Спосіб управління в Україні – Олександр Роднянський-молодший критикує його
На думку Роднянського-молодшого, Україна повинна змінити спосіб управління.
Сьогоднішні заголовки новин присвячені переважно американо-російському мирному плану, який може призвести до контрольованої капітуляції України. Це досить небезпечно. Не менш тривожним є стан уряду, який, як очікується, підпише цей план.
Протягом останніх двох тижнів українці переживають шок від жахливих подробиць величезного корупційного скандалу. Але справа “Енергоатому”, схема відкатів на 100 мільйонів доларів у державній атомній енергетичній компанії, — це не просто черговий епізод військової корупції.
Вона стала випробуванням для українського керівництва: чи здатне воно реформувати систему, яку воно створило, чи ця система перетворилася на один із найцінніших активів Кремля, зазначає Олександр Роднянський-молодший, колишній радник президента України Володимира Зеленського з економічних питань (з 2019 по 2024 рік) у статті для The Economist.
Оскільки розслідування тривало 15 місяців, антикорупційні органи України виявили, що посередники нібито знімали 10-15% з контрактів “Енергоатому”, в тому числі тих, що були призначені для захисту підстанцій від російських ракет. Слідчі заявили, що гроші надходили через мережу, пов’язану з Тімуром Міндічем, давнім діловим партнером Зеленського та співзасновником медіакомпанії “Квартал 95”, який покинув країну безпосередньо перед початком обшуків.
“Двоє міністрів були змушені піти у відставку. Вся наглядова рада “Енергоатому” була звільнена. На Міндіча та його партнера були накладені санкції. На папері система працює: детективи розслідують, прокурори висувають звинувачення, міністри йдуть у відставку; Брюссель заявляє, що він заспокоєний. Однак, якщо придивитися уважніше, вимальовується інша картина”, — додає Роднянський-молодший.
Це завдало б шкоди будь-коли, але зараз наслідки ще серйозніші. На відміну від багатьох прогнозів про швидкий крах, економіка Росії пристосувалася до війни. Кремль витрачає на оборону 7-8% ВВП і фінансує це за рахунок підвищених податків, перенаправлення доходів від нафти та угоди з населенням про “зброю замість масла”. Незалежні аналітики зараз оцінюють залишок бюджетних можливостей Росії в роках, а не місяцях
В Україні натомість близько третини ВВП йде на армію, а пенсії та базові послуги держава може виплачувати лише завдяки іноземній допомозі. Одночасно тихо розгортається криза мобілізації: з початку повномасштабного вторгнення прокурори відкрили понад 300 тисяч справ, пов’язаних з самовільним залишенням частини та дезертирством.
Саме в цю і без того нестабільну ситуацію вписується скандал навколо “Енергоатому”. Для європейських виборців це виглядає як класичний приклад корупції, і російським пропагандистам майже не потрібно нічого вигадувати.
“Проте безпосередня небезпека полягає не в тому, що Європа раптово відвернеться від України. Натомість вона полягає в тому, що підтримка стане повільнішою, скупішою та більш умовною саме тоді, коли Україна потребує передбачуваної, багаторічної програми для стабілізації фронту та економіки”, — вважає колишній радник Зеленського.
На думку Роднянського-молодшого, реакція Зеленського відображає неоднозначність цього моменту. У недавньому відеозверненні він нагадав українцям про їхню гідність і попередив, що країна стоїть перед одним із найскладніших виборів у своїй історії: прийняти певну версію американсько-російського проєкту мирного плану або ризикнути ізоляцією та суворішою зимою. Він також закликав політичну еліту припинити “срач”.
“Це звучало не так, як заява глави держави, який стикається із системною кризою, а скоріше як новий сезон сатиричного телесеріалу “Слуга народу”, в якому Зеленський знімався до того, як пішов у політику: лідер звертається до народу, обходячи дискредитовану владу, яку він, власне, і створив та захищав”, — переконаний Роднянський-молодший.
Колишній радник додає, що за цим стоїть ширша філософія управління. З 2019 року команда президента систематично персоніфікує владу. Кабінет міністрів розглядається менше як незалежний центр прийняття рішень і більше як адміністративне продовження офісу президента.
Вірність переважає над компетентністю. Інституційні ролі знецінено; ради та комісії заповнені друзями та “практиками”, які вимірюють успіх виживанням у скандалах, а не їх запобіганням.
“За всі мої роки в уряді мене ніколи не приймали за “практика”. Я був теоретиком. Підтекст був зрозумілий: нібито я некомпетентний для участі у трансформації України. Пам’ятаю, як один близький союзник президента сказав мені, що справжнім тестом для економічного “практика” є не макроекономіка, а здатність вижити у в’язниці, якщо доля відправить тебе туди. У цьому плані він і його оточення мали перевагу. Я мусив визнати, що моя докторська ступінь з економіки в Принстоні не охоплювала такого уроку”, — пише Роднянський-молодший.
Те, що відбудеться далі, може мати вирішальне значення в середньостроковій перспективі. Корупційні скандали, майже напевно, будуть продовжуватися, з’являтимуться нові записи, імена та відставки. Президент буде засуджувати звинувачення, усуне кількох непотрібних фігур, апелюватиме до національної гідності та звинувачуватиме своїх критиків у підриві єдності.
Прем’єрка Юлія Свириденко залишатиметься на посаді достатньо довго, щоб очолити “очищення”, хоча саме вона керувала формуванням наглядової ради ядерної компанії, будучи міністеркою економіки. Фактично президент доручив їй розслідувати власний інституційний проєкт, сподіваючись, що ніхто цього не помітить.
“Свириденко, яка очолила уряд у липні, поки майже не згадується — головним чином тому, що майже ніхто не знає, хто вона така. Ця анонімність — не недолік, а ключова риса призначення: прем’єрка настільки непомітна, щоб не конкурувати з президентом, і водночас достатньо “невидима”, щоб взяти на себе провину, не привертаючи уваги”, — вважає колишній радник.
Роднянський-молодший стверджує, що малоймовірно, що Зеленський добровільно змінить курс. Він і далі перекладатиме провину на підлеглих або сторонніх, стверджуючи, що будь-які розмови про політичні зміни лише допомагають Росії.
Чи може він обрати інший шлях? Лише якщо корупційний скандал разом із обтяжливим мирним планом поставить його перед вибором: особисто погодитися на дуже непопулярні умови або залишити посаду.
“Для партнерів України тепер делікатне питання вже не в тому, чи поширена корупція, а в тому, чи нинішнє керівництво ще є частиною рішення проблем, чи стало самою проблемою. Українські військові продовжують відтягувати час на фронті. Від того, чи використають цей час для реформування скомпрометованої системи, чи лише для продовження життя затяжного “політичного шоу”, залежатиме не лише якість майбутнього миру, а й те, хто підпише відповідні угоди”, — підсумував Роднянський-молодший.
Раніше в Politico писали, що Зеленський втратив довіру громадськості. Будучи при владі вже майже шість з половиною років, Зеленський довгий час лідирував у опитуваннях, завдяки своїй сміливості та надихаючому лідерству в умовах жорстокої війни з Росією. Однак останніми місяцями громадськість почала шукати нових лідерів на тлі зростаючого невдоволення його високоцентралізованим, ізольованим і, часом, авторитарним правлінням.
Українська корупція — це не випадковість, а наслідок чотирьох системних провалів, які винагороджують “своїх” і карають чесних. Що з цим робити — пояснює Андрій Длігач у статті “Мідас безсмертний. Чому українська корупція — це не просто жадібність, а наслідок системи”.