Коли Росія розпочала агресію проти України у 2022 році, президент США Дональд Трамп охарактеризував це як “геніальне” рішення. Проте насправді війна, яку розв’язав російський лідер Владімір Путін, стала однією з найбільш затратних помилок сучасності — до того ж, Трамп три місяці тому ініціював операцію “Епічна лють” проти Ірану.
Обидва, Путін і Трамп, вважали, що їхні опоненти є слабкими, і що перемога буде швидкою. Натомість вони обидва втягнули свої країни у великі витрати та проблеми, наслідки яких залишаться ще надовго після їхнього відходу з політичної арени. Найбільше з цього виграє Китай.
Прихильники жорсткої політики в США стверджують, що Іран і Україну не можна порівнювати: в Ірані діє теократичний режим, тоді як Україна є демократичною державою. Проте в політиці важливо не те, як все виглядає в теорії, а які наслідки це має в реальному житті, підкреслює оглядач газети Financial Times Едвард Люс.
Прихильники операції “Епічна лють” стверджують, що війну спровокував сам Іран через особливості свого режиму. Аналогічні заяви щодо України роблять крайні ліві та крайні праві на Заході, які звинувачують у всьому НАТО. Але обидва ці пояснення є радше ідеологічними, ніж реальними. І війна Росії проти України, і дії Трампа щодо Ірану були свідомим вибором, а результат виявився далеким від початкових цілей.
Ні Путін, ні Трамп тепер не можуть просто вийти з ситуації, яку самі ж і створили. Для Путіна провал “спеціальної військової операції” став питанням виживання, тому він не може відкрито визнати свої помилки, оскільки це може коштувати йому влади або навіть життя.
“У Трампа проблема більше пов’язана з гордістю та політикою: жодні заяви чи штучно створений інформаційний шум не зможуть приховати того, що йому доводиться вести переговори з режимом, який він раніше обіцяв повністю знищити. І цим він лише зміцнює його позиції”, — додає оглядач.
Частина переваг у цій ситуації перейшла до президента України Володимира Зеленського. Україна перетворила фронт на виснажливу пастку для російської армії — Росія щомісяця втрачає близько 35 тисяч військових.
Українські сили також здатні завдавати ударів по нафтових об’єктах, заводах та інфраструктурі на відстані до 1000 км вглиб Росії. Путіну навіть довелося звертатися до Трампа з проханням вплинути на Зеленського, щоб українські дрони не атакували парад до “Дня перемоги” на Червоній площі.
Путін запевняв росіян, що війна майже не вплине на їхнє життя, але тепер втрати та економічні труднощі відчуває дедалі більше людей, що починає загрожувати його владі.
Україна також зміцнює свої позиції у відносинах із Трампом. Поки Пентагон швидко витрачав запаси ракет і систем ППО на Близькому Сході, Україна фактично змінила сучасну війну. Вона навчилася збивати дорогі російські ракети за допомогою дуже дешевих саморобних перехоплювачів, що змінює саму економіку війни.
Подібно до цього Іран використовує дрони для тиску на Ормузьку протоку. Через це величезні витрати на традиційну військову техніку дедалі більше виглядають неефективними, а авіаносці — занадто дорогими символами сили.
“Трамп раніше казав Зеленському, що в України “немає карт”, але тепер Київ має власні технології та військові рішення, які викликають великий інтерес у Пентагоні. І це надає Україні нові важелі впливу”, — стверджує Люс.
Геополітичні втрати, які Росія і США завдали самі собі, також є схожими. Нездатність Росії підкорити Україну стала найдорожчою невдалою війною сучасності. Налякавши сусідів, таких як Фінляндія, Путін фактично подвоїв довжину кордону НАТО з Росією — і це стало наслідком його власних дій.
Так само Трамп помилково вважав, що Іран забезпечить США зручним новим лідером на зразок Венесуели. Це була ілюзія, і він не прислухався до експертів.
Хоча Китай виграє від помилок Путіна і Трампа, головними переможцями стають середні держави, які поступово посилюють свій вплив (за винятком, наприклад, Ізраїлю).
“Вплив США на Близький Схід фактично послабився. Іран, ймовірно, стане регіональною силою, з якою іншим країнам доведеться рахуватися. Україна, принаймні, стане ключовим партнером НАТО у світі, який вже не повністю залежить від США. По-різному, але Київ і Тегеран демонструють, як менші країни можуть послаблювати значно сильніші держави. Тайвань — не єдина країна, яка уважно вивчає ці уроки”, — підсумував оглядач.
Раніше у газеті повідомлялося, що переконання Путіна в тому, що він зможе пережити Захід, зараз проходить випробування. У стратегії Путіна з’явилися тріщини.