.
Європі доведеться докласти зусиль, але вона не зобов’язана забезпечувати все. За рік до російського вторгнення у 2022 році Україна виробила військової техніки на суму близько 750 мільйонів доларів. Цього року вона має потенціал, якщо не кошти, щоб виробити військової техніки на суму близько 35 мільярдів доларів, включно з найкращою у світі індустрією безпілотників. Президент України Володимир Зеленський заявив, що 40% зброї, яка використовується на фронті, сьогодні виробляється в його країні, і ця частка продовжує зростати.
Крім того, європейські уряди й виробники озброєнь можуть зосередитися на заповненні критичних прогалин у виробництві літаків, ракет, систем протиповітряної оборони тощо, які Київ не може виробляти самостійно. Це важко, але не нездійсненна мрія. Такі компанії, як Rheinmetall AG, KNDS Group і BAE Systems Plc вже відкрили офіси в Україні, розуміючи можливості для досліджень і дешевшого виробництва.
“Оборона України може і повинна розглядатися як каталізатор прискорення європейської безпеки, а не як перешкода. Для цього потрібен певний оптимізм — вірити, що європейські лідери зможуть вийти за рамки вузькополітичних суперечок. Але не більший, ніж той, який був необхідний, щоб повірити, що українці зможуть перемогти наступ Росії на Київ у лютому 2022 рок.”, — стверджує Чемпіон.
У Трампа були ресурси для посилення фінансового та військового тиску на Путіна, поки той не сів за стіл справжніх мирних переговорів; він просто вирішив їх не використовувати. Тепер настала черга Європи, підсумував колумніст.
Раніше Стівен Пайфер, колишній посол США в Україні зазначив, що телефонна розмова з Трампом стала перемогою для Путіна. Адже Трамп, схоже, готовий відмовитися від своєї обіцянки припинити війну Росії проти свого сусіда.