Світлана Тихановська в інтерв’ю РБК-Україна про загрозу з Білорусі, Лукашенка та війну

Лідерка демократичних сил Білорусі Світлана Тихановська (фото: Getty Images)

Україна раптово перестала ігнорувати білоруську опозицію та її лідера – Світлану Тихановську.

Про причини такого повороту, військового злочинця Лукашенка та його залежність від Путіна, ядерну зброю та "Орєшнік" в Білорусі і перспективи повалення режиму – читайте в інтерв'ю Тихановської для РБК-Україна. 

Читайте також: Москва використовує Білорусь для шантажу Європи і атак по Україні – Зеленський

Головне:

• Про роль Білорусі у війні: За Лукашенка країна перетворилася на російську військову платформу.
• Про відповідальність Лукашенка: У Міжнародному кримінальному суді розглядають дві справи проти нього.
• Про торг політв’язнями: Лукашенко звільняє ув’язнених, намагаючись домогтися послаблення санкцій Заходу.
• Про залежність від Москви: Режим у Мінську тримається на політичній, економічній і військовій підтримці Росії.
• Про ризики “великої угоди”: Домовленості без урахування Білорусі можуть закріпити контроль Кремля над країною.

Пов’язані з Білоруссю новини досить рідко потрапляють в український медіа-простір. І переважно вони стосуються допомоги, яку режим Лукашенка надає Росії в її агресії проти України.

Але й співвпраці з білоруськими опозиційними, демократичними силами Україна донедавна майже не приділяла уваги. Однак наприкінці січня у білоруській політиці Києва стався поворот. Під час візиту до Вільнюса 25 січня президент Володимир Зеленський присвятив багато часу білоруському питанню у своєму виступі.

А також провів першу повноцінну зустріч зі Світланою Тихановською – лідеркою білоруських демократичних сил, котра також позиціонує себе як обраний президент (president-elect) Білорусі, і в такому статусі сприймається багатьма країнами Заходу.

Зеленський також запросив Тихановську відвідати Київ. Як розповіла вона РБК-Україна, візит може відбутись наприкінці цього чи на початку наступного місяця.

Розмова з Тихановською відбувається в час, коли білоруський диктатор Лукашенко (а режим в Білорусі станом на 2026 рік справді деградував до відвертого тоталітаризму) робить кроки по виходу з міжнародної ізоляції. Насамперед користуючись, м’яко кажучи, специфічним підходом адміністрації Дональда Трампа до міжнародного права та демократичних цінностей.

Спецпредставник Трампа по Білорусі проводить зустрічі з Лукашенко, знімаються окремі санкції США проти офіційного Мінська – за це режим “розплачується” звільненням частини політичних в’язнів.

“У цій ситуації дуже важливо не втрачати ясності. Лукашенко не звільняє людей з в’язниці з гуманітарних міркувань. Це не зміна політики Лукашенка. Він використовує політичних в’язнів як заручників, а натомість намагається пом’якшити санкції”, – пояснює Тихановська.

У розмові з РБК-Україна вона постійно наголошує на тому, що Лукашенко є співучасником російської агресії проти України, і за це також має понести зокрема кримінальну відповідальність на міжнародному рівні. Цього покарання для диктатора Тихановська також прагне добитись у співпраці з Україною.

Прикметно, що вона також проводить чітку межу між білоруськими та російськими опозиційними силами (тоді як не лише в Україні, а на Заході білоруську та російську опозицію часто зсипають в один кошик).

“По-перше, нашою червоною лінією завжди була ідея, що білоруси – це не режим, і білоруси – це не росіяни. Ми інші, у нас немає імперських амбіцій, і більшість білорусів виступає проти війни”, – каже вона.

– Давайте почнемо з вашої останньої зустрічі з Володимиром Зеленським. Чи відчуваєте ви, що, можливо, були втрачені можливості? Адже це перша така зустріч з 2020 року, з часу ваших протестів у Білорусі, з 2022 року, часу повномасштабного вторгнення Росії. І чому, на вашу думку, Україна вирішила розпочати цю так звану “нову білоруську політику”? Що або хто може стояти за цим?

– Зустріч із президентом Зеленським була для мене надзвичайно важливою протягом усього цього часу. І ця зустріч показала, що Україна дуже чітко розрізняє режим Лукашенка та білоруський народ.

Я вважаю, що це є основою нової політики України щодо Білорусі. Наша зустріч була дуже сильним і чітким сигналом, і я думаю, що цей сигнал був почутий і в Білорусі.

Тихановська – про те, як пов’язані Україна та Білорусь (джерело: РБК-Україна)

І ми маємо розуміти, що долі Білорусі та України глибоко пов’язані між собою. Ми виходимо з принципу, що не буде вільної Білорусі без вільної України, так само як і не буде безпечної України без вільної Білорусі.

І доки Білорусь залишається під контролем Лукашенка, вона завжди буде становити загрозу для України і для всього регіону.

Я не думаю, що були втрачені якісь можливості, хоча для нас завжди було дуже важливо чути голос України, і я завжди говорила, що ми не повинні погіршувати ситуацію.

З мого боку, я не “пушила” жодних зустрічей чи офіційних відносин, тому що Україна була зосереджена на війні, і нашим завданням було з’ясувати, як ми можемо допомогти Україні протягом цього часу.

Я хочу сказати кілька слів про те, що ми обговорювали з президентом Зеленським.

По-перше, про те, що ми можемо зробити разом. Я, звичайно, подякувала йому за його принципову і тверду позицію, за його лідерство. Хочу сказати, що білоруський народ надихає президент Зеленський і, звичайно, мужність українського народу.

Ми очікуємо, що найближчим часом Київ призначить спеціального посланця по Білорусі, який буде працювати з демократичними силами.

Є багато питань, які потрібно вирішити щодо білоруського народу: гуманітарні питання, статус ветеранів, військовополонених і білоруської діаспори. Також важливо мати спільну інформаційну політику, політику санкцій.

І для мене дуже важливо було почути, що ми, білоруси, що ще ми можемо зробити для України. Адже у нас немає держави, і ми, народ, також зараз перебуваємо у скрутному становищі, оскільки Лукашенко зараз в Білорусі. Але ми хочемо показати, що у нас немає мільйонів, ми не можемо надати зброю, але як солідарність може працювати зараз.

Президент Зеленський запросив мене відвідати Київ, і я сподіваюся, що результатом буде започаткування стратегічних консультацій між демократичними силами Білорусі та України, тому що ситуація в регіоні буде змінюватись.

Я переконана, що в інтересах України, щоб Білорусь була вільною, демократичною державою без Лукашенка і Путіна.

– Коли саме може відбутися цей візит, про який ви згадали – у найближчі тижні чи місяці?

– Зараз ми обговорюємо це з українською стороною, сподіваюся, що це буде в лютому або березні. Можливо, наприкінці лютого – на початку березня.

– Чи обговорювали ви з президентом України перспективи міжнародного кримінального переслідування диктатора Лукашенка за всі ті численні злочини, які він скоїв проти свого народу і проти народу України?

– Наразі в Міжнародному кримінальному суді розглядаються дві справи проти Лукашенка.

Перша – за злочини проти людяності, а також за співучасть у депортації українських дітей.

Поки Лукашенко при владі в Білорусі, Україна завжди буде під загрозою (джерело: РБК-Україна)

І я вважаю, що Лукашенко та його спільники повинні бути притягнуті до відповідальності як за ці злочини проти білоруського народу, так і за військові злочини. І я сподіваюся, що за підтримки України ми зможемо притягнути Лукашенка до відповідальності.

Ми маємо всі докази співучасті Лукашенка в цих справах і вже передаємо їх українській стороні.

Про торги Лукашенка з американцями

– Останнім часом відносини між Мінськом і Вашингтоном стали дуже активними. Деякі санкції були частково скасовані. Зі свого боку, диктатор звільнив деяких політичних в’язнів. Як ви загалом оцінюєте цей процес? Яка, на вашу думку, може бути мета Вашингтона , і яку довгострокову мету може переслідувати сам Лукашенко?

– Для нас, білорусів, для мене особисто американський трек – це, перш за все, гуманітарний трек. Кожне звільнення політичного в’язня – це врятоване людське життя. Мати, яка повертається до своїх дітей, – це людина, яка виходить з тортур, холоду та ізоляції.

Звичайно, я хочу подякувати адміністрації президента Трампа, особливо спеціальному посланнику Джону Коулу, за звільнення наших людей.

За останній рік було звільнено сотні людей, це теж результат тиску. Без санкцій, без міжнародного тиску це було б неможливо.

Я також хотіла би подякувати Україні, яка прийняла останню групу людей. Це було несподівано для всіх нас, але ви дуже швидко організувалися, і я вам дуже вдячна.

У цій ситуації дуже важливо не втрачати ясності. Лукашенко не звільняє людей з в’язниці з гуманітарних міркувань. Це не зміна політики Лукашенка. Він використовує політичних в’язнів як заручників, а натомість намагається пом’якшити санкції.

Тому ми маємо вимагати не лише звільнення в’язнів, а й повного припинення репресій. Так, США в обмін на звільнення в’язнів скасували частину санкцій щодо білоруського вугілля та калійних добрив. Ці санкції були введені за порушення прав людини.

Але більшість санкцій були введені через війну. І ці санкції не можуть бути скасовані. Тому що їх скасування, перш за все, може створити лазівку для Росії.

І ми закликаємо наших партнерів, особливо Європейський Союз, зберегти сильні санкції, не послаблювати їх, поки Білорусь не продемонструє реальних змін.

Європейські санкції у випадку Білорусі набагато сильніші та значніші, ніж американські.

Однак якщо між Вашингтоном і режимом відбудеться будь-яке спілкування, існує ризик легітимізації Лукашенка. Через контакти з американською адміністрацією він намагається здобути легітимність, визнання і уникнути відповідальності за ці зловживання. А цього не можна допустити.

І завжди треба пам’ятати, що Лукашенко – самопроголошений диктатор, міжнародний злочинець, і його легітимізація не може бути дозволена.

Читайте також: Режим StandBy. Чим в Україні живуть білоруси, які втекли від Лукашенка

– Наскільки мені відомо, в білоруській емігрантській спільноті точаться дискусії про те, чи повинна Європа також розпочати, хоча б у обмеженому обсязі, діалог з Лукашенком. Хтось каже, що можливо, варто його почати, хоча би заради звільнення людей. Хтось каже, що його і надалі треба тривати в абсолютній ізоляції. Яка ваша думка?

– Санкції – це інструмент, ізоляція – це інструмент. Ці інструменти потрібно використовувати дуже розумно.

І, звичайно, повертаючись знову до американського треку, американських санкцій, американського тиску – йдеться про життя людей, про звільнення людей. А європейські санкції спрямовані на звільнення самої країни, на такі безпосередні внутрішні зміни в країні.

Тому що репресії тривають: на кожну звільнену людину припадає п’ять заарештованих – де ж тут якесь припинення репресій?..

Тому, звичайно, в цей момент, коли Лукашенко відчуває себе дуже слабким, коли він розуміє, що війна може закінчитися дуже скоро – я наполягаю, що вона закінчиться перемогою України – можуть знову звернути увагу на Білорусь, і це дуже важко і болісно для нього. І він усвідомлює, що є військовим злочинцем.

І, звичайно, він хоче вийти з цього. Але ні, ми повинні довести нашу справу до кінця, і тому ця карта, яка є в наших руках і була розіграна, набагато сильніша у випадку з Білоруссю, ніж американська. Будь ласка, ми просимо наших партнерів розіграти цю карту до кінця.

І, звичайно, ми вдячні Україні за підтримку всіх цих заходів і всіх санкцій проти режиму Лукашенка.

Бо я розумію, що український народ уже усвідомив, що Лукашенко є вашим ворогом, Лукашенко недоговороздатний, він буде служити інтересам Росії, а не інтересам України та Білорусі.

Режим Лукашенка зберігається лише завдяки підтримці Москви (джерело: РБК-Україна)

Послухайте, за Лукашенка Білорусь фактично перетворилася на російську військову платформу.

Ми всі знаємо, що з нашої території були завдані удари по Україні, що тут знаходяться російські війська, що проводяться спільні навчання, що розгортається озброєння, в тому числі так званий “Орєшнік”, ядерна зброя. І буквально вчора (інтерв’ю було записане 4 лютого, – ред.) російські дрони пролетіли над територією Білорусі і бомбили українські міста.

Понад 300 державних підприємств зараз виробляють товари для російської військової машини. З окупованих територій викрадаються українські діти, і це роблять люди, наближені до Лукашенка.

Тому очевидно, що те, що робить Лукашенко, не відповідає інтересам Білорусі та білоруського народу, який виступає проти Росії, проти цієї війни і за Україну, ітому вже з цього очевидно, що Лукашенко служить Росії і що його цікавить тільки перемога Путіна.

Щоб потім він міг сказати: “Ну, я завжди був з тобою, братуха мій”. І, звичайно, він залежний – якби не політична та економічна підтримка протягом останніх двадцяти років, Лукашенко не втримався б.

І тому, коли я чую такі розмови, що давайте якось відокремимо Лукашенка від Путіна, допоможемо Лукашенку врятуватись – то наше завдання не в тому, щоб врятувати Лукашенка від Путіна. Наше завдання – врятувати нашу країну від Лукашенка і від Путіна.

Про роль Білорусі в російській агресії проти України

– За останній час можна сказати, що роль Білорусі у наданні практичної допомоги росіянам в їхній агресії проти України стала більшою, ніж рік-два-три тому?

– Зараз вони виробляють обладнання для російської військової машини, яке потім використовується для вбивства наших українських сусідів. Це не зменшується, це може змінювати форму, ІПСО проводяться, той же “Орєшнік” чи ядерна зброя.

Ми не маємо доказів, що ця зброя вже є в Білорусі, але вона завжди є в регіоні. Вони провокують і хочуть здаватися сильнішими. Вони хочуть, щоб Європа приділяла більше уваги власній безпеці, а не, наприклад, допомозі Україні.

Це також гібридна атака і гібридна війна, і Лукашенко є співучасником.

Тому, якщо хтось каже, що Лукашенко не винен або що він не може бути настільки поганим, повірте мені, все погане, що Лукашенко міг зробити Україні, він уже зробив і продовжуватиме робити.

А щодо твердження, що білоруські війська не ввійшли в Україну – то це не завдяки Лукашенку, а завдяки білоруській громадськості, яка категорично засуджує цю війну.

Крім того, зауважимо, що мінський режим продовжує гібридну атаку проти Польщі, Литви та Латвії, захоплення літака (йдеться про примусову посадку літака Ryanair з Романом Протасевичем на борту в 2021 році, – ред.), міграційні атаки – це тільки початок.

Читайте також: Прикидався опозиціонером? Лукашенко вигадав шпигунську легенду про Протасевича

Доки Лукашенко служить Росії, не буде безпеки в Україні та для наших західних друзів.

Чи зможете Лукашенко “пропетляти”

– Чи бачите ви ризик, що білоруський диктатор може якось спробувати “пропетляти” в контексті поточних мирних переговорів, в рамках якоїсь можливої “великої угоди” між США, Росією, Європою та Україною? І, можливо, навіть спробує домовитися про щось, наприклад, про транзит білоруського калію через українську логістику?

– Перше, що спадає на думку, – це те, наскільки високий ризик, що він опиниться в цій каламутній ситуації, бо в каламутній воді він може спробувати ще раз щось привласнити собі особисто.

Як я вже казала, сьогодні Лукашенко повністю залежить від Кремля – політично, економічно і військово. І без російських грошей, безпеки та прикриття він не протримався б у 2020 році.

А його простір для маневру дуже обмежений. Єдине, що він ще може контролювати – це внутрішні репресії в країні.

Звичайно, зараз він намагається продати себе як корисного посередника.

– “Майстра геополітики”.

– Абсолютно, як якийсь стабілізуючий фактор. Навіть як “миротворець”. Але ми всі розуміємо, що він є загрозою як для України, так і для Білорусі.

І тому, звичайно, він намагатиметься викрутитися, як ви кажете. Можливо, він навіть захоче публічно відмежувати свій маленький човен від великого російського корабля: “Мене тут поряд не було”.

Але це його відповідальність. Він – військовий злочинець. І ми маємо розуміти, що мусимо зробити все, щоб він не уникнув цієї відповідальності.

А перемир’я може відкрити для нас один із можливих сценаріїв або, навпаки, заморозити статус-кво і російський контроль над Білоруссю. І Білорусь просто стане втішним призом для Путіна, чого ми не можемо допустити.

– Ви маєте на увазі, що в рамках цієї “великої угоди”, чи то в офіційних, чи то в неофіційних домовленостях, має якимось чином згадуватись Білорусь?

– Звичайно, і про це теж, тому що коли ми консультуємося з нашими іноземними партнерами – без яких, природно, ситуацію в Білорусі буде дуже важко виправити – ми наголошуємо, що Білорусь є частиною більшої картини, і що, якщо ви говорите про Україну, про перемогу України, ви повинні включити Білорусь у цю перемогу.

Бо якщо ви думаєте, що ми можемо вирішити українське питання зараз, а потім, якщо це не вийде, просто повернутися до Білорусі, то це не спрацює.

У цей самий момент Лукашенко віддає Білорусь Росії – він уже наполовину це зробив – і тоді буде надзвичайно складно це змінити.

Тому і Україна, і Білорусь повинні вирішувати це питання разом. Бо, повертаючись ще раз до моєї тези, без демократичної Білорусі не буде безпеки ні для України, ні для наших західних партнерів.

Росія завжди буде там панувати, чи то Лукашенко, чи хтось інший, кого він обере своїм наступником, вони будуть служити Росії, а не білоруським інтересам.

А ми завжди будемо занурені у внутрішню політичну кризу, а наші сусіди будуть під постійним тиском.

– На даний момент, на початку 2026 року, які потенційні шляхи повалення режиму Лукашенка ви бачите, зі стандартного переліку: двірцевий переворот, народне повстання, якась форма зовнішнього втручання? Чи все разом? Реалістичні способи, не зі світу фантазій.

– В Білорусі може бути багато різних сценаріїв. До чого ми б хотіли привести ситуацію в Білорусі – це свого роду круглий стіл з представниками режиму.

Не з Лукашенком. Лукашенко – безнадійний випадок, він у руках Путіна.

Але з чиновниками, технократами, які також хочуть свободи для Білорусі. Через наших американських партнерів ми передали нашу пропозицію організувати такий круглий стіл на будь-якому рівні. Щоб ми могли мати американців як посередників, білорусів і когось із режиму.

І поки що ця пропозиція не була прийнята режимом Лукашенка, бо для них вона може здатися занадто мілкуватою.

Чого вони хочуть досягти, чого хоче Лукашенко? Це переговори з Європою. Переговори зі США. Оминаючи народ.

А наше завдання – забезпечити, щоб народ був суб’єктом. Щоб влада не топтала нас, не давила нас, а розмовляла з нами.

Тому я хотіла би бачити мирні зміни в Білорусі через вибори. Через президентські вибори. Цей імпульс ми оголосили в 2020 році.

Як це буде? Буде переворот, буде якесь військове повстання? Ніхто не знає.

Тому ми намагаємося говорити з чиновниками, через ЗМІ, через певні соцмережі. Наші українські партнери кажуть, що єдине, в чому ми сходимося – це незалежність країни.

Чиновники також розуміють, що ми не можемо втратити наш суверенітет. Лукашенко штовхає нашу країну саме до втрати суверенітету.

Лукашенко сподівається отримати свій виграш від перемоги Путіна в Україні (джерело: РБК-Україна)

Наша мета — послабити режим Лукашенка, його сім’ю та олігархів і зміцнити білоруський народ.

У певний критичний момент, коли навіть люди, близькі до Лукашенка, усвідомлять, що він нічого не може зробити, що він уже такий кволий, тоді вони можуть підштовхнути режим сісти за стіл переговорів з народом, через посередників.

Але так само, зміни в Білорусі можуть бути пов’язані із закінченням війни. Я сказала президенту Зеленському, що ви є лідером у нашому регіоні. Ми хочемо донести наше бачення спільної стратегії з Україною, щоб коли війна закінчиться вашою перемогою, ви також стали голосом народу Білорусі.

Ви сильні, ви відвоювали свою країну. Ми сподіваємося, що, коли настане час, ми теж зможемо відвоювати свою. І контексти в наших країнах різні.

Але, звичайно, сильний голос України в Білорусі був би для нас дуже важливим. І наші європейські партнери також бачать Україну під керівництвом пана Зеленського як лідера після війни, звичайно, і разом ми представляли б сильний регіон, який не живе і не працює з Росією.

– Ви можете уявити собі найгірший сценарій, коли Лукашенко знову стане рукоподаваним в Європі? Я думаю, ви пам’ятаєте, як у 2015 році йому пощастило з переговорами в Мінську про Донбас – лідери Франції та Німеччини приїхали до нього, і є безліч відео, на яких він буквально сяє від радості. Після всього, що він зробив, після всіх репресій, йому знову тиснуть руку. Це може повторитися?

– Лукашенку вдавалося таке кілька разів. Чи не на кожних виборах люди виходили на вулиці з протестами, їх ув’язнювали, а потім їх “викуповували”. І нібито все забувалося.

А тепер виросло покоління, яке каже: “Досить! Давайте перестанемо ходити по колу”. І тому я так вдячна білоруському народу, що протягом останніх п’яти років він не здавався.

За п’ять років нам вдалося створити альтернативні інститути управління. Ми формалізували наші відносини зі США, ЄС, Канадою та Великою Британією.

Таким чином, ми здобули дуже сильних союзників. І тепер політичні лідери прислухаються до нас. Вони перебувають у постійному контакті, вони дуже тісно співпрацюють.

Тому я, наприклад, не бачу, щоб Лукашенко знову став рукоподаваним. Ми розуміємо, що можуть бути якісь переговори на робочому рівні режиму, оскільки вони ведуть переговори про звільнення людей.

Але я не можу уявити, щоб президент Зеленський потиснув руку Лукашенку.

Так само як і іноземні лідери, які знають, що Лукашенко зробив зі своїм народом і з Україною.

Про завдання демократичних сил Білорусі

– Як би ви найкоротше описали головну функцію і головне завдання білоруських демократичних сил – вашого офісу, в якій мірі воно є символічним, а в якій – практичним?

– Білоруський демократичний рух – це не тільки ті люди, які виїхали. Люди в Білорусі теж є його частиною. Це демократичний рух, хоча, звичайно, в країні мало що можна зробити, і люди перебувають у стані очікування і протести зараз просто неможливі.

Кожен день у Білорусі тривають арешти, репресії не послабилися, вони просто стали менш помітними, тому що режим їх приховує, і ми навіть не знаємо точної кількості політичних в’язнів.

А зараз опір можливий лише в підпіллі, у формі солідарності, взаємодопомоги та підтримання зв’язку – наприклад, розмова білоруською мовою в громадських місцях сама по собі є формою протесту.

– Чи правда, що якщо людина розмовляє публічно білоруською мовою, навіть не на політичну тему, а просто про повсякденні речі, це може бути приводом якщо не для арешту, то як мінімум для інтересу з боку поліції і можливих проблем?

– Так, це абсолютна правда, що людей репресують за їхню мову, і мова стала, так би мовити, інструментом опору.

Люди мусять ховатися, збиратися, співати білоруські пісні, читати білоруську поезію. Багато книг білоруською мовою заборонені в Білорусі, нашу історію переписують, щоб стерти все, що пов’язано з Європою, і підкреслити те, що пов’язано з Росією.

Так, це ідея знищення національної ідентичності.

Вас, можливо, не посадять до в’язниці, як ви кажете, але вас відвезуть до КДБ на допит і затягнуть туди всю вашу родину. Це дуже реалістично.

Отже, щодо нашого спротиву за кордоном. Ми, звичайно, можемо робити більше таких видимих речей. У нас є всі необхідні інституції.

Це офіс Світлани Тихановської, як офіс президента, і там є Кабінет. Це прото-уряд, а Координаційна рада – це прото-парламент, до якого людей обирають голосуванням.

У нас є сотні організацій, ініціатив та політичних партій, які співпрацюють між собою, і у вигнанні, і навіть в Білорусі. У нас є волонтери, добровольці, які захищають Україну, свої дипломатичні місії. Іншими словами, у нас вже є альтернативна інфраструктура.

Так, у нас немає власної держави, немає території. Диктатори захопили її , але у нас є найцінніше – люди. Люди, які вірять у зміни і продовжують боротьбу.

У нас немає уряду, але у нас є вплив. І іноземні уряди працюють з нами, як з представниками білоруського суспільства.

А в нашому випадку є тільки два варіанти. Або ви визнаєте злочинний режим Лукашенка, або ви визнаєте демократичні сили. І багато країн призупинили свою роботу з Мінськом і направили своїх спеціальних представників для роботи з демократичними силами.

Ми, як я вже сказала, ведемо діалог зі США, ЄС, контактна група з Радою Європи. Все це надає нам легітимності та впливу.

– Рік тому Лукашенко організував чергові фейкові “вибори”, які нічого спільного з виборами не мали. Чи правильно я розумію, що до того часу, поки в Білорусі не будуть проведені справжні, нормальні, демократичні та чесні вибори, ви будете залишатися в статусі обраного президента (president-elect) і лідера демократичних сил Білорусі?

– Ситуація склалася так, що ми не маємо можливості провести будь-які вибори.

Зараз ми випробовуємо нові інструменти голосування до Координаційної ради. Це онлайн-вибори. Звісно, багато людей не можуть взяти в них участь, особливо ті, хто з Білорусі. Тому що там, щоб все виглядало прозоро, потрібно вказати всі дані свого паспорта. Не всі готові це робити.

Адже якщо хтось захоче їх викласти, або в системі трапиться збій, це може призвести до тюремного ув’язнення.

Я хочу сказати всім тим людям, або КДБістам, які кажуть: “Ну, минуло вже п’ять років від того, обрали Тихановську, треба щось робити”.

Тихановська — це інструмент. Моя посада – це не про владу, а про відповідальність.

Я взяла на себе відповідальність. Я змогла разом з білоруським народом побудувати цю інфраструктуру, цю інституцію, яку ми маємо. І ми всі – це цеглини в одній стіні.

Тому я не бачу в білоруській спільноті нікого, хто міг би заперечити той факт, що Тихановська є обраним президентом, що вона має мандат, наданий їй білоруським народом, і що її легітимність, як я вже зазначала, полягає в нашій співпраці з міжнародними урядами та у визнанні її міжнародними урядами.

Тому я кажу людям: якщо вам не подобається Тихановська, давайте працювати разом, щоб президентські вибори відбулися відкрито і якомога швидше.

– Нещодавні заяви політв’язня Марії Колєснікової, минулоріч звільненої з-за грат, мали певний розголос в українських соцмережах, а це не так часто буває з білоруськими політиками. Як ви ставитесь до її слів про те, що санкції шкодять не Лукашенку, а простим білорусам?

– Я можу уявити, що такі аргументи можуть висуватися, можливо, без повного розуміння того, як працюють санкції, чому вони були введені, і що це не є проблемою, наприклад, Євросоюзу – що вони не хочуть знімати санкції.

Санкції введені за війну, і поки війна триває, а Лукашенко там співучасник, то жодної мови про зняття санкцій не може бути.

Я розумію Машу, я розумію кожного політичного в’язня, хто просуває таку риторику, бо вони щойно вийшли з в’язниці, вони добре пам’ятають, як катують людей у в’язницях, і їм здається, що якщо санкції коли-небудь скасують, Лукашенко так радісно випустить людей, відкриє двері в’язниць і звільнить всіх. Але цього не станеться.

Тому добре, що такі слова викликають суспільну дискусію. Навіть через ці дискусії ми можемо оцінити середню реакцію, чи боляче це для людей.

Вжиток білорусами своєї рідної мови може загрожувати проблемами з владою (джерело: РБК-Україна)

І, звичайно, я бачу, що ці заяви, ці наративи не є мейнстрімом серед білорусів. Тому нам і нашим іноземним партнерам зрозуміло, що ці ігри Лукашенка з викупом людей, в це не треба грати.

Є американський трек, який працює над звільненням людей, а щоб запобігти потраплянню до в’язниці ще більшої кількості людей, потрібні також європейські санкції.

Щоб ці зміни, про які ми говоримо, вони повинні бути незворотними.

Все вже проговорено: випускають п’ятьох людей, а саджають десять.

Наприклад, якби зняли санкції, людей випустили, а замість них, вони б посадили би ще пару тисяч, а інструментів для звільнення наступних людей не залишилося б.

Ми розмовляємо з Машею, з Віктором Бабарико (екс-кандидат у президенти Білорусі, колишній політв’язень, минулоріч випущений на свободу, – ред.) зустрічалися, обговорюємо, як це працює в реальному житті, а не на якихось картинках, намальованих режимом.

Читайте також: Росія де-факто анексувала Білорусь: аналітики розкрили план Москви щодо нападу на НАТО

Про відносини з російською опозицією

– Чи маєте ви якісь контакти з російською політичною опозицією або емігрантською спільнотою? Як ви ставитеся до того, що на різних міжнародних платформах вас іноді намагаються посадити поруч із ними? І до того, що багато російських опозиціонерів ніяк не можуть сформулювати свою позицію щодо Криму, чи виступають проти поставок Україні західної зброї?

– По-перше, нашою червоною лінією завжди була ідея, що білоруси – це не режим, і білоруси – це не росіяни.

А щодо білоруського демократичного руху і російської опозиції, звичайно, їх теж не можна прирівнювати, тому що ми перебуваємо в дуже різних контекстах.

Хочу нагадати, що я виграла президентські вибори, що дає нам міжнародну і внутрішню легітимність, і що ми сформували альтернативні інститути влади. Ми маємо єдність. Звісно, у нас можуть бути розбіжності, тактика може відрізнятися, але ми маємо одну мету – вільну, демократичну, європейську Білорусь.

І тут, звичайно, дуже важливо пояснити нашим іноземним партнерам, перш за все, цю різноманітність контекстів. І необхідно пояснити, що ми не так багато спілкуємося чи співпрацюємо з російською опозицією, а коли це робимо, то нашим головним критерієм є їхня позиція щодо російської агресії та імперіалізму.

Ми готові розмовляти з тими, хто однозначно засуджує агресію, визнає суб’єктність Білорусі та України і, ви знаєте, не сумує по такому “доброму імперському минулому”.

Я б не сказала, що у нас є особлива співпраця, і мені не дуже подобається, коли нас з рускімі кладуть в один кошик.

Ми інші, у нас немає імперських амбіцій, і більшість білорусів виступає проти війни.

І ми не будуємо стратегію навколо якоїсь реформи Росії, і не маємо ілюзій, що Білорусь буде звільнена якоюсь доброзичливою Росією.

Ми працюємо для Білорусі, з білоруським народом і з нашими партнерами. І ця позиція не стосується лише емоцій чи відчуттів. Вона стосується, перш за все, відповідальності перед майбутнім і незалежною та суверенною Білоруссю.

Питання – Відповідь (FAQ)

– Чому Україна розпочала “нову політику” щодо Білорусі та контакти з опозицією?

Київ остаточно розділив режим Лукашенка та народ Білорусі. Із Зеленським домовилися про призначення спецпосланця України та стратегічну співпрацю, адже без вільної Білорусі не буде безпечної України.

– Навіщо Лукашенко звільнює політв’язнів та намагається домовитись зі США?

Це не зміна курсу, а торгівля заручниками. Диктатор намагається виміняти життя людей на зняття санкцій та легітимізацію з боку адміністрації Трампа. Європа не має піддаватися на шантаж, доки репресії не припиняться повністю.

– Якою є роль Білорусі у агресії РФ проти України на початку 2026 року?

Білоруський режим став повноцінним тилом РФ: понад 300 заводів працюють на російський ОПК. Розміщення ядерної зброї та “Орєшніка” – це гібридний шантаж Європи. Лукашенко є прямим співучасником агресії, і ми передаємо Україні докази його злочинів.

– Чи існує загроза, що Білорусь стане “втішним призом” для Путіна під час мирних переговорів?

Це величезний ризик. Питання Білорусі має бути частиною “великої угоди”. Якщо залишити її під контролем Кремля, статус-кво буде заморожено, і Росія збереже плацдарм для нових атак у майбутньому.

– У чому різниця між білоруською та російською опозицією?

“Червона лінія” білоруських демократичних сил: білоруси – це не росіяни. Співпраця можлива з тими російськими опозиціонерами, хто однозначно засуджує агресію проти України і не має імперських амбіцій. Білоруські демсили не планують реформувати Росію, їх мета – виключно незалежна європейська Білорусь.