Президент Дональд Трамп заявив, що хоче отримати частину ресурсів України в обмін на військову допомогу — і ця вимога, як швидко сказав його німецький колега Олаф Шольц, є “егоїстичною”.
Європа, однак, повинна припинити скаржитися, дозволити Трампу укласти свою угоду й уникнути суперечливої боротьби за активи, які знадобляться Україні для її післявоєнної відбудови. Особливо це стосується Німеччини, вважає Марк Чемпіон, колумніст Bloomberg Opinion.
Український лідер Володимир Зеленський включив пропозицію про природні ресурси до свого “плану перемоги” минулого року саме для того, щоб апелювати до відомої трансакційної натури Трампа, додає колумніст.
Чемпіон також вказує на те, що Трамп має рацію, коли каже, що Європа більше зацікавлена в тому, щоб амбіції російського диктатора Владіміра Путіна щодо розширення сфери свого контролю на сході України зупинилися. США також сильно зацікавлені, але проста географія означає, що зупинка просування Москви важливіша для Варшави чи Берліна, ніж для Вашингтона. Отже, Європа повинна платити й робити більше.
“Очевидно також, що ресурси — це частина того, за що ведеться ця війна. Незалежно від того, чи це мінеральні, сільськогосподарські, викопні або людські ресурси, Путін хоче їх отримати. Щодо того, скільки Україна зможе надати США після війни, це поки що незрозуміло. Згідно з даними Спілки геологів України, країна володіє 5% світових запасів корисних копалин, що є значною часткою. Але ситуація ускладнюється”, — пише Чемпіон.
Колумніст зазначає, що з чотирьох відомих українських родовищ літію жодне ще не розробляється, і принаймні одне з них знаходиться на території, яка перебуває під контролем Росії. Країна також має найбільші у світі відомі запаси марганцю, важливого інгредієнта фарб. Але найбільше родовище, що простягається від східного берега Дніпра до Азовського моря, розділене лінією фронту.
Україна також є значним джерелом титану, володіючи найбільшими в Європі родовищами, на які до війни припадало близько 7% світового виробництва.
Колумніст стверджує, що суть полягає в тому, що якби Європа відновила свою обороноздатність, коли стало зрозуміло, що історія не закінчилася з холодною війною, Зеленському не довелося б виставляти свої ресурси на продаж, щоб залучити США.
Натомість він міг би покластися на Європу, щоб заповнити цю прогалину. Скільки підтримки Трамп готовий надати в обмін на ресурси, залишається незрозумілим — як і багато чого з його раннього зовнішньополітичного порядку денного.
“Але угода Трампа — це ціна, яку Україна повинна заплатити, щоб зберегти залученість США, і яку Європа повинна прийняти як ціну своєї подальшої залежності від військової могутності США”, — підсумував Чемпіон.
Нагадаємо, що президент Володимир Зеленський заявив, що Україна готова до спільної розробки з партнерами родовищ рідкоземельних металів. Він розповів, що ще у вересні 2024 року обговорював із Трампом можливість американських інвестицій в Україну. Також Зеленський пояснив, що Україна відкрита до приходу інвестицій американських компаній, бо якщо ці родовища контролюватиме Росія, туди зайдуть інші країни й компанії.