До повномасштабного вторгнення понад половина українців у побуті спілкувалася українською, близько третини – російською, а ще 15-17% – двома мовами. Зараз частка україномовних зросла до 60%, а винятково російськомовних залишилося менше ніж 10%.
“Один із маркерів, який завжди існував в Україні і продовжує існувати – це маркер мови”, – наголосив Антипович.
За його словами, до повномасштабного вторгнення понад 50%, 52-54% казали, що вони в побуті спілкуються українською мовою. Водночас близько третини опитаних визнавали, що спілкуються російською, а ще 15-17% – двома мовами.
“А вже сьогодні ми маємо деяке зростання кількості україномовних людей в побуті – 60%, це незначно, але плюс 5% ми отримали”, – сказав соціолог.
Як зазначив Антипович, частина тих, хто до війни називав себе російськомовними, тепер усі вважають себе двомовними та використовують у побуті і українську, і російську мову.
“А когорта винятково російськомовних людей складає вже менш як 10%, здається, 8%”, – додав він.
Соціолог вважає, що така динаміка значною мірою є формальною.
“Про що це свідчить? Про те, що російськомовна людина, яка в побуті російськомовна, вона розуміє, що відповідати так якось не пасує і вона каже, що вона в побуті спілкується двома мовами”, – пояснив він.
Як приклад Антипович навів типову побутову ситуацію: людина може відповідати українською у публічному просторі, але повертатися до російської у приватному спілкуванні.
“Формально вона вжила і українську, і російську мову, це формальна двомовність, але по суті людина думає російською мовою”, – підсумував соціолог.