Спецтрибунал проти Росії – як працюватиме Нюрнберг для Путіна
У символічний для Європи день – 9 травня – у Львові озвучили спільний намір щодо Спеціального воєнного трибуналу проти російської агресії. Для цього під ратушею зібралися міністри закордонних справ різних європейських держав і на чолі з верховним представником ЄС із закордонних справ Каєю Каллас оголосили про створення Трибуналу.
Для України, яка вже три роки бореться за створення органу, що міг би ефективно засудити російське військово-політичне керівництво, цю подію справді можна назвати знаковою. Щоправда, російську “трійку” Трибунал, на жаль, дістати не зможе.
Три роки і три варіанти
Про створення воєнного трибуналу проти Росії Україна говорила з перших днів повномасштабного вторгнення. Уже тоді росіяни не дбали про точність своїх ракет і РСЗВ, тому активно обстрілювали цивільну інфраструктуру. Ще 26 лютого прем’єр-міністр України Денис Шмигаль заявив про те, що на російське керівництво чекає трибунал.
Після чого Україна подала позов до Міжнародного суду ООН у Гаазі. Паралельно з цим в ООН сформували комісію, яка стала вести розслідування воєнних злочинів. Фіксацією дій росіян також займаються прокурори Міжнародного кримінального суду.
Злочини фіксуються і розслідуються як українськими правоохоронцями, так і міжнародниками. Приміром, через скрупульозну роботу слідчих і переконання на дипломатичному треку Україні вдалося домогтися того, що МКС пред’явив Володимиру Путіну ордер про арешт за незаконну депортацію дітей. Але в площині створення трибуналу Київ постійно стикався з різними перешкодами.
Українська сторона хоче, щоб трибунал створювався на кшталт ad hoc (на вимогу, – ред.), тобто тільки для засудження військової агресії. Також він має бути міжнародним, бо чим більше країн визнало легітимність суду, тим більша вірогідність, що воєнні злочинці відповідатимуть за скоєне. Причому йшлося саме про трибунал, а не про розслідування злочинів у МКС, оскільки сам Міжнародний суд обмежений юрисдикцією Римського статуту, який Росія не ратифікувала.
“Тому ми вважаємо, що наш трибунал, Спеціальний трибунал з розслідування злочину агресії проти України, має бути трибуналом тільки для цього одного типу злочину. І тільки для ситуації в Україні. Ми не маємо наміру винаходити будь-який універсальний механізм або створювати будь-які альтернативні практики”, – сказав посол з особливих доручень МЗС України Антон Кориневич.
За підсумком обговорень до 2023 року дійшли до трьох варіантів – резолюція Генасамблеї ООН про створення Трибуналу і підписання міжнародного договору між ООН і Україною. Але на якомусь етапі стало очевидно, що у членів ООН не вистачає політичної волі, щоб більшістю голосів створити трибунал.
Другий варіант – широкоформатний міжнародний договір і декларацією з підписанням якого виходить Україна. Це дуже схоже на модель Нюрнберга, коли країна підписує, ратифікує і визнає цей трибунал легітимним.
Третій варіант – гібридний, де основна частина процесу базуватиметься на українській судовій системі, до якої можуть залучити інтернаціональний компонент. Цей варіант найбільше не підходив Україні, бо тут про міжнародний трибунал говорити не доводиться. Відповідно, і визнання його вердиктів може бути поставлено під питання. Крім того, для створення такого трибуналу необхідно змінювати Конституцію, що в умовах воєнного стану неможливо.
Якщо ж говорити про такі процеси, як Трибунал щодо Югославії або Руанди – їх створювали з волі Ради Безпеки ООН, яка спиралася на статтю VII свого Статуту. Але одним із постійних членів Радбезу ООН є сама Росія, яка накладає вето на все, що може їй якимось чином зашкодити або загрожувати.
Ще одне питання, яке обговорювалося “зі скрипом” – можливість позбавити російську “трійку” дипломатичного імунітету. Володимир Путін, Сергій Лавров і Микола Патрушев мають захист від будь-якого судового переслідування, поки перебувають на посадах. Проте саме вони, особливо Путін, – найголовніші воєнні злочинці, за наказом яких у Європі розгорнулася війна.
“Створення міжнародного трибуналу, який подолає проблему імунітету глави держави, є значним викликом. Це можливо, особливо за умови сильної підтримки з боку Ради Європи та участі інших країн. Однак особисто я вважаю, що трибунал, який визнає імунітет глави держави, може підірвати свою основну мету. Ми знаємо, хто найбільше відповідальний за цей злочин агресії – це Володимир Путін, якого потрібно притягнути до відповідальності”, – зазначив виконавчий директор Міжнародної асоціації адвокатів та експерт з міжнародного права Марк Елліс в інтерв’ю РБК-Україна.
Однак для подолання імунітету, як і для створення Трибуналу ad hoc, у політиків не вистачило волі. На думку експертів, країни, які виступили проти зняття з “трійки” імунітету, бояться, що таким чином у міжнародному праві виникне прецедент. А оскільки трибунали не мають терміну давності, прецедент може спрацювати не тільки в бік РФ.
Причому серед країн, які виступили проти, називали США і деякі держави-члени “Великої сімки”.
Ще одне побоювання, яке гальмувало процес – створення трибуналу проти ядерної країни. Югославія або африканські держави ніколи не були великими гравцями на політичній арені. Росія ж має авторитет, який для деяких країн досі є чимось незаперечним і загрозливим.
Ще гірше в питанні створення трибуналу стало тоді, коли в Америці на виборах переміг Дональд Трамп. Вашингтон одразу ж оголосив про санкції проти МКС і вийшов із групи, що займається розслідуваннями воєнних злочинів РФ проти України. На той момент здавалося, що питання трибуналу взагалі втратило свою актуальність у ближній і середній перспективі.
Європейський компроміс
На початку 2025 року заступниця глави Офісу Президента Ірина Мудра, яка відповідає за питання про створення трибуналу, заявила, що сам орган до кінця року не створять, але “зрушення будуть”. За її словами, трибунал буде створено на підставі угоди з Радою Європи, і ця модель може справедливо вважатися міжнародною.
І ось 9 травня до Львова приїхали міністри закордонних справ понад десяти європейських держав на чолі з Каєю Каллас. Звертаючись до журналістів, вона разом із прем’єр-міністром України Денисом Шмигалем і главою МЗС Андрієм Сибігою заявила про наміри створити міжнародний Трибунал проти російської агресії. Він ґрунтуватиметься на рішенні Коаліції 40 європейських країн. Тобто, суд над Росією буде створено за подобою Нюрнберзького процесу, тільки відбуватиметься він не в Нюрнберзі, а в Гаазі.
У своїй промові, зверненій до міністрів, Денис Шмигаль повідомив, що за три роки в Україні зафіксували понад 167 тисяч злочинів агресії та воєнних злочинів Росії. Російські війська вбили 616 і поранили понад 1800 дітей, ще 19 тисяч незаконно вивезли на територію РФ.
“40 країн об’єдналися в коаліцію для того, щоб створити для цього спеціальний трибунал у рамках Ради Європи. Новий Нюрнберг для Кремля. Головне завдання Спецтрибуналу – розслідування, кримінальне переслідування і судовий розгляд щодо осіб, які несуть основну відповідальність за злочин агресії проти України”, – заявив Шмигаль.
Рада Європи, за словами Андрія Сибіги, буде центральною інституцією в цьому процесі. А декларація, яку вже встигли назвати “Львівською декларацією”, покладе початок створенню Трибуналу. Далі, з 13 по 15 травня в Люксембурзі, який узяв на себе роль координатора, розпочнуться формально-процедурні угоди. Наступний крок – укладення угоди між Радою Європи та Україною. Очікується, що Трибунал запрацює вже 2026 року.
Той факт, що через три роки після початку війни країни разом з Україною дійшли до конструкції, яка задовольнила або майже задовольнила всіх, – безумовно, хороший сигнал і багатообіцяюча тенденція. Але питання про те, як засудити російську “трійку” залишилося відкритим. Хоча Трибунал займатиметься конкретно злочином агресії, а це те, в чому звинувачують політичну і військову верхівку, на лаві підсудних Путін навряд чи опиниться. Принаймні, поки він у Кремлі.
“Чи можуть вони бути засуджені заочно? Так, можуть. Але поки вони перебувають на своїх посадах, покарання має обмеження. Але, я думаю, що важливим сигналом є те, що все готово. І ніхто не перебуває поза законом, тому що це важливо”, – зазначила з цього приводу Кая Каллас.