Німеччина та Європейська комісія зазнали поразки у своїй спробі отримати згоду Бельгії на використання близько 200 млрд євро (234 млрд доларів) заморожених російських активів. Натомість ЄС тепер візьме кредити на суму 90 млрд євро — цього вистачить, щоб фінансувати оборону України ще приблизно два роки за нинішнього рівня витрат, за умови, що інші донори та міжнародні інституції нададуть решту понад 50 млрд євро.
Німецький канцлер Фрідріх Мерц усе ще міг спробувати проштовхнути рішення шляхом голосування кваліфікованою більшістю, щоб подолати заперечення Бельгії та її менш гучних національних і комерційних союзників, але ризик фактично розколоти ЄС був би реальним.
Мерц і президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн не були готові на такий крок — тим більше на тлі того, що Італія та Франція також розхитували ситуацію, зазначають колумністи Bloomberg Марк Чемпіон та Ліонель Лоран.
У той момент, коли угорський прем’єр Віктор Орбан запропонував зняти вето Угорщини на випуск спільних облігацій для фінансування України, стало зрозуміло, що оберуть лише один шлях — найпростіший: покласти тягар на європейських платників податків, а не використовувати російські активи.
Це був далеко не найгірший можливий результат. Набагато гіршим був би ще один безрезультатний саміт, який не дав би Україні жодних коштів і залишив би її беззахисною після того, як фінансування вичерпається в першій половині 2026 року. Водночас ухвалене рішення — це лише мінімум для ЄС, який відчайдушно потребує міцнішої геополітичної опори.
Об’єднання суверенітету та розгалужена система верховенства права, що добре працюють для збереження миру всередині Європи, стають серйозними обмеженнями у відносинах із зовнішніми гравцями, які взагалі не дотримуються правил. Саміт ЄС жорстко продемонстрував нездатність європейських лідерів діяти як справжня велика сила, спроможна відстоювати спільні інтереси перед Китаєм, Росією та США.
“Позитивним є те, що було досягнуто угоди щодо фінансування України, але це найменший спільний знаменник. Європейські лідери політично слабкі і борються в світі, де старі правила вже не діють”, — каже Грегуар Рус, директор з питань Європи, Росії та Євразії в Chatham House.
Це дасть президенту РФ Владіміру Путіну зрозуміти, що йому не потрібно йти на компроміси, щоб домогтися припинення вогню в Україні; якщо він продовжить вторгнення, він зможе пережити політичну волю Європи, а отже, і здатність Києва до боротьби.
В умовах економіки з низьким рівнем зростання, де проросійські ультраправі партії вже займають високі позиції в європейських опитуваннях, немає гарантій, що після вичерпання цього кредиту будуть надані нові великомасштабні позики.
Наступний критичний момент, згідно з даними Bloomberg Economics, якщо війна триватиме, настане наприкінці 2027 року, що є особливо ризикованою датою, зважаючи на ймовірність приходу до влади у Франції того року популістського президента.
Інший сигнал, не тільки для Путіна, але й для президента США Дональда Трампа, є настільки ж чітким: Європа відступить під загрозою. Росія пообіцяла вжити заходів у відповідь, якщо Бельгія передасть гроші; з огляду на те, що Москва вже веде гібридну війну в Європі і проти Європи, немає сумнівів, що вона виконала б свою погрозу.
“Але сила визначається здатністю стримувати такі ворожі дії, а Європа її не має. Ось чому вона поступилася США, погодившись на невигідну торговельну угоду, тоді як Китай дав відсіч і переміг, і ось чому Мерц зазнав поразки в Брюсселі цього тижня”, — стверджують Чемпіон і Лоран.
Історія з замороженими активами Росії також не закінчена. Трамп хотів отримати частину цих коштів і все ще може сподіватися на це, навіть якщо європейці вжили заходів для блокування цих коштів, адже за умови належного тиску вони цілком можуть знову поступитися.
ЄС болісно усвідомлює власні обмеження. Мерцу варто віддати належне: він був готовий діяти жорстко й витратити політичний капітал на підтримку України, яка принаймні може розраховувати на доступ до заморожених резервів центрального банку Росії для відбудови після завершення війни.
Німецький канцлер справив враження своєю готовністю протистояти Трампу з одного боку та Путіну — з іншого. До того ж війна ще не вирішена: залишається, хай і примарна, можливість того, що США втрутяться й змінять розрахунки Путіна до того, як Україна вичерпає фінанси та людські ресурси.
“Але шанси на один із можливих сценаріїв різко зменшилися — а саме на те, що Європа зможе активізуватися й заповнити фінансову та політичну прогалину в підтримці України, яка виникла в день повернення Трампа до Білого дому”, — підсумували колумністи.
Раніше у Reuters зазначали, що фінансування ЄС для України надсилає Путіну сигнал, що ЄС здатен діяти як повноцінний геополітичний гравець. Крім того, перевага цієї угоди полягає в її простоті: ЄС позичатиме кошти на фінансових ринках під гарантії бюджету Євросоюзу, і гроші мають швидко надійти до Києва.