Майже 15% українських компаній ведуть діяльність на деокупованих і прифронтових територіях. І більшість із них залишаються наодинці з викликами.
Зокрема, за її словами, нестача кадрів, закриті кредити, відсутність механізмів компенсацій витрат. При цьому підприємців надважливо долучати до процесів планування розвитку громад, що критично необхідне для ефективного відновлення.
“Сьогодні в громадах, попри воєнний стан і безпекові ризики, відбувається оновлення стратегій розвитку, створюється нова містобудівна документація. Навіть на прифронтових територіях, як-от у Харківській області, вже є плани просторового розвитку. Але при цьому бізнес практично не залучений до їх формування”, – пояснила парламентарка.
Вона наголосила: планування є основою спроможності громади, а отже – і можливостей для розвитку підприємництва. Тому участь бізнесу в цьому процесі має стати нормою.
“Ми вже навчилися залучати мешканців, ветеранські спільноти, внутрішньо переміщених осіб. Але бізнес – не менш важливий гравець. Його ідеї варто втілювати. Потрібно змінювати підхід і залучати бізнес до всіх етапів стратегічного планування”, – додала Шуляк.
Вона окреслила три ключові потреби підприємців: кадри, доступ до фінансів та верифікація втрат. Перше – це людський капітал. Повернення українців, перекваліфікація, навчання під потреби економіки – це, зазначає парламентарка, проблема не лише бізнесу, а всієї держави.
“Друга – доступ до фінансування. Урядові програми, зокрема “5-7-9″, чудово працюють, але банки часто відмовляються кредитувати підприємців через ризики. Тут потрібні інструменти страхування ризиків”, – сказала вона.
При цьому до програм можуть долучатися й місцеві влади. Як приклад Шуляк навела практику Київської області, де обласна адміністрація повністю компенсує відсоткові ставки для підприємців у межах кредитування “5-7-9”.
“У Київській області, яка не є прифронтовою, вже працюють сотні підприємств, які отримали доступ до пільгових кредитів завдяки місцевим програмам. Ставка – 0%. Аналогічні механізми мають запрацювати і в громадах, що ближче до фронту”, – переконана вона.
Окремо Шуляк наголосила на проблемі обліку втрат бізнесу. Станом на сьогодні громади слабо працюють над внесенням відповідної інформації до Реєстру пошкодженого та знищеного майна (РПЗМ).
“Маємо постійний запит від бізнесу: вони хочуть мати документи, які підтверджують знищення або пошкодження майна. Це потрібно і для майбутніх компенсацій, і для міжнародної адвокації. РПЗМ – єдине верифіковане джерело для державних рішень. На жаль, не всі громади відповідально ставляться до цього”, – пояснила вона.
Хоча наразі компенсація стосується лише фізичних осіб, Шуляк наголосила на необхідності пошуку рішень для підтримки бізнесу. Йдеться, зокрема, про відшкодування техніки чи обладнання, яке дозволяє якнайшвидше відновити діяльність.
“В парламенті вже зареєстровано кілька точкових ініціатив. Наприклад, законопроєкт №11181 щодо заморожування виплат по кредитах для підприємців з тимчасово окупованих територій. Але цього замало – нам потрібна комплексна законодавча база з економічного відновлення”, – зазначила Шуляк.
Вона підкреслила: відновлення – це не лише про зруйновану інфраструктуру, а передусім про перезапуск економіки. Саме розвиток бізнесу має бути у фокусі будь-якої державної політики у сфері відновлення.