У парламенті наголошують на необхідності створення окремого законодавства, яке закріпить обовʼязковість Містобудівного кадастру державного рівня на рівні закону. Якщо цього не зробити, є ризик, що процеси, повʼязані з цифровізацією сфери будівництва – направлені на мінімізацію корупційних проявів у ній, суттєво забуксують.
За її словами, на початку процесу цифровізації сфери будівництва – у 2019 році, коли було ухвалено законодавство, яке створило підґрунтя для запуску Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (ЄДЕССБ), були певні сумніви у тому, що цей процес буде успішним.
“Тоді мало хто вірив, що у нас вийде, фактично, загнати будівельну документацію у цифрове поле – у ЄДЕССБ, де зараз вже не одна тисяча користувачів і через яку вже отримано десятки тисяч дозвільних документів. Якби тоді у людей, яким прозорість не вигідна, було повне розуміння, чим це для них закінчиться, то, думаю, спротив був би більший. Але нам вдалося”, – зауважила Шуляк.
Водночас вона наголосила, що тоді на рівні закону було прописано, що ЄДЕССБ стане частиною майбутнього Містобудівного кадастру державного рівня. Однак наразі – у 2025 році, коли запуск Кадастру вже відбувся у рамках експериментального проєкту і саме питання його повноцінного запуску і є у порядку денному і Уряду, і НАЗК, в Україні і досі не створено законодавства, яке закріпить його обовʼязовість на рівні закону.
Шуляк пояснила – законодавче підґрунтя створено для ЄДЕССБ, Реєстру пошкодженого і знищеного майна, програми єВідновлення, реєстрації спеціального майнового права і дії в Україні 305 регламенту ЄС. Водночас, для Містобудівного кадастру державного рівня, який стане свого роду парасолькою для публічних цифрових сервісів у сфері будівництва, які необхідні задля мінімізації корупційних ризиків в ній, немає. А це, переконана парламентарка, може становити загрозу для успішної реалізації цифрового курсу у цій сфері.
“Якщо ми не закріпимо Кадастр на рівні закону, дуже легко буде відкотити ефект від цифровізації будівельної сфери назад. І повернутися до речей, які задовольняють чиновників, яким не потрібно, щоб завдяки цифрі, їх усували від прийняття рішень”, – підкреслила голова комітету містобудування.
При цьому вона окреслила ще одну важливу проблему, яка стоїть на заваді подальшій реалізації антикорупційного курсу сфери містобудування. Містобудівний кадастр, пояснила Шуляк, потрібно наповнювати актуальною містобудівною документацією, але органи місцевого самоврядування подекуди не хочуть її ні оновлювати, ні створювати, оскільки їм це не вигідно.
Як приклад вона навела плани просторового розвитку, які мали стати обовʼязковими для громад з 1 січня 2025 року і які ставили крапку у питанні можливості детальних планів територій, які поряд з містобудівними умовами і обмеженнями входили у ТОП корупційних інструментів місцевої влади.
“Але вийшло так, як вийшло – місцева влада домоглася переносу початку дії цього закону на 1 січня 2028 року, оскільки він їй невигідний. Варто згадати лише виступ на Конгресі місцевих і регіональних влад мера одного з українських міст, який ледь не плачучи просив у Президента про перенос”, – нагадала вона.
Причина цієї невигідності, як додає Шуляк, дуже проста – як показала операція “Чисте місто”, проведена САП і НАБУ, видача містобудівних умов і обмежень може “коштувати” у місцевої влади 4 млн доларів.
“Це, власне, і відповідь, чому в Україні повільно рухається і запровадження Містобудівного кадастру державного рівня і чому і досі немає актуальних генпланів міст”, – резюмувала Олена Шуляк.