Офіс президента Тайваню вперше провів “настільні” навчання за участю державних установ без участі військових. Їхнім завданням була імітація військової ескалації з Китаєм на тлі нових погроз з боку Пекіна.
За даними анонімних джерел агентства, у тригодинних навчаннях взяли участь десятки центральних і місцевих урядових установ, а також громадських організацій. Їх очолили віце-президент Сяо Біхім та генеральний секретар Ради національної безпеки Джозеф Ву.
Навчання стали частиною постійних зусиль уряду Тайваню з розбудови спроможності урядових установ і громадянського суспільства давати раду з надзвичайними ситуаціями – від стихійних лих до військового конфлікту.
За словами знайомого з ситуацією чиновника з питань безпеки, під час навчань були змодельовані сценарії, що включають “високоінтенсивну” війну Китаю у сірій зоні, а також ситуацію, коли острів перебуває “на межі конфлікту”. Таким чином перевірялася готовність реагування урядових установ Тайваню і громадянського суспільства.
На брифінгу для ЗМІ в Офісі президента пізно ввечері у четвер міністр внутрішніх справ Лю Ши-Фан заявила, що впродовж наступного року уряд має намір підготувати по всьому острову понад 50 тисяч добровольців. Їхнє завдання – реагувати на надзвичайні ситуації, зокрема надавати першу медичну допомогу.
За словами Лю, уряд Тайваню сподівається залучити до цієї роботи державні сектори, такі як водії таксі й охоронці, щоб зменшити навантаження на урядові установи під час надзвичайних ситуацій. Вона також зазначила, що різні урядові установи попросили створити системи резервного копіювання і розробити плани швидкого відновлення після зупинки роботи.
Президент Тайваню Лай Цінде заявив, що країна “змагається з часом”, щоб наростити свій потенціал для протидії катастрофам і посилити стримування проти ворога під час вторгнення.
“Мир і стабільність у першому острівному ланцюзі колективно кидають виклик авторитарним державам”, – заявив Лай, не уточнивши назву країни.
Перший острівний ланцюг – це група архіпелагів, що простягається приблизно від Індонезії по дузі на північний схід до Японії, охоплюючи Південно-Китайське і Східно-Китайське моря.
Історія протистояння Тайваню і Китаю
Після поразки у громадянській війні з комуністами наприкінці 1940-х років, лідер партії Гоміньдан Чан Кайші разом із прихильниками втік на острів Тайвань.
Гоміньдан переніс резиденцію Китайської Республіки з материка до Тайбею. Відтоді Тайвань де-факто став незалежною країною, хоча номінально претендував і на територію материкового Китаю, де утворилась комуністична Китайська Народна Республіка (КНР).
З 1980-х Тайвань поступово перейшов на демократичну систему з вільними виборами і гарантіями прав людини. Більшість жителів острова вважають себе споконвічними тайванцями і не бажають ставати частиною комуністичного Китаю.
У січні 2024 року на президентських виборах перемогу здобув віце-президент Демократичної прогресивної партії Лай Цінде. Він оголосив курс на подальше зближення Таваню зі США та іншими країнами Заходу.