Якщо Україна хоче отримати майже 700 млн євро в рамках Ukraine Facility, які поки не надійшли через невиконання певних умов, то потрібно вирішити ситуацію з добором суддів до Вищого антикорупційного суду та ухвалити нове законодавство про декларації доброчесності суддів. І шанс виконати все це 2026 року досить високий, пише у статті «Верховенство права: без стратегії, етики та гідності» експертка з судової реформи Лабораторії законодавчих ініціатив Каріна Асланян.
«У грудні в конкурсі до ВАКС і його Апеляційної палати завершено кваліфікаційний іспит. Його успішно склали 73 правники. Далі ВККС та Громадська рада міжнародних експертів перевірятимуть доброчесність кандидатів, а ті, хто успішно подолає цей етап, потраплять до рейтингу та визначатимуться з місцем роботи: перша чи друга інстанції ВАКС», – зазначає авторка.
За її словами, на черзі також стоїть конкурс до двох вищих адмінсудів – Спеціалізованого окружного адміністративного суду (СОАС) та Спеціалізованого апеляційного адміністративного суду (СААС). Минулого року Вища кваліфікаційна комісія суддів змогла лише зібрати документи щодо потенційних кандидатів у ці суди. Запустити ж сам конкурс поки не вдалося, бо Верховна Рада понад рік ухвалювала необхідні для цього закони. Кандидатів до цих судів виявилося 268. Хоча всього надійшло 356 заяв, адже дехто бере участь у конкурсах щодо заповнення вакансій в обох судах.
«Це прогрес, якого Україна очікує вже три роки: СОАС та СААС розглядатимуть «політичну» частину справ ліквідованого ще в грудні 2022 року ОАСК. Тож цілком зрозуміло, чому політична влада не прагне швидко запустити роботу цих судів», – додає Асланян.
Загалом за її словами, на початку 2026 року в Україні працюють 4794 судді. Це на 208 суддів менше ніж було у січні минулого року. Тобто Вища рада правосуддя та Вища кваліфікаційна комісія суддів працюють «на повну потужність», а суддів стає все менше. Якщо говорити про кількість незаповнених посад, то ситуація така:
- перша інстанція – 1399 вакансій;
- апеляційна інстанція – 725 вакансій;
- вищі спеціалізовані суди – 80 вакансій;
- Верховний суд, конкурс до якого теж на часі – 50 вакансій.
У випадку з апеляційними судами, то ті судді, що прийшли туди з адвокатури й науки, вже півтора місяця працюють без присяги. Тобто вони зараховані до штатів судів, отримують заробітну плату, проходять навчання, проте не можуть здійснювати правосуддя. Офіс президента публічно не говорить про терміни прийняття присяги такими суддями. Останні ж цих дат не знають, але кажуть, що присяги будуть «не раніше березня».
«Тож маємо цікаву історію: Україна відзвітувала перед ЄС про закриття певного гештальту з призначення суддів за новими правилами (як того вимагає Ukraine Facility), а судді до виконання обов’язків так і не приступили. На жаль, у цьому й полягає нескінченний парадокс судової реформи, про який ми в Лабораторії законодавчих ініціатив писали вже не раз: робимо крок уперед, а два — назад, чи крок уперед — і стоїмо на місці», – додає Асланян.
Як приклад вона наводить ситуацію з Конституційним судом, куди президент призначив двох суддів, а ВРУ, навпаки, провалила голосування ще за двох. А Дорадча група провалила третій конкурс поспіль за квотою з’їзду суддів, не знаходячи вже майже два роки жодного гідного кандидата.
«Можна, з одного боку, звинувачувати кандидатів, як це роблять деякі громадські організації, або ж критично подивитися на правила проведення конкурсу й визнати, що певні вимоги — надмірні. Що саме варто змінити, детально розбирали ще рік тому, але хура й досі там», – підсумовує авторка.
За словами Асланян, головні судові інституції в Україні не мають стратегій реформування. Мова йде про Верховний суд, Вищу кваліфікаційну комісію суддів України, Вищу раду правосуддя. Навіть, якщо ці інституції добре виконують свої функції (хоча це далеко не завжди так), то це не призводить до суттєвих позитивних змін.
Зокрема, через відсутність стратегії у ВККС виникло непріоритетне заповнення вакансій у господарських апеляційних судах, а через відсутність стратегічного бачення розвитку Верховного суду в Пленуму цього суду виникла криза кадрів під час обрання голів касаційних судів.