Росія систематично використовує вкрадене українське зерно як інструмент експансії в країнах Глобального Півдня.
Які ризики це несе і як Україна протидіє подібним схемам – у матеріалі журналіста РБК-Україна Романа Кота.
Читайте також: Зерно розбрату. Чому між Україною та Ізраїлем спалахнув новий скандал
Основне:
- Знищення конкуренції: Росія цілеспрямовано входить на аграрні ринки Глобального Півдня, використовуючи вкрадене українське зерно.
- Економіка мародерства: Кремль застосовує вкрадене зерно для демпінгу, пропонуючи знижки, які можливі завдяки низькій собівартості врожаю на окупованих територіях.
- Тіньова логістика: Легалізація викраденого зерна відбувається через масову підміну документів про походження та змішування партій зерна.
- Санкційна протидія: Україна переходить від дипломатичних протестів до практичної блокування суден-порушників.
Як Росія продає вкрадене українське зерно (інфографіка РБК-Україна)
В ніч на 31 липня 2022 року російська ракета С-300 влучила прямо в спальню будинку в Миколаєві. Так загинув Олексій Вадатурський – засновник компанії “Нібулон”.
Разом з ним під завалами опинився і амбітний проект: створення власного флоту та терміналів на Нілі. Вадатурський планував доставляти зерно від українського фермера безпосередньо до кінцевого споживача в Єгипті, минаючи посередників.
Це лише один, мабуть, найбільш помітний приклад того, як Росія воює проти України не лише на полі бою, але й на світових ринках.
Після повномасштабного вторгнення на деякий час РФ вдалося заблокувати весь аграрний експорт з України. Це ледь не спровокувало продовольчу кризу у всьому світі, продемонструвавши, наскільки важлива, в глобальному масштабі, українська “аграрка”.
Зерновий коридор з часом вдалося відкрити, і хоча обсяги українського аграрного експорту знизилися з ряду причин, він все ще приносить Україні більше половини валютних надходжень. І якщо з Європи російське зерно витіснили, що в певній мірі можна вважати перемогою України, то в країнах так званого Глобального Півдня ситуація зовсім інша.
Наприклад, за даними International Trade Centre, у 2024 році на РФ припадало 35% всього імпорту пшениці в Африку – понад 5 млрд доларів. До повномасштабного вторгнення її частка не перевищувала чверті. Для порівняння, частка України – близько 13%.
У випадку з продовольством йдеться не лише про бізнес, але й про політичний вплив. Адже у багатьох країнах Африки та Близького Сходу ціни на хліб є вирішальним фактором стабільності в суспільстві.
Чому купують вкрадене зерно
Для просування свого впливу Кремль використовує набір різних методів – від старих зв’язків ще з часів СРСР до інформаційних кампаній. А в останній час – і просто демпінгу, причому за рахунок України.
Аналіз супутникових знімків NASA Harvest показує, що обсяги збору врожаю на окупованих територіях складають близько 6 млн тонн пшениці щорічно.
Найбільш гучною в цьому плані була нещодавня історія з Ізраїлем. Наприкінці квітня в країну прибули два судна – “Abinsk” і “Panormitis”. Перше знаходиться під жорсткими санкціями США, а друге було зафіксовано на завантаженні в окупованому Севастополі.
Завдяки розголосу, дипломатичному тиску та ризику потрапляння під вторинні санкції вдалося запобігти їх розвантаженню в Ізраїлі. Зараз Panormitis прямує до Туреччини, але якщо там його приймуть, Київ обіцяє не менш жорстку реакцію.
Читайте також: Ізраїль жорстко відповів на звинувачення України в купівлі вкраденого зерна
Однак розслідування ізраїльського видання Haaretz свідчить, що такі поставки в останні роки стали системними. Так, з 2023 року в Ізраїль прибули щонайменше два судна з вкраденим зерном, принаймні одне з них розвантажили.
Як зазначає обізнаний джерело РБК-Україна, головна причина участі Ізраїлю в цих угодах – банальна дешевизна такого зерна, адже Росія продає його зі значною знижкою. Вона може досягати 30-40 доларів на тонні в порівнянні з легальним українським або європейським зерном.
Такий дисконт стає можливим завдяки специфічній “окупаційній економіці”. На захоплених територіях зерно вилучається з елеваторів безпосередньо.
Фермери або змушені здавати врожай за безцінь (часто лише за вартість пального), або він просто конфіскується. Також РФ не платить за оренду паїв і не обслуговує кредити на техніку тощо. Єдині витрати окупанта – це логістика в порти Криму та фрахт суден тіньового флоту.
Як Росія будує продовольчу імперію на вкраденому українському хлібі (фото: Getty Images)
Безпосередньо вкрадене зерно з українських територій – це лише верхівка айсберга. Як розповів співрозмовник РБК-Україна в дипломатичних колах, росіяни активно крадуть і перепродають за кордоном і іншу продукцію, наприклад, шрот – залишки насіння після отримання олії, які потім використовуються як корм для тварин і птиці.
У свою чергу, співрозмовники видання з ізраїльської сторони стверджують, що Київ нібито застосовує подвійні стандарти. Мовляв, за поставками вкраденого зерна в інші країни стежать не так уважно.
Справедливість таких звинувачень є досить сумнівною. Адже з боку України робляться спроби боротися з усіма випадками зернового мародерства.
Зернова експансія
За даними МЗС України, окрім Ізраїлю, також були випадки постачання вкраденого зерна в Туреччину, Алжир, Єгипет, Сирію та Лівію.
Найскладнішою залишається ситуація в Лівії: через фактичний розпад країни на контрольовані різними угрупуваннями зони, Росія використовує місцеві порти як “сірі гавані”.
“Зерно вивозять з тимчасово окупованих територій через порти Криму та Азовського моря – перш за все Севастополь і Маріуполь – після чого змінюють документи про походження”, – говорить РБК-Україна уповноважений президента України з питань санкційної політики Владислав Власюк.
Основний механізм полягає саме в підміні документів. У коносаментах (документах, які видають перевізники відправнику, – ред.) вказуються російські порти, такі як Новоросійськ, а постачальник оформляє російську компанію з відповідним сертифікатом походження зерна, що не відповідає дійсності.
Читайте також: Ізраїль запропонував Україні рішення проти покупки вкраденого Росією зерна, – джерело
“Зерно завантажують у закритих портах окупованих Маріуполя або Севастополя. У початкових документах фігурують російські порти (наприклад, Темрюк), але як тільки судно виходить у море, декларації змінюються – і кінцевим пунктом стають порти Єгипту: Ель-Дехейла або Александрія”, – так Власюк у коментарі РБК-Україна описав механізм крадіжки.
Наприклад, російські судна “Alfa-1” та “Irkutsk” (раніше “Alfa M”) завантажилися безпосередньо в окупованому Маріуполі та змінили легенду маршруту вже в дорозі, щоб приховати походження зерна. При цьому “Irkutsk” вже знаходиться під українськими санкціями та під офіційним арештом у рамках кримінального провадження в Україні.
Крім того, були випадки, коли вкрадене зерно змішували з російським. У такому випадку його хімічний профіль стає “розмитим”, і довести походження з окупованих територій важко.
Бити по російському зерну
“Ми працюємо зі країнами-імпортерами в трьох форматах: дипломатичному, санкційному та через механізми міжнародної правової допомоги, передаючи конкретні дані про судна, маршрути та походження вантажів, а також пояснюючи саму схему”, – говорить у коментарі виданню Владислав Власюк.
Як додають у МЗС, також йдеться про запуск процедур позбавлення суден права плавати під прапорами іноземних держав. Крім того, це анулювання страхових полісів провідними міжнародними клубами взаємного страхування.
“Україна попереджає треті сторони, що придбання продукції, маркованої як російська, але фактично вилученої на окупованих територіях, буде розглядатися як співучасть у крадіжці державного майна та фінансуванні збройної агресії”, – кажуть у МЗС, відповідаючи на запит видання.
Це, в свою чергу, тягне за собою довгострокові правові наслідки та внесення в міжнародні санкційні списки.
Паралельно Київ системно піднімає питання викраденого українського зерна під час засідань керівних органів Міжнародної морської організації. Зараз Україна закликає союзників порушити кримінальні провадження проти всіх причетних до експлуатації суден “тіньового флоту” РФ.
“Принципово важливо, щоб відповідальність поширювалася на всю мережу суб’єктів, а саме на бенефіціарних власників, операторів, технічних і комерційних менеджерів, а також інших осіб, які свідомо беруть участь у схемах ухилення від санкцій або сприяють їх реалізації”, – зазначають у МЗС.
Як Росія будує продовольчу імперію на вкраденому українському хлібі (фото: Getty Images)
За словами Владислава Власюка, вже є практичні приклади, як це впливає на рішення щодо суден. Так, у випадку з суховантажем “Caffa” у Швеції йдеться про перехід до реальних правових дій – з конфіскацією судна. Це показує, що контроль за дотриманням санкцій стає більш жорстким.
Інший приклад – ситуація з судном “Panormitis” в Ізраїлі. Публічність і дипломатичний тиск призвели до того, що це судно не змогло розвантажитися. Це сигнал для ринку, що ризики стають практичними.
При цьому реакція різна: частина країн відмовляється приймати такі вантажі, інші – продовжують імпорт, визнає Власюк.
“Потрібно системне