«У Брюсселі ніхто не почує твій крик», — цей вислів персонажа популярної данської драми «Borgen» найкраще описує реалії життя в політичному серці Європи. Для одних Брюссель стає місцем почесного «заслання» після завершення кар’єри вдома, для інших — шансом отримати престижну посаду, що перевищує їхній попередній досвід. Проте за високими зарплатами та привілеями часто ховаються справжні професійні кошмари, повідомляє Politico.
Видання наводить список із п’яти посад, які сьогодні вважаються найбільш невдячними та складними в Брюсселі.
Марк Рютте — Генеральний секретар НАТО
Попри прізвисько «Тефлоновий Марк», бо до нього нічого не пристає, робота Рютте стала неймовірно важкою після повернення Дональда Трампа до Білого дому. Один із високопоставлених європейських дипломатів сказав виданню: «Я чудово розумію, наскільки його робота важлива, проте спостерігати за ним — суцільна мука».
- Головний виклик: Його роль тепер полягає не стільки в управлінні Альянсом, скільки в спробах утримати Трампа від розвалу організації.
- Роль «шептуна Трампа»: Рютте змушений балансувати, підігруючи амбіціям президента США (наприклад, обговорюючи «рамкову угоду» щодо Гренландії), що викликає обурення в інших союзників, зокрема Данії.
- Дипломатичний тиск: Поки Рютте називає Трампа «татусем» (хоча згодом намагається відмовитися від цих слів), європейські дипломати порівнюють його роботу з ходінням по канату під час шторму.
Паула Пінью — Головна речниця Єврокомісії
В епоху Урсули фон дер Ляєн посада речника перетворилася на випробування на витривалість.
- «Бункерний» стиль управління: Чинна президентка Єврокомісії працює у вузькому колі наближених осіб, залишаючи решту апарату, включаючи речницю, в інформаційному вакуумі.
- Інформаційна закритість: Паула Пінью щодня стикається з камерами та гострими запитаннями журналістів. Проте вона вкрай часто просто не має реальних відповідей або їй заборонили їх давати. Навіть про госпіталізацію фон дер Ляєн медіа дізнаються з приватних джерел, а не від офіційних осіб.
Кая Каллас — Висока представниця ЄС із закордонних справ
Керівництво Європейською службою зовнішніх справ (EEAS) завжди було складним завданням, бо завжди доводилося «воювати» з країнами-членами через їх постійне бажання тримати зовнішньополітичний курс самостійно. Але для Каллас ситуація критична.
- Втрата повноважень: Урсула фон дер Ляєн фактично вилучила з-під контролю Каллас середземноморський напрямок, створивши окремий директорат для Близького Сходу та Північної Африки. Більше того — Єврокомісія активно працює над тим, щоб зменшити розмір EEAS.
- Конфлікт інтересів: Каллас приватно скаржиться на диктаторський стиль фон дер Ляєн. Її позицію послаблює і те, що вона представляє малу країну (Естонію) та невелику політичну групу лібералів. Будь-які спроби посилити власні позиції сильними кадрами негайно блокуються офісом фон дер Ляєн.
Балінт Одор — Посол Угорщини при ЄС
Постійний представник Угорщини змушений працювати в умовах повної ізоляції через політику Віктора Орбана.
- Репутація «вигнанця»: Одор є «слоном у кімнаті» під час засідань, оскільки інші члени ЄС побоюються ділитися з Угорщиною конфіденційною інформацією через її тісні зв’язки з Кремлем.
- Подвійний тиск: З одного боку — недовіра колег у Брюсселі, з іншого — підозри Будапешта в недостатній лояльності, якщо посол намагається пом’якшити гостру риторику свого уряду.
Марош Шефчович — Єврокомісар з питань торгівлі
Шефчович — ветеран Брюсселя, який працює в Комісії з 2009 року. Його називають «Містер Фікс Іт» (Mr. Fix It) за здатність «лагодити» найзаплутаніші проблеми.
- Універсальний солдат: Він очолював реакції союзу у найскладніших ситуаціях, як, наприклад, Brexit та «Зелена угода». Зараз його кинули на торговельні війни з США.
- Політичний щит: Шефчович часто стає «жертовним агнцем», якого фон дер Ляєн відправляє на складні дебати в Європарламент замість себе, щоб уникнути особистих атак з боку депутатів.