Три роки після початку повномасштабного вторгнення Росії заклик до справедливості став об’єднуючим гаслом для мільйонів українців. Йдеться про відповідальність, притягнення до суду тих, хто спланував цю агресію, і стримування інших, хто може наважитися наслідувати приклад Владіміра Путіна. Вона також особливо актуальна зараз, коли президент Дональд Трамп пообіцяв закінчити війну і розпочав переговори з Росією.
Але досягнення справедливості не є простим завданням. Війна в Україні виявила серйозні розбіжності в міжнародній правовій системі, поставивши під сумнів її здатність виконувати свою основну функцію, зазначає Гюндуз Мамедов, колишній заступник Генерального прокурора України (2019-2022) та засновник Департаменту з розслідування воєнних злочинів Генеральної прокуратури України.
Поки світові лідери та правники обговорюють можливі відповіді, сформувалися два основні підходи. Перший передбачає створення трибуналу, що зосередиться виключно на злочині агресії — свідомому рішенні розпочати несправедливу війну. Другий варіант пропонує змішаний механізм, який охоплюватиме весь спектр міжнародних злочинів, пов’язаних із вторгненням Росії, включно з воєнними злочинами та злочинами проти людяності.
ЄС заявив на початку цього місяця, що закладено основу для створення спеціального трибуналу для розгляду справи про агресію Росії проти України. Проте Мамедов вважає, що цей підхід має суттєвий недолік. Попри добрі наміри, він створює ризик того, що справедливість буде сприйматися як суто європейське питання, а не як глобальна необхідність.
Росія вже скористалася цією деталлю. На саміті БРІКС у жовтні Москва зобразила глобальні зусилля у сфері правосуддя як змову Заходу, зіштовхнувши так званий Глобальний Південь із Заходом. Регіональний трибунал може ненавмисно підіграти цьому наративу, ще більше поляризуючи світ.
“Для того, щоб справедливість мала належну вагу, вона не може бути регіональною. Вона має бути глобальною. Це означає створення достатньо широкої коаліції, яка б надала легітимності цій справі — коаліції, яка б включала країни з усіх куточків світу”, — додає Мамедов.
Крім того, на думку Мамедова, якщо війна завершиться угодою або замороженим конфліктом, жодна зі сторін не відчує себе справжнім переможцем чи переможеним. Натомість це може призвести до нестабільної домовленості, залишивши питання справедливості невизначеним. Додаткову складність створює ядерний шантаж з боку Росії, який суттєво впливає на міжнародні рішення.
Перед союзниками України стоїть важливе питання: чи нададуть вони пріоритет справедливості, навіть якщо це ускладнить досягнення миру? Чи вони попросять Україну відкласти своє прагнення до притягнення до відповідальності в обмін на крихке припинення вогню? Ці питання особливо актуальні в контексті виключення України з того, що все частіше подається як переговорний процес, пише колишній заступник Генерального прокурора України.
США мають неоднозначні відносини з міжнародним кримінальним правосуддям. Часом вони активно виступають проти Міжнародного кримінального суду, навіть вдаючись до санкцій — крок, який прямо підриває фундаментальний принцип правосуддя: притягнення до відповідальності винних у скоєнні міжнародних злочинів.
Такі дії також створюють можливості для Росії та інших держав для подальшої дискредитації міжнародного права та послаблення глобальної системи безпеки.
Тепер США мають обрати: очолити цей процес або залишитися осторонь. Створення глобального трибуналу щодо злочинів Росії в Україні дає Америці шанс підтвердити свою відданість верховенству права та спростувати російські звинувачення в лицемірстві Заходу. Однак для цього потрібна чітка стратегія та готовність до складного й часто виснажливого процесу формування міжнародного консенсусу.
Мамедов стверджує, що без справедливості “рани” цієї війни — для України, Європи та всього міжнародного порядку — лише поглиблюватимуться. Щоб справедливість була дієвою, вона має виходити за межі національних кордонів. Вона повинна відображати спільну відданість світу, де суверенітет є непорушним, де сила підпорядковується закону, а жодна країна не є настільки могутньою, щоб уникнути відповідальності.
“Ставки не можуть бути вищими. Заклик України до справедливості — це також заклик до світу: обрати верховенство права замість верховенства сили, побудувати системи, які захищають слабких від сильних, і забезпечити, щоб навіть у найтемніші часи притягнення до відповідальності переважало” — підсумував Мамедов.
Про те, чому Інтерпол не видає воєнних злочинців Україні, читайте в статті “Що заважає Україні в екстрадиції воєнних злочинців…” Гюндуза Мамедова.